номер провадження справи 13/20/16
13.04.2016 Справа № 908/481/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1О.В.”, м. Сквира Сквирського району Київської області
до відповідача: Фермерського господарства “Макс”, с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області
про стягнення 28 857,30 грн.
Суддя Серкіз В.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 54 від 04.04.2016р.
від відповідача: не з'явився
Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1О.В.” заявлено позовні вимоги до Фермерського господарства “Макс” про стягнення заборгованості в розмірі 28 857,30 грн. за договором № 28 ЗПТО від 02.06.2014р.
Ухвалою суду від 19.02.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/481/16 та призначено до розгляду на 17.03.2016р.
Ухвалою суду від 17.03.2016р. розгляд справи відкладено до 04.04.2016р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.
Ухвалою від 31.03.2016р. перенесено розгляд справи на 13.04.2016р., у зв'язку з виробничою необхідністю.
До початку розгляду справи представник позивача заявив усне клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
13.04.2016р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та просить суд стягнути з відповідача 28 857,30 грн. за договором № 28 ЗПТО від 02.06.2014р., а саме: основний борг у сумі 7 700,00 грн., штраф у розмірі 2 580,00 грн. та проценти в сумі 18 537,30 грн. Позовні вимоги засновані на приписах ст.ст. 530, 610-612 ЦК України, ч. 1 ст. 189, ч. ст. 193, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265 ГК України та ст.ст. 1, 54 ГПК України.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без участі його представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”).
Ухвали суду про порушення провадження у справі № 908/481/16 від 19.02.2016р., ухвала про відкладення розгляду справи від 17.03.2016р. та ухвала про перенесення розгляду справи від 31.03.2016р. направлені Фермерському товариству “Макс” за адресою: 71311, Запорізька область, Камянсько-Дніпровський район, с. Велика Знам'янка, вул. Лиманна, буд. 54 не повернулись до суду.
Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином у відповідності із приписами закону. Підстави неявки відповідача суду не відомі.
Суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами та поясненнями представника позивача в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
02.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1О.В.” (Постачальник) та Фермерським товариством “Макс” (Покупець) був укладений договір поставки № 28ЗПТО (Договір).
Згідно із п. 1.1 Договору, в терміни, визначені договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену умовами цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору (з урахуванням доповнення від 02.06.2014р. до договору), Покупець зобов'язується сплатити за отриманий ним Товар в такому порядку:
- Покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 02.06.2014р. в сумі 860,00 гри., що становить 10 % вартості товару;
- Покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 24.10.2014р. в сумі 7 740,00 гри., то становить 90% вартості товару.
Пунктами 2.2 та 2.3 Договору передбачено, що ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках та накладних в національній валюті та визначається, в залежності від виду Товару. Для Товару (ЗЗР, Насіння) Сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання Постачальником Товару). Загальна сума Договору визначається Додатками та накладними, що зазначені в п. 2.1, та які с невід'ємною частиною цього Договору.
Загальна вартість Товару. що передасться за цим Доповненням складає 8 600,00 грн. (п. 3.1 Договору з урахуванням доповнення від 02.06.2014р. до договору).
Так, в межах виконання зобов'язань за Договором Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1О.В.” поставило Фермерському товариству “Макс” товар (насіння соняшнику Перформер в кількості 10 пос. од.) на загальну суму 8 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 975 від 10.06.2014р.
Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу лише 860,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.06.2014р.
Отже, в Фермерського товариства “Макс” утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1О.В.” за поставлений товар в розмірі 7 740,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем поставки товару, а також отримання товару відповідачем.
Однак, відповідач у встановлений договором строк за поставлений товар сплатив не в повному обсязі, чим порушив умови Договору поставки № 28ЗПТО від 02.06.2014р.
Доказів повного виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару відповідач суду не надав та в матеріалах справи вони відсутні.
Таким чином, в Фермерського товариства “Макс” утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1О.В.” за поставлений товар в розмірі 7 740,00 грн.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Фермерського товариства “Макс” 7 740,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № 28ЗПТО від 02.06.2014р. обґрунтованими, заснованими на законі, договорі, і такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 580,00 грн. та процентів в розмірі 18 537,30 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Також, ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з частиною п'ятою статті 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що згідно з ч. З ст. 692, ст. 694 та ст. 536 ЦК України сторони домовились що у разі прострочення сплати будь-якого платежу Відповідач сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином СП=(СПП*0.5*Д)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.
Таким чином, слід зазначити, що передбачені п. 7.2 Договору проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.
Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе. Такої ж, самої думки і Вищий господарський суд України, виклавши це у постанові від 25.09.2012р. № 32/5005/3471/2012.
Згідно розрахунку позивача, розмір процентів за період з 25.10.2014р. по 15.02.2016р. складає 18 537,30 грн.
Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення з Фермерського товариства “Макс” процентів в сумі 18 537,30 грн. обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі, договорі, та такими, що підлягають задоволенню.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань, якщо таке прострочення складає понад 30 днів, Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 30 % вартості Договору за кожен факт прострочення платежу.
Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлену продукцію.
За розрахунком позивача, розмір штрафу за прострочення виконання зобов'язання за період прострочення складає 2 580,00 грн.
Судом перевірено правильність розрахунку позивача, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 2 580,00 грн. судом визнаються обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Однак, суд звертає увагу на те, що у Договорі сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки (п. 7.6 Договору).
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, з вини якого спір доведений до суду.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського товариства “Макс” (71311, Запорізька область, Камянсько-Дніпровський район, с. Велика Знам'янка, вул. Лиманна, буд. 54, код ЄДРПОУ 25677548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1О.В.” (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Щорса, буд. 100, код ЄДРПОУ 37349109) 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 18 537 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 30 коп. процентів, 2 580 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Повне рішення складено 18.04.2016р.
Суддя В.Г. Серкіз
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Помічник