Справа №2-2312/07
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
заочне
19.12.2007 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
головуючого - судді Таранової О.П. при секретарі - Бичковой К.С розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції» про стягнення страхового відшкодування,
Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача, в обґрунтування позову вказав, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль «Опель Вектора», державний номерний знак НОМЕР_1 був пошкоджений. Відповідно до умов договору позивач звернувся до відповідача із заявою про страховий випадок. Однак відповідач не надав позивачу відповіді, страхове відшкодування по цей час не сплатив, про відмову у його виплаті не повідомив.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні позову.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. Надав суду письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких вказав, що між відповідачем і позивачем дійсно був укладений договір страхування автотранспортних засобів. 16 грудня 2005 року до відповідача надійшло письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду із застрахованим транспортним засобом, що сталася 15 грудня 2005 року. За результатами перевірки позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на порушення позивачем пунктів договору страхування, не дотриманні оцінювачем Багдасарьянц В.П. пунктів 1.3., 5.5. «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, ст. 9, 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідач вважає, що у зв'язку із вказаними порушеннями наданий позивачем висновок автотоварознавчого дослідження не може бути прийнятий в якості доказу щодо розміру заподіяної йому матеріальної шкоди. Відповідач також вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, оскільки відповідач не є боржником, а позивач - кредитором у зобов'язання, що виникло на підставі договору страхування, посилаючись на Ухвалу судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 26.02.2004р. по справі за позовом громадянина Р. до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2005 року між позивачем і відповідачем укладено Договір добровільного страхування автотранспортних засобів серії ТР № 1814. Згідно 3 умовам вказаного договору відповідач узяв на себе зобов'язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов, визначених договором. 15 грудня 2005 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль «Опель Вектора», державний номерний знак НОМЕР_1 був пошкоджений, тобто настав страховий випадок, визначений підпунктом 2.І.І. договору страхування. У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою про страховий випадок, яка була отримана відповідачем. 16 грудня 2005 року. На підтвердження розміру заподіяної шкод
позивачем було надано відповідачу висновок автотоварознавчого дослідження №0071 від 24 березня 2006 року, проведеного оцінювачем Багдасарьянц В.Г., згідно якого вартість матеріальної шкоди, заподіяної позивачу, склала 14280, 49 гривень.
Відповідно до п. 5.6.3. договору страхування відповідач повинен прийняти рішення про виплату страхового відшкодування протягом 20 робочих днів з моменту отримання всіх необхідних документів. Згідно п. 5.6.4. договору страхування виплату страхового відшкодування відповідач повинен здійснити протягом 14 робочих днів з моменту ухвалення рішення про виплату. Проте по цей час відповідач не виплатив позивачу страхове відшкодування. Як випливає із відзиву на позовну заяву, відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування лише 28 березня 2007 року листом №632/07, який отриманий позивачем 4 квітня 2007 року. Відповідач стверджує про те, що на адресу позивача було направлено лист №228/06-01 від 10.04.2006 року, в якому було запропоновано надати пошкоджений автомобіль до ЗАТ Український центр після аварійного захисту «Експерт-Сервіс» для визначення розміру заподіяної в наслідок ДТП шкоди, але відповідач стверджує, що цей лист не отримував, доказів його надіслання позивачу відповідач не надав. Тому суд вважає, що відповідачем порушено умови договору страхування, а саме пунктів 4.4.3., 5.6.3., 5.6.4., та п.3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про страхування», п.3 ч. 1 ст. 988 ЦК України.
Доводи відповідача щодо порушення позивачем умов договору суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне. Так, згідно пункту 5.5.2. Страховиком не приймаються для виплати страхового відшкодування документи ремонтної організації, вибір якої не було узгоджено із страховиком, але про висновок експерта у цьому пункті нічого не вказано. Надання неузгодженої документації не є підставою для невиплати страхового відшкодування та перешкоджанням у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, спричинених внаслідок події, яка може бути кваліфікована як страхова, тому суд не вбачає порушень з боку позивача пунктів 6.1.4. п. 6.1. договору страхування та п. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування». Навпаки, відповідач повинен був здійснити дії щодо встановлення розміру спричинених позивачу збитків, однак цього належним чином не зробив, свого розрахунку розміру збитків суду не надав. Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 14280, 49 гривень страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання відповідача по сплаті страхового відшкодування є грошовим зобов'язанням, тому що, виходячи зі змісту ст. 979 ЦК України та умов договору страхування, при настанні певної події (страхового випадку) відповідач повинен сплатити позивачу страхове відшкодування у вигляді саме грошової суми, тобто відповідач стає боржником у вказаному зобов'язанні відносно сплати страхового відшкодування. Посилання відповідача на Ухвалу судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 26.02.2004р. по справі за позовом громадянина Р. до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» суд вважає необґрунтованими, оскільки у вказаній справі розглядався спір щодо пенсійного страхування, яке має свою специфіку.
Відповідно до ст. 625 відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 1300, 95 гривень.
Відповідно до п. 9.1. договору страхування у разі прострочення терміну виплати страхового відшкодування відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0, 01% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1, 15 гривні.
Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому підлягають стягненню з відповідача в дохід держави державне мито у розмірі 143 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», ст. 525, 526, 610, 625, 988 ЦК України, ст. 88 ЦПК України, керуючись ст.ст. 10, 13, 213-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції» на користь ОСОБА_1 суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 14 280 гривень 49 коп.
Стягнути Закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції» на користь ОСОБА_1 за невиконання грошового зобов'язання суму інфляційних втрат у розмірі 1300 гривень 95 коп.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 1 гривня 15 коп.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції» в дохід держави судові витрати у розмірі 143 гривень державного мита, 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Ленінський районний суд міста Луганська.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.