13 квітня 2016 року Справа № 910/28086/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 08.12.2015 Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016
у справі№ 910/28086/15
за позовомПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Президент-Сервіс"
простягнення 75730,61 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Барандич І.М. - за довіреністю;
від відповідача: Марченко І.А., Філіпенко О.В. - за довіреностями.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у позові Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Президент-Сервіс" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Президент-Сервіс" (орендар) укладено договір оренди № 30 від 20.10.2003, додаткові угоди до цього договору, згідно з умовами яких позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування приміщенням загальною площею 389 м2 по вул. Шота Руставелі, 39-41 у м. Києві, а останній - прийняв це майно та зобов'язався проводити оплату за оренду указаного приміщення.
Відповідно до умов п. 3.1 договору орендна плата за договором складає 66794,75грн.
При цьому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 910/15129/14 за участю цих же сторін встановлено, що спірний договір на підставі п. 7.6 договору розірваний 08.07.2015. Цією ж постановою суду підтверджується факт виконання позивачем обов'язку з передачі відповідачу приміщення загальною площею 389 м2 по вул. Шота Руставелі, 39-41 у м. Києві.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення орендної плати на підставі договору оренди № 30 від 20.10.2003 за серпень 2014 року стосуються періоду, коли зазначений договір вже не діяв у зв'язку з його розірванням з 08.07.2014.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі рішень.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року у справі №910/28086/15 залишити без змін.
Головуючий Н.М. Нєсвєтова
Судді І.В. Вовк
М.М. Черкащенко