Справа №: 343/2553/15-ц
Провадження №: 2/0343/239/16
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2016 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина справу за позовом ОСОБА_2 до Гошівської сільської ради, Долинського району, ОСОБА_3 про захист честі , гідності та відшкодування моральної шкоди, суд-
Позивач просить:
1.Визнати відомості про те, що гідрологічний пост на річці Лужанка в с.Гошів Долинського району є діючим та функціонує, поширені відповідачами сільським головою с.Гошів ОСОБА_4, землевпорядником с.Гошів ОСОБА_5 та спостерігачем за недіючим гідропостом ОСОБА_3, такими що не відповідають дійсності (неправдиві).
2.Визнати відомості поширені відповідачами: сільським головою с.Гошів ОСОБА_4, землевпорядником с.Гошів ОСОБА_5 та спостерігачем за недіючим гідропостом ОСОБА_3, а саме образи нецензурними словами, наклепи на нього, ОСОБА_2, як такі, що порочать його честь та гідність.
3. Стягнути з відповідачів: сільського голови с.Гошів ОСОБА_4, землевпорядника с.Гошів ОСОБА_5 та спостерігачем за недіючим гідропостом ОСОБА_3 - 200 000 гривень моральної шкоди.
4. Судові витрати по справі покласти на відповідачів.
Свої вимоги мотивує тим, що протягом тривалого часу між ним та відповідачами, а саме працівниками Гошівської сільської ради: сільським головою с.Гошів ОСОБА_4, землевпорядником с.Гошів ОСОБА_5 та спостерігачем недіючого поста в с.Гошів ОСОБА_3 склались неприязні стосунки, що переросли в постійні образи, наклепи і погрози з боку останнього.
Все почалось з того, що 07 травня 1996 року відповідач дав неправдиві свідчення Долинському районному суду, по те що площа їх садиби в с.Гошів Долинського району замість 0.79 га становить 0.805 га. Тобто, вже більше 17 років він неодноразово намагається відстояти та захистити своє право власності на майно садиби, що межує з ділянкою, де розташований гідрологічний пост Карпатського ГМО ОСОБА_6 регіонального центру з гідрометереології. Отже,протягом тривалого часу між ним та відповідачами існує земельний спір з приводу розташування гідрологічного поста, який фактично не діє з 1997 року.
Злі мотиви відповідача полягають в зловмисному захопленні частини земельної ділянки садиби під гаслом «прибережна захисна смуга».
Гошівська сільська рада поширила відомості про те, що на річці Лужанка встановлена прибережна захисна смуга в с.Гошів. Такі відомості не відповідають дійсності.
На сьогоднішній день прибережної захисної смуги на р.Лужанка не встановлено, а отже підстав для уточнення площ його земельної ділянки у сільської ради не було. Акт прибережної захисної смуги на річці Лужанка не складався і не погоджувався. Про те, що Гошівська сільська рада не має такого акту- сільська рада визнає.
Своїми діями працівники Гошівської сільської ради незаконно відчужили нерухоме майно садиби, тобто сад, контурну огорожу, підземні і наземні комунікації, землю, яка була в багаторічному користуванні, і за такі незаконні дії передбачена відповідальність згідно ст. 211 ЗК України, та зловмисне захоплення землі - ст. 197-1 КК України.
Таким чином рішеннями його позбавлено права власності на частину земельної ділянки, що суперечить ст. 41 Конституції України.
