Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"11" квітня 2016 р. Справа № 911/767/16
За позовом ОСОБА_1 підприємства “Агроспаське”
до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Рось”
про стягнення 235497,79грн
Суддя С.І. Чонгова
Представники:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №43 від 23.03.2016);
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 підприємства “Агроспаське” (далі - ПП “Агроспаське”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства “Рось” (далі - ПП “Рось”) про стягнення 235497,79грн заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобов'язання за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №17/03-15 від 17.03.2015 в частині оплати за поставлений товар.
Відповідач у справі - ПП “Рось” документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
17.03.2015 між ПП “Агроспаське” (далі - продавець) та ПП “Рось” в особі філії “Роменський молочний комбінат” (далі - покупець) укладено договір №17/03-15 на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) (далі - договір, а.с.12-16, зворот).
За умовами договору, продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених вказаним договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, а покупець прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, місцем передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця визначається місцезнаходження продавця.
Згідно п. 2.1 договору, оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною вказаного договору.
При цьому відповідно до п. 2.2 договору, загальна ціна на товар, поставлений за вказаним договором, складається по закінченню терміну дії договору на підставі первинної бухгалтерської документації.
Відповідно до п. 3.2.1 договору, покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, оплатити товар.
Згідно п. 7.1 договору, вказаний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та відповідно до п. 7.2 договору, діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами.
Пунктом 7.4 договору зазначено, що у разі якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 календарних днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на той же термін на тих же умовах.
Сторонами підписано протокол на погодження вільних відпускних цін (а.с.17).
Як вбачається з спеціалізованих товарних накладних (а.с.18-66), а також податкових накладних (а.с.67-78) позивачем поставлявся відповідачу товару.
Відповідно до платіжних доручень (а.с.79-89), відповідачем здійснювалась оплата поставленого товару поставлений товар оплачено на суму - 310 000,00грн.
Як зазначає позивач в позовній заяві відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару.
Так за твердженням позивача заборгованість відповідача перед позивачем складає 235 497,79грн, що підтверджено актами звірок розрахунків, а саме актом №217 станом на 04.06.2015.
Крім того, 12.11.2015 позивач звертався до відповідача з листом про не бажання пролонгації укладеного договору, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком (а.с.92)
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача щодо оплати поставленого товару у встановлений договором строк.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не надано суду доказів оплати товару на суму 235 497,79грн, крім того вказана сума заборгованості вказана сторонами в акті звірки взаєморозрахунків (а.с.90).
Відповідно до приписів ст. ст. 33-34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 235 497,79грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 3532,47грн.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Рось” на користь ОСОБА_1 підприємства “Агроспаське” 235 497,79грн боргу, 3532,47грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 18.04.2015
Суддя С.І. Чонгова