ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1246/16 12.04.16 р.
За позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив"
до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет міністрів України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1;
2) ОСОБА_2;
3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн - Продакшн";
4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт - Україна";
5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський Олійноекстракційний
Завод";
6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн -
Продакшн";
7) Публічне акціонерне товариство "Яготинське хлібоприймальне
підприємство";
8) Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Трейд";
9) Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Постач";
10) Приватне підприємство "Еллада";
11) Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод модифікованих жирів"
про визнання договору недійсним
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Свистунов Д.В. за довіреністю № 60Д-10 від 25.01.2016 р.;
від відповідача: Будниченко О.В. за довіреністю № 010-01/2345 від 11.04.2014 р.;
Татарко Д.С. за довіреністю № 010-01/859 від 25.02.2016 р.;
Гуйван Т.П. за довіреністю № 010-01/5434 від 10.0.8.2015 р.;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_7 за довіреністю № 1260/9/22-16 від 22.02.2016 р.;
від третьої особи-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Мельник Л.В. за довіреністю № б/н від 21.01.2016 р.
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (-1 - 6, -8 - 11): не з'явились.
Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання договору недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено 26.02.2016 р.
26.02.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що засновником Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" являється держава в особі Кабінету Міністрів України, відтак, останній є органом державної влади, який здійснює управління корпоративними правами щодо Банку.
26.02.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення участі у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн - Продакшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт - Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Олійноекстракційний Завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн - Продакшн", Публічного акціонерного товариства "Яготінське хлібоприймальне підприємство", Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Постач", Приватного підприємства "Еллада" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод модифікованих жирів", у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Зазначене клопотання мотивовано тим, що вказані у ньому особи являються поручителями за Кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, відтак, рішення у даній справі може вплинути на їх права і обов'язки щодо однієї із сторін.
У судовому засіданні 26.02.2016 р. представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.
Ухвалою від 26.02.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.
У судовому засіданні 26.02.2016 р. оголошувалась перерва до 15.03.2016 р.
У судовому засіданні 15.03.2016 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву та заперечення на клопотання позивача про залучення до участі у справі поручителів у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; та підтримав власне клопотання про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою суду від 15.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 22.03.2016 р. та залучено до участі у справі Кабінету Міністрів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено до участі у справі поручителів за договором - ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн - Продакшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт - Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Олійноекстракційний Завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн - Продакшн", Публічного акціонерного товариства "Яготінське хлібоприймальне підприємство", Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Постач", Приватного підприємства "Еллада" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод модифікованих жирів", у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
22.03.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі компанії Creative Trading S.A. у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою від 22.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 12.04.2016 р.
12.04.2016 р. від відповідача надійшли заперечення проти залучення до участі у справі компанії Creative Trading S.A. у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
12.04.2016 р. від третьої особи-7 надійшли письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 12.04.2016 р. представник Кабінету Міністрів України подав пояснення по справі.
Представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про залучення до участі у справі компанії Creative Trading S.A. у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Представники відповідача, Кабінету Міністрів України та третьої особи-7 проти задоволення вказаного клопотання заперечили.
Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, суд не вбачає можливості впливу судового рішення у даній справі на будь-які права і обов'язки компанії Creative Trading S.A. щодо жодної із сторін, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
Представник позивача у засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача, Кабінету Міністрів України та третьої особи-7 проти задоволення позову заперечили.
У судове засідання 12.04.2016 р. представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (-1 - 6, -8 - 11) не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні 12.04.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, Кабінету Міністрів України та третьої особи-7, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
21.08.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (надалі - позивач, Компанія) та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - відповідач, Банк) укладено Кредитний договір № 151213К17 (надалі - Договір), в рамках Генеральної кредитної угоди № 151308N2 від 17 листопада 2008 р.
За умовами Договору Банк відкрив Компанії кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування в розмірі 87 555 000,00 дол. США.
Кредитні кошти в загальному розмірі 87 555 000,00 дол. США були видані траншами в період з серпня 2013 року по липень 2014 року шляхом зарахування на рахунок Компанії в Банку.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по Генеральній угоді Банком укладено з третіми особами договори забезпечення: Договір застави № 151214Z30 від 19 серпня 2014 р.; Договір застави № 151214Z34 від 31 липня 2014 р.; Договір застави № 151214Z28 від 30 липня 2014 р.; Договір застави № 151214Z32 від 30 липня 2014 р.; Договір застави № 15214Z27 від 30 липня 2014 р.; Договір іпотеки №151214Z33 від 31 липня 2014 р.; Договір іпотеки № 151214 від 30 липня 2014 р.; Договір іпотеки № 151214 від 06 серпня 2014 р.