Крім того, 21 травня та 27 грудня 2012 року в с.Гошів Долинського району за його зверненням здійснено виїзди комісією з приводу дії та розташування гідропоста в складі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_12, якою проведено обстеження території гідрологічного поста ОСОБА_6 та прилеглої земельної ділянки. Під час проведення обстеження даною комісією було встановлено, «що гідрологічний пост здійснює свою діяльність у відповідності до вимог керівних документів з питань гідрометеорологічної діяльності». Однак, висновок комісії він заперечив та пояснив, що по суті справи гідрологічний пост на р.Лужанка в с.Гошів не функціонує, адже установка ГР-70 самописець «Валдай» зникла 15 років тому та втрачений зв»язок з річкою, дані про те, що пост є діючим є неправдивими.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 приводить свою сім»ю на садибу ОСОБА_2 і проганяє його, при цьому наголошуючи, що садиба не їхня, що його спадщина в с.Кальна Долинського району. Це було 10 травня 2012 року. 11 вересня 2010 року він порався на садибі, а відповідач ОСОБА_13 підняв на нього ковадло з криком « Я тебе вб»ю». Коли він спитав: «Для чого вбивати?», ОСОБА_3 заявила: «Для того, що не буде кому писати скарги на нас». Також відповідач ОСОБА_3 звітує фіктивними даними в органи державної влади набито гідропост діючий і функціонує, проте в дійсності гідропост втратив зв»язок з річкою Лужанка ще в 1997 році. В той же час ОСОБА_3 та її сім»я незаконно заволоділи спадщиною садиби, що є порушенням ст.1118 ЦК України.
На сьогоднішній день відповідачі порушили існуючі межі садиби, огорожу викинули в річку Лужанка, знищується урожай на садибі, чим їм додатково спричиняються духовні і фізичні страждання, порушено майнові і особисті немайнові права.
Такі дії відповідачів, а саме погрози, наклепи, образи нецензурними словами ганьблять його честь та гідність в очах односельчан, сім»ї. Враховуючи те, що діями відповідачів принижено його честь та гідність, він несе моральні переживання, які виражаються в порушенні нормальних життєвих зв»язків, через неможливість нормально спілкуватись з сусідами, односельчанами, давати їм пояснення і виправдовуватись, що вини в цьому конфлікті з його сторони немає.Все це створює для нього додаткові труднощі в організації свого життя. Протягом всього часу з моменту початку системних наклепів та образ, він перебуває в стані емоційного пригнічення та дискомфорту. В результаті протиправних дій відповідачів різко погіршився стан його здоров»я. Постійне нервове напруження позбавляє його нормальної роботи та відпочинку.
Розмір нанесеної йому моральної шкоди важко визначити в грошовому еквіваленті, адже завдано великої шкоди його людській гідності. Вважає, що нанесена йому моральна шкода становить 200 000 гривень.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги збільшив, просив постановити рішення, яким:
Визнати відомості про те, що гідрологічний пост на річці Лужанка в с.Гошів Долинського району є діючим та функціонує, поширені відповідачами сільським головою с.Гошів ОСОБА_4, землевпорядником с.Гошів ОСОБА_5 та спостерігачем за недіючим гідропостом ОСОБА_3, такими що не відповідають дійсності (неправдиві).
Визнати відомості поширені відповідачами: сільським головою с.Гошів ОСОБА_4, землевпорядником с.Гошів ОСОБА_5 та спостерігачем за недіючим гідропостом ОСОБА_3, а саме образи нецензурними словами, наклепи на нього, ОСОБА_2, як такі, що порочать його честь та гідність.
Стягнути з відповідачів: сільського голови с.Гошів ОСОБА_4, землевпорядника с.Гошів ОСОБА_5 та спостерігача за недіючим гідропостом ОСОБА_3 - 200 000 гривень моральної шкоди, зіславшись на викладені в позовні заяві обставини.
Також просив стягнути з відповідачів 10 000 гривень майнової шкоди. Майнова шкода полягає в тому, що знищено 100 метрів погонних межових знаків. 10 метрів огорожі, біля самочинного будівництва ОСОБА_6 РЦГМ, стоптано та знищено і скинуто в р.Лужанка. Знищується урожай на садибі у зв»язку з відсутністю огорожі.
Всі витрати покласти на відповідачів.
