Справа: № 810/548/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
14 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Новак О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард КТ» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард КТ» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, адміністративний позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, у серпні 2015 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Форвард КТ».
Перевіркою встановлено заниження ТОВ «Форвард КТ» суми податку на прибуток, заявленого у податковій декларації за 2014 рік на суму 46 880 грн.
За результатами перевірки складено Акт №15/1502/38680015 від 11.08.2015 (а.с. 67-69) на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0009751502 від 08.09.2015, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 46 880 грн, за штрафними санкціями 11 720 грн (а.с. 66).
Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки поданий позивачем уточнюючий розрахунок поданий після проведеної камеральної перевірки, під час якої і були виявлені помилки у раніше поданій декларації, тоді як такий розрахунок повинен подаватись виключно у випадку самостійного виявлення таких помилок, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Так, відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.
Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.
Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.
У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.
Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.
Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.
Як свідчать матеріали справи, 03.03.2014 позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, де у рядку 23 декларації визначено суму авансового внеску, що підлягає сплаті щомісячно у сумі 23 440 грн (а.с. 35-43).
21 березня 2015 року ТОВ «Форвард КТ» подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (а.с. 44-54). У рядку 13.7 додатку ЗП до рядка 13 вказаної декларації платником відображено суму нарахованого авансового внеску у зменшення податку на прибуток у сумі 281 280 грн, замість 234 400 грн.
У серпні 2015 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Форвард КТ», за результатами якої складено Акт №15/1502/38680015 від 11.08.2015 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0009751502 від 08.09.2015, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 46 880 грн, за штрафними санкціями 11 720 грн.
Вказану суму вирахувано податковим органом наступним чином:
1/12 авансового внеску з січень-лютий 2014 року згідно декларації з податку на прибуток за 2012 рік (0 грн) та 1/12 авансового внеску за березень-грудень 2014 року згідно декларації з податку на прибуток за 2013 рік (23 440 грн).
17 вересня 2015 року після проведення перевірки позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, де у рядку 13.7 додатку ЗП до рядка 13 вказаної декларації платником відображено суму нарахованого авансового внеску у зменшення податку на прибуток у сумі 234 400 грн (а.с. 55-65).
Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Разом з тим, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Пунктом 50.2 ст. 50 ПК України встановлено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
Однак, позивачем лише 17.09.2015, після проведення перевірки, засобами електронного зв'язку подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік.
Посилання позивача на п. 50.3 ст. 50 Кодексу колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки у відповідності до даної норми передбачено право податкового органу, а не обов'язок, щодо проведення позапланової перевірки платника податків за період, за який останній подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано вимоги ст. 50 Податкового кодексу України щодо самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання, оскільки факт заниження суми податку на прибуток на суму 46 880 грн встановлений податковим органом під час проведення камеральної перевірки та відображений у Акті №15/1502/38680015 від 11.08.2015.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік подано 17.09.2015 після проведення камеральної перевірки, тому податкове повідомлення-рішення №0009751502 від 08.09.2015 є правомірним, відтак позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард КТ» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М.Троян
Судді: Н.П.Бужак,
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.