Справа № 214/1306/15-ц Головуючий в І інстанції
Провадження 22-ц/774/772/К/16 Мхітарян С. С.
Категорія № 27 (І) Доповідач Соколан Н. О.
12 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Соколан Н.О.,
суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
за участю: секретаря Євтодій К. С.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (надалі - ПАТ «Райффайзен банк Аваль») звернулось досуду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 29.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого він є, та відповідачем було укладено генеральну кредитну угоду № 014/03-03/02/1857, згідно умов якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію з лімітом 190 000 доларів США, термін дії угоди встановлено строком на 84 місяці. В рамках генеральної кредитної угоди, між банком та позичальником було укладено кредитні договори та додаткові угоди до них:
- кредитний договір № 014/03-03/1858 від 30.06.2006 року, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 50 000 доларів США, зі сплатою 12,5% річних строком на 84 місяці та з погашенням відповідно до графіка погашення. Додатковою угодою № 014/03-03/38/1858/1 від 31.05.2010 року до кредитного договору № 014/03-03/1858 сторони домовились викласти назву кредитного договору у новій редакції, встановили перелік майна, що є забезпеченням цього договору;
- кредитний договір № 014/03-03/2285 від 27.10.2006 року, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 50 000 доларів США, зі сплатою 12,5% річних строком на 80 місяців та з погашенням відповідно до графіка погашення. Додатковою угодою № 014/03-03/38/2285/1 від 31.05.2010 року до кредитного договору № 014/03-03/2285 сторони домовились викласти назву кредитного договору у новій редакції, встановили перелік майна, що є забезпеченням цього договору;
- кредитний договір № 014/03-03/2423 від 07.12.2006 року, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 90 000 доларів США, зі сплатою 14,0% річних строком на 77 місяці та з погашенням відповідно до графіка погашення. Додатковою угодою № 014/03-03/2423/1 від 31.05.2010 року до кредитного договору № 014/03-03/2423 сторони домовились викласти назву кредитного договору у новій редакції, встановили перелік майна, що є забезпеченням цього договору.
Позивач умови договору виконав, відповідачем не виконуються вищезазначені умови щодо погашення щомісячних платежів, у зв'язку з чим станом на 09.02.2015 року заборгованість по кредиту становить 83 963,61 долара США, яку позивач просив стягнути на свою користь.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2016 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 83 963,61 долара США, яка складається із заборгованості: по кредитному договору № 014/03-03/1858 в сумі 20 226,75 доларів США з них: 10 411,37 доларів США - заборгованість по кредиту; 4512,24 долари США - заборгованість по відсоткам; 3919,60 доларів США - пеня за порушення строків повернення кредиту; 1383,54 долари США - пеня за порушення строків сплати процентів. По кредитному договору № 014/03-03/2285 в сумі 19 965,54 доларів США, з них: 10 199,74 доларів США - заборгованість по кредиту; 4513,80 долари США- заборгованість по відсоткам; 3 841,45 долар США - пеня за порушення строків повернення кредиту; 1 410,55 доларів США - пеня за порушення строків сплати процентів. По кредитному договору № 014/03-03/2423 в сумі 43 771,32 долар США, з них: 22 119,41 доларів США - заборгованість по кредиту; 10 315,06 доларів США- заборгованість по відсоткам; 8 193,03 долари США - пеня за порушення строків повернення кредиту; 3 143,82 долари США - пеня за порушення строків сплати процентів.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в розмірі 3654 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вважає, що суд першої інстанції не відобразив у рішення доводи відповідача, який зазначив, що кредитний договір, укладений між сторонами, є договором споживчого кредиту; під час виконання договору витрати відповідача, як споживача, виросли в 5 разів, однак банк незаконно, без повідомлення і згоди, поклав усі ризики лише на відповідача, що порушило встановлений ст. 3 ЦК України принцип справедливості та призвело до дисбалансу прав і обов'язків сторін за договором. Внесення в умови договору долару США як предмету кредитування значно погіршило положення позичальника, однак банк не повідомив про це та не надав належної інформації про умови кредитування, що є порушенням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів». Зазначені обставини є підставою для визнання кредитних договорів неукладеними. Крім того, встановлення платежів у іноземній валюті є незаконним.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що відповідно до укладеної генеральної кредитної угоди № 014/03-03/02/1857, укладеної між сторонами, кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти по програмі кредитування приватних осіб підприємців та суб'єктів малого бізнесу в порядках і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї угоди, які є її невід'ємні частини. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 190 000 доларів США, термін дії угоди встановлено строком на 84 місяці (п.1.2 Угоди). (а.с.5-6). В рамках генеральної кредитної угоди, між банком та позичальником було укладено наступні кредитні договори та додаткові угоди до них, а саме:
- кредитний договір № 014/03-03/1858 від 30.06.2006 року, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 50 000 доларів США, зі сплатою 12,5% річних строком на 84 місяці та з погашенням відповідно до графіка погашення (а.с.10-12). Додатковою угодою № 014/03-03/38/1858/1 від 31.05.2010 року до кредитного договору № 014/03-03/1858 сторони домовились викласти назву кредитного договору у новій редакції, встановили перелік майна, що є забезпеченням цього договору (а.с.18);
- кредитний договір № 014/03-03/2285 від 27.10.2006 року, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 50 000 доларів США, зі сплатою 12,5% річних строком на 80 місяців та з погашенням відповідно до графіка погашення (а.с.7-9). Додатковою угодою № 014/03-03/38/2285/1 від 31.05.2010 року до кредитного договору № 014/03-03/2285 сторони домовились викласти назву кредитного договору у новій редакції, встановили перелік майна, що є забезпеченням цього договору (а.с.21);
- кредитний договір № 014/03-03/2423 від 07.12.2006 року, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 90 000 доларів США, зі сплатою 14,0% річних строком на 77 місяці та з погашенням відповідно до графіка погашення (а.с.13-17). Додатковою угодою № 014/03-03/2423/1 від 31.05.2010 року до кредитного договору № 014/03-03/2423 сторони домовились викласти назву кредитного договору у новій редакції, встановили перелік майна, що є забезпеченням цього договору (а.с.20).
