ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.04.2016Справа №910/1715/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекарь»
до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»
Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»
про визнання зобов'язання припиненими та визнання договору про відступлення права вимоги №70101-20/14-7 від 05.06.2014 недійсним
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
від позивача - не з'явився;
відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - Поклад А.О., представник за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптекарь» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна», Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» з вимогами про:
- визнання зобов'язання за Договором купівлі-продажу №61-12 від 05.04.2012, де ПрАТ «Альба Україна» було кредитором ТОВ «Аптекарь» на суму 713 570,27 грн., та за Договором купівлі-продажу №2/13 від 04.01.2013 та Договором про відступлення прав вимоги від 14.05.2014, де ТОВ «Аптекарь» було кредитором ПрАТ «Альба Україна» на суму 713 570,27 грн., припиненими шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог;
- визнання недійсним Договору про відступлення прав вимоги №70101-20/14-7 від 05.06.2014, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь».
Як слідує з матеріалів справи, ухвали суду надсилались відповідачу-1 за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка є також адресою місцезнаходження відповідача-1 - 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка. буд. 100. Відповідачу-2 вказані ухвали надсилались також за адресою місцезнаходження відповідача-2 - 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А.
Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи.
Матеріали справи свідчать про належне повідомлення відповідача-1 про розгляд справи. Так, в матеріалах справи наявний оригінал поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано ПАТ «Альба-Україна» 18.03.2016 (03300 09071019).
Проте, від відповідача-1 відзиву або письмових пояснень до суду не надійшло.
Відповідач-2 у поданому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
Ухвалою суду від 10.03.2016 суд відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Цією ж ухвалою суд продовжив строк вирішення спору відповідно до ст. 69 ГПК України на підставі поданого відповідачем-2 клопотання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.04.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Аптекарь" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №61-12 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.
05.06.2014 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством Банк "Київська Русь" (новий кредитор) укладено Договір про відступлення прав вимоги № 70101-20/14-7 (надалі - Договір відступлення № 70101-20/14-7).
Відповідно до пункту 1.1. Договору відступлення № 70101-20/14-7 первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває за 713 570,27 грн. у порядку та на умовах, визначених цим Договором, право вимоги за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю"Аптекарь" (боржник) у сумі 713 570,27 грн., що випливає з Договору купівлі-продажу №61-12 від 05.06.2014 року, укладеного між боржником та первісним кредитором.
Право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму зазначену в пункті 1.1. Договору, що випливає з Договору купівлі-продажу, підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між первісним кредитором та боржником за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року (пункт 1.1.1. Договору про відступлення).
Однак, Позивач у даній справі вважає, що Договір про відступлення прав вимоги №70101-20/14-7 від 05.06.2014 є недійсним, оскільки на момент переходу права вимоги за оспорюваним правочином зобов'язання боржника не існували, в зв'язку з їх припиненням шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
04.01.2013 між ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» (продавець) та ПрАТ «Альба Україна» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №2/13.
Відповідно до п. 1.1. даного Договору продавець зобов'язується передавати лікарські засоби та вироби медичного призначення (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати їх на умовах даного Договору.
14.05.2014 між ПрАТ «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» (первісний кредитор) та ТОВ «Аптекарь» (новий кредитор) укладено Договір про відступлення прав вимоги.
Згідно п. 1.1. Договору про відступлення прав вимоги 14.05.2014 первісний кредитор передає належне йому право вимоги за Договором купівлі-продажу №2/13 від 04.01.2013, а боржник в договорі - ПрАТ «Альба Україна», кредитор - ПрАТ «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм», а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором на загальну суму 713 570,27 грн.
Позивач у позові вказує, що про той факт, що ТОВ «Аптекарь» має намір укласти з ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» Договір про відступлення прав вимоги за Договором купівлі-продажу №2/13 від 04.01.2013 з метою подальшого зарахування зустрічних однорідних вимог з ПрАТ «Альба Україна» останнього було повідомлено усно.
Окрім того, позивач стверджує, що 24.05.2014 ПрАТ «Альба Україна» було направлено Заяву про врахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 1390 від 24.05.2014).
Повідомлення про відступлення права вимоги за Договором №70101-20/14-7 від 05.06.2014 було відправлено ТОВ «Аптекарь» 10.06.2014, та отримано ТОВ «Аптекарь» 12.06.2014.