Представники Гошівської сільської ради - сільський голова ОСОБА_4, спеціаліст по землевпорядкуванню Гошівської сільської ради -ОСОБА_5 ( довіреність а.с.113) в судовому засіданні позовні вимоги не визнали , суду пояснила, що Гошівською сільською радою прав позивача не порушувалось. Гідропост в с.Гошів є діючим. Це державна структура, яка фінансується з державного бюджету України. Гідропост в с.Гошів має державні акти на право постійного користування земельною ділянку. Представники Гошівської сільської ради ніколи не ображали позивача по справі, не принижували його честь та гідність . Просили відмовити у позові.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що вона працює спостерігачем гідропоста в с.Гошів ( р.Лужанка) ОСОБА_6 регіонального центру з гідрометеорології з 2007 року по даний час. Гідрометеорологічні обстеження та передачу інформації виконує згідно плану робіт Карпатської гідрометеорологічної обсерваторії, від якої і отримує заробітну плату. Гідропост в с.Гошів є діючим і функціонує. Ніколи, ніяких наклепів на позивача вона не наводила та ніколи його не ображала. Просила відмовити у позові.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази , вважає, що позов, з врахуванням збільшених в судовому засіданні позовних вимог, не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Аналіз законодавства України та практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого є обов'язковою з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року та рішення (правові висновки) якого підлягають застосуванню судами України при ухваленні судових рішень, надають можливість зробити суду висновок, що при розгляді справ за вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації важливим є визначення: чи є відомості, на негативності яких наполягає позивач інформацією (фактами) або оціночними судженнями відповідача - розповсюджувача вказаної інформації, висловленими ним на реалізацію своїх власних поглядів та ідей, оскільки «Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оцінних суджень доведенню не підлягає».
За змістом ст. 68 Конституції України кожен зобов»язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно із п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Честь і гідність людини, відповідно до ст. 3 Конституції України, визнаються вищими соціальними цінностями. Кожна людина відповідно до закону має право на пошану його честі, гідності і ділової репутації, які є недоторканними, і право звернення до суду за їх захистом.
Згідно зі ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, завданих використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, 27.12.2012 року по зверненню позивача по справі ОСОБА_2, виїжджала комісія, яка з участю сторін по справі, встановила, що гідпопост в с.Гошів функціонує з 1967 року. Гром.Мищак С.В. проживає на території суміжної земельної ділянки з 1983 року. Земельна ділянка на якій розташований гідропост знаходиться у прибережній захисній смузі річки Лужанка . Земельна ділянка надана у постійне користування ОСОБА_6 обласному центру з гідрометеорології відповідно до державних актів серії ЯЯ №126568 та серії ЯЯ №126568, виданих 28.10.2011 р. управлінням Держкомзему в Долинському районі. Пост здійснює свою діяльність у відповідності до вимог керівних документів з питань гідрометеорологічної діяльності ( акт а.с.49).
У відповідності до повідомлення ОСОБА_6 РЦГМ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23.02.2016р. №42 (а.с.91)- ОСОБА_3 працює гідрометеоспостерігачем поста ОСОБА_6 ( р.Лужанка) ОСОБА_6 регіонального центру з гідрометеорології з 01.02.2007р. План гідрометеорологічних спостережень та передачі оперативної інформації виконує в повному обсязі. Інформація з поста передається щоденно та у більшому обсязі у період формування повені та дощових паводків відповідно до керівних документів засобами зв»язку через метеостанцію м.Долина до ОСОБА_6 РЦГМ, Івано-Франківського обласного центру з гідрометеорології та Українського гідрометеорологічного центру. Якість інформації контролюється щоденно ОСОБА_6 РЦГМ. Гідрологічний пост ОСОБА_6 РЦГМ входить до державної системи гідрометеорологічних спостережень Державної служби з надзвичайних ситуацій і здійснює гідрометричні спостереження за кількісними та якісними характеристиками поверхневих вод для забезпечення виконання статей 26 та 28 Водного Кодексу України.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суд пояснила, що вона являється дружиною позивача по справі. Гідропост в с.Гошів не працює. Чоловік відповідачка ОСОБА_3-ОСОБА_15, 11.09.2010 року погрожував позивачу ОСОБА_2, що вб»є його. Відповідачка ОСОБА_3- в той час була за огорожею. Чи ображала позивача сільський голова ОСОБА_4 вона не знає. На даний час її чоловік змушений постійно лікуватись, у нього безсоння.