На виконання умов кредитного договору № 014/03-03/1858, меморіальним ордером №01 від 30.06.2006 року на суму 20 000 доларів США та меморіальним ордером №01 від 04.07.2007 року на суму 30 000 доларів США банк перерахував на поточний рахунок відповідача № 26203357620170 МФО 306748 кредитні кошти в загальній сумі 50 000 доларів США. (а.с.22-23).
На виконання умов кредитного договору № 014/03-03/2285, меморіальним ордером №03 від 27.10.2006 року на суму 30 000 доларів США та меморіальним ордером №01 від 17.11.2006 року на суму 20 000 доларів США банк перерахував на поточний рахунок відповідача № 26203357620170 МФО 306748 кредитні кошти в загальній сумі 50 000 доларів США. (а.с.24-25).
На виконання умов кредитного договору № 014/03-03/2423, меморіальним ордером №03-03/2423 від 07.12.2006 року на суму 65 000 доларів США та меморіальним ордером № 05 від 16.01.2007 року на суму 25 000 доларів США банк перерахував на поточний рахунок відповідача № 26203357620170 МФО 306748 кредитні кошти в загальній сумі 90 000 доларів США (а.с.22-23).
Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідач умови кредитного договору в повному обсязі не виконав, кредит не виплатив, відсотки за користування кредитом не сплатив.
Станом на 09.02.2015 року заборгованість по кредиту становить 83 963,61 долара США, що еквівалентно 2 251 064,38 грн., з яких: 10 199,74 доларів США - заборгованість по кредиту; 4513,80 долари США- заборгованість по відсоткам; 3 841,45 долар США - пеня за порушення строків повернення кредиту; 1 410,55 доларів США - пеня за порушення строків сплати процентів. По кредитному договору № 014/03-03/2423 в сумі 43 771,32 долар США, з них: 22 119,41 доларів США - заборгованість по кредиту; 10 315,06 доларів США- заборгованість по відсоткам; 8 193,03 долари США - пеня за порушення строків повернення кредиту; 3 143,82 долари США - пеня за порушення строків сплати процентів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягуючи з відповідача заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиконання боржником своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного повернення кредиту.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На думку колегія суддів, позивні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення з позичальника суми заборгованості є законними й обґрунтованими.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що банк незаконно, без повідомлення і згоди, поклав усі ризики лише на відповідача, а внесення в умови договору долару США як предмету кредитування без надання належної інформації про умови кредитування є порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Як вбачається із тексту договорів кредиту, їх було укладено сторонами шляхом підписання, що свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо усіх його умов, а ОСОБА_2 підписанням договорів підтвердив свою згоду з умовами кредитування. Крім того, зазначеними угодами були встановлені графіки погашення кредиту, з яким відповідач, підписуючи договори та вищезазначені графіки, також погодився.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач був обізнаний з умовами спірних кредитних договорів та всіма можливими наслідками їх укладення. Тому доводи апеляційної скарги щодо несправедливості умов кредитного договору не можуть бути прийняті до уваги.
Також колегія суддів вважає, що укладеними кредитними договорами не був порушений баланс інтересів між сторонами, та не перекладено ризики валютного кредитування виключно на позичальника, тобто на відповідача.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки кредитні договори від 27.10.2006 року, 29.06.2006 року та від 07.12.2006 року не було визнано недійсними у встановлену законом порядку, доводи апеляційної скарги щодо несправедливості умов кредитних угод є безпідставними.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що встановлення платежів у іноземній валюті є незаконним.
Згідно положень ст.. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до ст.ст. 47, 49 цього ж Закону та глави ІІ Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року № 275, Банки мають право здійснювати кредитні операції в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземною валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 483, у разі, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією, на здійснення якої НБУ надається банківська ліцензія та письмовий дозвіл, є уповноважений банк, то використання іноземної валюти як засобу платежу на території України за цією операцією дозволяється без індивідуальної ліцензії Нац. Банку України.
Отже, надання банками кредиту в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії і письмового дозволу на здійснення операцій із розміщенням залучених коштів в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення валютних операцій.
Позивачем під час розгляду справи надано копію банківської ліцензії та письмового дозволу.
Частина 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Таким чином, посилання апеляційної скарги щодо долару США як предмету кредитування та погіршення положення позичальника є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду. Однак судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відповідність укладеного договору чинному законодавству й відсутність у зв'язку з цим підстав для визнання його недійсним.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів апеляційну скаргу - відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін згідно ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: