Провадження № 22-ц/774/1900/16 Справа № 2-4189/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Лисична Н.М.
Категорія 49
31 березня 2016 року м. Дніпропетровськ
31 березня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого Лисичної Н.М.
суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є.
при секретарі Самокиші О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2011 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
08 лютого 2011 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2011 р. позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 30.10.1971 р. у відділі реєстрації актів цивільного стану Індустріального району м. Дніпропетровська, актовий запис №871 розірвано. Залишено за ОСОБА_2 прізвище "ОСОБА_2".
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду на тій підставі, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити, рішення суду скасувати.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї .
Згідно ч.3 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
При розгляді справи судом встановлено, що з 30.10.1971 року сторони по справі перебувають у шлюбі, який було зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Індустріального району м.Дніпропетровська, актовий запис № 871, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 /а.с.5/. Від шлюбу мають двох доньок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з доведеності позову, а саме того, що сім'я розпалася остаточно і зберегти її неможливо, фактично шлюбно-сімейні відносини та ведення спільного домашнього господарства припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливо.
Проте з таким висновком погодитись не можна на підставі слідуючого.
Згідно зі ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
При розгляді справ про розірвання шлюбу суд за правилами ст.112 СК України з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (си.111 СК України).
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі -Постанова), суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу з ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч.5 ст.191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Як вбачається із змісту рішення суду справа була розглянута у відсутності сторін .
При розгляді справи в порушення вимог ч.1 ст.214 ЦПК України судом не було з'ясовано чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються,
з якого часу були припинені шлюбно-сімейні відносини та ведення спільного домашнього господарства та інше.
Роблячи висновок про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливо, суд послався лише на загальні фрази, які зазначались в позовній заяві.
Враховуючи зазначене, а також те, що позивачем не доведено позовних вимог колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст..ст.303, 307, 309 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 липня 2011 р. скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М.Лисична
Судді О.П.Бараннік
Н.Є.Посунся