Також, позивач вказує, що у зв'язку з отриманням вищевказаного повідомлення та неодноразової усної вимоги нового кредитора ПАТ «Банк «Київська Русь» виконати зобов'язання, 15.08.2014 ще раз голові правління ПрАТ «Альба Україна» та голові правління ПАТ «Банк Київська Русь» було направлено повідомлення та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. №1684 від 15.08.2014), відповідно до яких ТОВ «Аптекарь» повторно заявив про припинення його зобов'язань перед ПрАТ «Альба Україна» по оплаті 713 570,27 грн. за Договором купівлі-продажу № 61-12 від 05.04.2012 та про припинення зобов'язань ПрАТ «Альба Україна» перед ПрАТ «ЕОФ «Креома-Фарм» по платі 713 570,27 грн. за Договором купівлі-продажу №2/13 від 04.01.2013 p., що виникло на підставі Договору про відступлення права вимоги від 14.05.2014.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на момент укладання спірного правочину, а саме Договору про відступлення прав вимоги № 0101-20/14-7 від 05.06.2014 між ПрАТ «Альба Україна» та ПАТ «Банк «Київська Русь», зобов'язання ТОВ «Аптекарь», що були передані від первісного кредитора новому, припинили своє існування у зв'язку з зарахуванням однорідних зустрічних вимог між ТОВ «Аптекарь» та ПрАТ «Альба Україна».
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частини 1 та частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебула справа №910/706/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекарь», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» про стягнення 882 915,05 грн.
Позовні вимоги у справі №910/706/15-г мотивовані тим, що на підставі Договору про відступлення прав вимоги №70101-20/14-7 від 05.06.2014 було відступлено право вимоги первісного кредитора Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" за Договором купівлі-продажу №61-12 від 05.04.2012 року на нового кредитора Публічне акціонерне товариство Банк "Київська Русь". У зв'язку з чим, позивач, як кредитор по Договору про відступлення прав вимоги №70101-20/14-7 від 05.06.2014, заявив про стягнення заборгованості з відповідача (ТОВ «Аптекарь»).
Рішенням у справі №910/706/15-г позовні вимоги задоволені повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Аптекарь" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" 696 561,11 грн. основного боргу, 82 404,13 грн. пені, 13 396,87 грн. 3 % річних, 90 552, 94 грн. збитків від інфляції, 17 658,32 грн. судового збору.
Рішення у справі №910/706/15-г залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015.Отже вказане рішення суду від 31.03.2015 у справі №910/706/15-г набрало законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, обставини встановлені у справі №910/706/15-г, рішення якої набрало законної сили не доводяться знову при розгляді даної справи.
Так, рішенням у справі №910/706/15-г встановлені обставини та факт укладення 05.04.2012 між ПАТ "Альба Україна" (продавець) та ТОВ"Аптекарь" (покупець) Договору купівлі-продажу №61-12, та встановлено, що ТОВ"Аптекарь" було порушено умови Договору купівлі-продажу №61-12 від 05.04.2012, а також положення ст. 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України. Також, судом у справі №910/706/15-г встановлено, що 05.06.2014 між ПАТ "Альба Україна" (первісний кредитор) та ПАТ Банк "Київська Русь" (новий кредитор) укладено Договір про відступлення прав вимоги №70101-20/14-7, за яким у Пат «Банк «Київська Русь» виникло право вимоги до ТОВ «Аптекарь». Рішенням у справі №910/706/15-г позовні вимоги задоволено повністю.
Укладаючи оспорюваний Договір про відступлення сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, іншою особою якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Так, Кредитний договір було вчинено у письмовій формі, в такій ж формі укладено і сам Договір відступлення.
Як встановлено статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Оскаржуваний договір відступлення відповідає чинному законодавству України, його укладено у відповідності до статей 512-519 ЦК України, а вимоги цих статей виконано з дотриманням матеріальних норм права.
Так, відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 ЦК України, загальними вимогами додержання яких необхідне для чинності правочину є наступні:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до Узагальнень Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 встановлено, що необхідно враховувати, що позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування недійсності правочину покладається на позивача.
Натомість, рішенням у справі №910/706/15-г встановлені обставини та факт укладення 05.04.2012 між ПАТ "Альба Україна" (продавець) та ТОВ"Аптекарь" (покупець) Договору купівлі-продажу №61-12, та встановлено, що ТОВ"Аптекарь" було порушено умови Договору купівлі-продажу №61-12 від 05.04.2012, а також положення ст. 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України. Також, судом у справі №910/706/15-г встановлено, що 05.06.2014 між ПАТ "Альба Україна" (первісний кредитор) та ПАТ Банк "Київська Русь" (новий кредитор) укладено Договір про відступлення прав вимоги №70101-20/14-7, за яким у ПАТ «Банк «Київська Русь» виникло право вимоги до ТОВ «Аптекарь».
Судом не встановлено факту невідповідності в момент вчинення спірного Договору положенням чинного законодавства, у т.ч. й приписам ЦК України, на які посилається позивач у позовній заяві.
Позивач вказує про припинення зобов'язання за Договором купівлі-продажу №61-12 від 05.04.2012, де ПрАТ «Альба Україна» було кредитором ТОВ «Аптекарь» на суму 713 570,27 грн., та за Договором купівлі-продажу №2/13 від 04.01.2013 та Договором про відступлення прав вимоги від 14.05.2014, де ТОВ «Аптекарь» було кредитором ПрАТ «Альба Україна» на суму 713 570,27 грн., шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.
