79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.04.2016р. Справа№ 914/533/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-вуглепром”, м. Львів
до відповідача-1: ОСОБА_1 підприємство “Макгри”, с.Малий Ходачків, Тернопільська область
до відповідача-2: Приватного підприємства “Укрінвесткапітал”, м.Львів
про стягнення 62928,76 грн.
Суддя Березяк Н.Є
Секретар судового засідання Кравець О.І
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Укр-вуглепром” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Макгри” та до Приватного підприємства “Укрінвесткапітал” про стягнення 62928,76 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 25.02.2016 р. призначив розгляд справи на 14.03.2016 р. В зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів розгляд справи було відкладено на 11.04.2016 року.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити з підстав викладених у позовній заяві, матеріалів справи та наданих пояснень. Свої позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки у вересні 2014 року позивач поставив відповідачу-1 вугільну продукцію, яка не оплачена у встановлені договором строки. Позивач звернувся з позовом, зазначивши одним з відповідачів ОСОБА_1 підприємство “Укрінвесткапітал”, яке за договором поруки взяло на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань по договору поставки вугілля, укладеного між позивачем та відповідачем-1.
Відповідачі в жодне із судових засідань участь уповноважених представників не забезпечили, жодних заперечень чи відзиву на позов не подали, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались їм рекомендованою кореспонденцією. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідачів.
В судовому завданні 11.04.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
25 вересня 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укр-вуглепром” (постачальник) та ОСОБА_1 підприємством “Макгри” (покупець) було укладено Договір поставки № 25/09/2014-01 вугільної продукції.
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця вугільну продукцію в строки та на умовах , передбаченої даним Договором, а Покупець зобов'язувався прийняти Товар від Постачальника та оплатити його в порядку та на умовах, визначених даним Договором.
На виконання умов договору у вересні 2014 року позивач поставив відповідачу-1 вугільну продукцію на загальну суму 34290,00 грн., що підтверджується підписаними та завіреними печатками сторін специфікаціями №1 від 25.09.2014 року та № 2 від 29.09.2014 року та видатковими накладними №365 від 25.09.2014 року та № 376 від 29.09.2014 року, яку відповідач-1 зобов'язувався оплатити протягом трьох банківських днів з моменту поставки, однак свої договірні зобов'язання не виконав.
Заборгованість відповідача-1 перед позивачем за поставлену продукцію складала 34290,00 грн.
26.11.2014 року на адресу відповідача-1 позивачем була надіслана претензія , яка залишена без відповіді і задоволення.
Крім того, 25.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укр-вуглепром” (кредитор) та ОСОБА_1 підприємством “Укрінвесткапітал” (поручитель) укладено договір поруки №25/09.
У відповідності до умов договору поруки поручитель (відповідач-2) поручається перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язку ПП «Макгри» по оплаті вартості товару відповідно до договору поставки вугілля №25/09/2014-01 від 25.09.2014 року-12/11 від 12.11.2012 р.,в межах ліміту відповідальності , що дорівнює 1 відсотку від заборгованості.
За умовами п. 3.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 1.1. цього договору, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання таких зобов'язань в межах ліміту відповідальності до поручителя.
02.02.2016 року позивач звертався до відповідача-2 з претензією про оплату коштів в розмірі 342,90 грн. Вказана претензія залишена відповідачем-2 без відповіді та задоволення.
За порушення строків оплати товару , у відповідності до п.8.2 Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 5797,12 грн. та штраф у розмірі 2400,30 грн., а також у відповідності до ст..625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні в розмірі 19000,09 грн. та 1441,25 грн. трьох відсотків річних, які просить стягнути з відповідачів солідарно пропорційно ліміту відповідальності.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання виконав повністю, а відповідач 1 свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за наданий товар вчасно не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 34 290,00 грн.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до п.3.2 Договору поруки при отриманні вимоги Кредитора, Поручитель зобов'язаний у триденний строк сплатити кредитору суму у розмірі 1 % від боргу Боржника шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок Кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога (претензія) була пред'явлена відповідачу-2 01.02.2016 р та залишена ним без відповіді та задоволення.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. . Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов п.8.3 Договору поставки, за порушення строків оплати вартості вугільної продукції позивачем нарахована пеня, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ України , нарахована в межах шестимісячного строку і складає 5797,12 грн. та штраф в розмірі 7 відсотків від неоплаченої вартості товару , що становить 2400,30 грн..
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку правомірності її нарахування, відтак пеня в сумі 5797,12 грн. підлягає до стягнення.
Згідно п.8.2 договору у випадку несплати або несвоєчасної сплати вартості товару згідно умов даного договору…. За прострочення розрахунків понад тридцять днів додатково стягується з Покупця штраф у розмірі семи відсотків від неоплаченої вартості товару.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань в частині оплати, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Таким чином, штраф та пеню можливо стягувати разом лише за різні порушення умов договору. Вказаного правового висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 21.10.2015р., № провадження 6-2003цс15.
Відповідно до ч.1 ст.111-25 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Як випливає із змісту п.8.2 договору позивач нарахував пеню та штраф за одне й те саме порушення відповідачем умов договору, відтак нарахований штраф до стягнення не підлягає.
Крім того, відповідно до сь.625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 1441,25 грн. та інфляційні в розмірі 13095,60 грн., які просить стягнути з відповідачів пропорційно ліміту відповідальності.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги той факт, що відповідачі не реалізували, надані їм законом права на судовий захист, не надали суду належні докази на спростування позовних вимог, не подали належних доказів поважності причин, які завадили їм з'явитись у судові засідання та подати відзив, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути солідарно з Приватного підприємства “Макгри” ( 46000, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Малий Ходачків, вул.. Володимира Великого,2 код ЄДРПОУ 33441858) 59923,18 грн. боргу та 1364,22 грн. судового збору та з Приватного підприємства “Укрінвесткапітал” ( 79053, м.Львів вул.. Володимира Великого,16 код ЄДРПОУ 35227737) 605,28 грн. боргу та 13,78 грн. судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-вуглепром”, (м. Львів, вул. Ак.Лазаренка, 1А (ідентифікаційний код 31526887) .
3.В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2400,30 грн. штрафу відмовити.
4.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.04.2016 року.
Суддя Березяк Н.Є.