Крім того, 21.08.2013 р. між Банком, Компанією та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 151213Р28, згідно якого ОСОБА_1 виступив поручителем перед Банком за виконання Компанією своїх зобов'язань по Кредитному договору.
Також, 21.08.2013 р. між Банком, Компанією та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 15121ЗР27, згідно якого ОСОБА_2 виступив поручителем перед Банком за виконання Компанією своїх зобов'язань по Кредитному договору.
В обґрунтування заявлених вимог про визнання недійсним кредитного Договору позивач вказує, що такий договір укладено внаслідок зловмисної домовленості попереднього керівництва позивача та представників відповідача.
Так, позивач зазначає, що представники Компанії в особі попереднього керівництва та представники Банку спільно здійснили дії зі створення штучної ліквідності у Компанії з метою штучного покращення фінансового стану для формальної відповідності критеріям для отримання Компанією кредиту від Банку; видачі Банком кредитних коштів Компанії у особливо великих розмірах, незважаючи на невідповідний фінансовий стан та неадекватне заставне покриття; нецільове використання кредитних коштів попереднім керівництвом Компанії та приховування відповідних порушень за сприянням посадових осіб Банку.
Такі обставини, на думку позивача, призвели до того, що у Компанії сформувалась заборгованість перед Банком, Компанія фактично не використовувала кредитні кошти у своїй господарській діяльності за призначенням, Компанія була використана в якості інструмента для незаконного заволодіння кредитними коштами Банка іншими особами, (Компанія знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані.
Позивач вважає, що між попереднім керівництвом Компанії та представниками Банку було досягнуто зловмисних домовленостей, щодо видачі кредитних коштів з Банку, оскільки Банк приймав участь у фальсифікації ліквідності Компанії з метою створення враження про задовільний фінансовий стан Компанії; Банк видав кредит незважаючи на недостатнє заставне покриття; За наявності фактів нецільового використання кредитних коштів Банк не тільки не вжив заходів по припиненню кредитування, а і сприяв приховуванню таких порушень; Банк досі не подав позови до поручителів за кредитом.
Так, представники Компанії та представники Банку діяли з усвідомленням того, що Компанія дійсно не зможе своєчасно повернути кредит, що призведе до вкрай важкого становища Компанії; а посадові особи Банку мали усвідомлювати, що під час кредитування Компанії, її використовували в якості інструменту, за допомогою якого кредитні кошти Банку направляються на цілі, інші ніж ті, що встановлено Кредитним договором з Компанією, включаючи привласнення кредитних коштів третіми особами.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що спірний Договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За правилами ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 35 Кодексу визначено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Дослідивши зібрав у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача щодо укладення спірного Договору внаслідок зловмисної домовленості попереднього керівництва позивача та представників відповідача.
Оскільки господарський суд не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин злочинної діяльності певних осіб або встановлення факту злочинної змови, такі обставини можуть доказуватись, зокрема, матеріалами кримінального провадження, вироком суду у кримінальному провадженні тощо.
За таких обставин, позивач, у разі наявності підстав вважати, що у даному випаду мають місце злочинні дії будь-яких осіб, не позбавлений звернутись до компетентних органів за захистом власних прав та інтересів.
Крім того, суд також вважає за доцільне зауважити, що підстава для визнання правочину недійсним, яка передбачена в статті 232 ЦК України, стосується лише тих правочинів, які вчиняються особою (фізичною або юридичною) не самостійно, а через представника, у той час коли оспорюваний правочин укладено з боку позивача Генеральним директором, тобто не представником, а виконавчим органом товариства.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що зміст оспорюваних договорів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, спростованими відповідачем та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, вказані вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 49 ГПК України збір покладається на позивача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет міністрів України, та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1; 2) ОСОБА_2; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн - Продакшн"; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт - Україна"; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський Олійноекстракційний Завод"; 6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн - Продакшн"; 7) Публічне акціонерне товариство "Яготинське хлібоприймальне підприємство"; 8) Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Трейд"; 9) Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Постач"; 10) Приватне підприємство "Еллада"; 11) Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод модифікованих жирів", про визнання договору недійсним.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 18.04.2016 р.
Суддя Н.І. Зеленіна