В матеріалах справи наявна заява про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. 1390 від 24.05.2014 адресована голові правління ПрАТ «Альба Україна». Вказана заява не містить адреси для її надіслання. Доказів надіслання вказаної заяви матеріали справи не містять, у зв'язку з чим посилання позивача в позові про направлення вказаної заяви 24.05.2014 визнається судом не обґрунтованим та таким, що не підтверджено належними доказами у справі.
Також, в матеріалах справи наявний лист вих. 1684 від 15.08.2014 адресований голові правління ПАТ «Банк «Київська Русь» в якому повідомляється про припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу №61-12 від 05.04.2012 та договором купівлі-продажу від 2/13 від 04.01.2013, що виникло на підставі договору відступлення права вимоги від 14.05.2014. Також у листі повідомлено, що на час отримання від ПАТ «Банк «Київська Русь» повідомлення про відступлення права вимоги за договором від 05.06.2014 у розмірі 713 570,27 грн. позивачем вже було укладено зазначений договір про відступлення права вимоги від 14.05.2014, де ТОВ «Аптекарь» є новим кредитором ПАТ «Альба Україна». Вказаний лист був направлений 15.08.2014, про що свідчить опис вкладення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та отриманий Банком 19.08.2014.
Оскільки, до нового кредитора у зобов'язанні переходять всі права первісного кредитора, останній за правилами ст. 517 ЦК України повинен передати новому кредитору всі документи, що засвідчують його права, які передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Конкретний перелік документів та інформації, які мають бути передані новому кредитору, бажано передбачити у договорі відступлення права вимоги або в додатку до нього. Як правило, до необхідних документів відноситься договір, на підставі якого виникло право первісного кредитора, первинні бухгалтерські документи (накладні, що засвідчують факт передачі товару, платіжні доручення про сплату грошових коштів, акти приймання-передачі робіт або послуг, тощо). Важливою для здійснення прав кредитора інформацією можна вважати інформацію про боржника як такого, зміст переговорів, що велися з боржником, тощо.
Суд вказує, що позивачем не надано суду належного підтвердження відповідної заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №2/13 від 04.01.2013 право вимоги за зобов'язаннями згідно договору про відступлення права вимоги від 14.05.2014 перейшло до позивача в розмірі 713 570,27 грн. (не надано первинних доказів, видаткових накладних на підтвердження отримання відповідної продукції, актів звірок між підприємствами). А отже, не надано належного підтвердження суми яка передається за договором відступлення прав вимоги.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, цей правочин повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких, відповідно до ст. 203 ЦК України є необхідним для чинності правочину.
Отже, зарахування можливе за наявності одночасно наступних умов:
- зустрічність вимог, тобто сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;
- однорідність вимог;
- настання строку виконання за обома вимогами, що зараховуються, або строк був визначений моментом витребування;
- ясність вимог, тобто, між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов'язання.
Виходячи зі змісту положень статті 601 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань.
Припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформлюється заявою однієї сторони.
Проте, суд зазначає, що умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання.
Згідно частини другої статті 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, з вищевикладеного вбачається те, що зарахування зустрічних однорідних вимог можливе лише якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора.
Згідно частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Слід зазначити, що позивачем не надано жодних доказів наявності заборгованості відповідача-1 перед позивачем на суму 713 570,27 грн.
Доказів однорідності, зустрічності та настання строку виконання відповідного зобов'язання за Договором купівлі-продажу №2/13 від 04.01.13 суду надано не було.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення надісланого позивачем (як нового кредитора) до боржника (ПАТ «Альба Україна»).
Воля боржника за загальним правилом не береться до уваги в разі заміни кредитора у зобов'язанні, ч. 2 ст. 516 ЦК України визначає наслідки не повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні. Судом не встановлено факту повідомлення Позивачем боржника (ПрАТ «Альба Україна»), відтак настання негативних наслідків при умові оплати товару Божником первісному кредиторові буде належним виконанням, а новий кредитор (позивач) несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю"Аптекарь" не надано первинних доказів наявності заборгованості відповідача-1 перед позивача в розмірі 713 570,27 грн.
За встановлених обставин справи, Позивачем суду не доведено наявності підстав для визнання договору про відступлення права вимоги №70101-20/14-7 від 05.06.2014 недійсним та не встановлено підстав для визнання зобов'язань припиненнями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Окрім того суд зазначає, що за загальним правилом особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину, та саме вони можуть пред'явити позов про визнання його недійсним.
Разом з цим, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, і такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Позивач у даній справі не є стороною оспорюваного Договору про відступлення права вимоги, та ним не доведено, які саме його права та законні інтереси було протиправно порушено вчиненням цього Договору.
Позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення з боржника (ПАТ «Альба Україна») заборгованості в розмірі 713 570,27 грн., яка виникла за договором купівлі-продажу №2/13 від 04.01.2013, право вимоги позивач за яким отримав на підставі договору про відступлення права вимоги від 14.05.2014.
Таким чином позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (стаття 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 18.04.2016
СуддяІ.І. Борисенко