Положеннями ст.277 ЦК України, ст.10 ЦПК України, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що обов'язок довести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» \ п.5\ зазначає, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
З досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що гідрологічний пост ОСОБА_6 ( р.Лужанка) ОСОБА_6 РЦГМ, на якому на посаді гідрометеоспостерігача працює відповідачка ОСОБА_3, та який входить до державної системи гідрометеорологічних спостережень Держаної служби з надзвичайних ситуацій, є діючим, який здійснює план гідрометеорологічних спостережень та передачу оперативної інформації в повному об»ємі, тому підстав для задоволення позову в частині визнання відомостей про те, що гідрологічний пост на річці Лужанка в с.Гошів Долинського району є діючим та функціонує, поширені відповідачами сільським головою с.Гошів ОСОБА_4, землевпорядником с.Гошів ОСОБА_5 та спостерігачем за недіючим гідропостом ОСОБА_3, такими що не відповідають дійсності (неправдиві)- немає.
Також суд вважає, що позов в частину визнання відомостей поширених відповідачами- сільським головою с.Гошів ОСОБА_4, землевпорядником с.Гошів ОСОБА_5 та спостерігачем за недіючим гідропостом ОСОБА_3, а саме образи нецензурними словами, наклепи на ОСОБА_2, як такі, що порочать його честь та гідність не підлягає до задоволення, оскільки позивачем в судовому засіданні відповідно до вимог законодавства України не доведено та не подано доказів на підтвердження факту поширення відповідачами образ нецензурними словами, наклепів на нього, що порочать його честь та гідність, порушують особисті немайнові права позивача, завдають шкоди його особистим немайновим благам або перешкоджають позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте право, немайнове право чи права, а отже суд вважає, що юридичний склад правопорушення, який є підставою для задоволення позову відсутній і тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Виходячи з зазначеного, суд також вважає необхідним відмовити і в задоволенні вимог позивача в частині стягненні з відповідачів моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень, оскільки така вимога є похідною від вимоги про захист честі та гідності позивача, суду не представлені докази наявності причинного зв»язку між будь-якими діями відповідача та заподіянням позивачу моральної шкоди.
Позов в частині стягнення 10 000 гривень майнової шкоди не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав:
Ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, які завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою , яка її завдала.
За змістом норм ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обґрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Позивачем ОСОБА_2 не надано жодного доказу, який би підтвердив факт заподіяння йому діями чи бездіяльність відповідачів майнової шкоди в розмірі 10 000 гривень.
Відповідачі категорично заперечили факт заподіяння ними позивачу майнової шкоди.
Таким чином суд, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, приходить до остаточного висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки в судовому засіданні позивачем не доведено факту поширення відповідачами відомостей, що порочать його честь та гідність, не доведено факту заподіяння йому майнової та моральної шкоди, доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не подано, а судом не здобуто доказів, які б підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, та в заяві про збільшення позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.
У відповідності до посвідчення №106559 (а.с.48) позивач по справі являється інвалідом ІІ-ї групи загального захворювання.
Керуючись ст. 68 Конституції України, ст.17 Загальної Декларації прав людини, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16,22, 23, 277, 297, 1166,1167 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", Постановою Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі", ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 10, 11, 60, 62, 88, 212, 215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Гошівської сільської ради, Долинського району, ОСОБА_3 про захист честі , гідності та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
Суддя:
Повний текс рішення виготовлено 18.04.2016р.