Ухвала
іменем україни
13 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія» до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року,
встановила:
У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія» (далі - ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 6 лютого
2008 року, укладеного між акціонерним банком «Синтез» (далі -
АБ «Синтез») та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі
2 107 556 доларів США, на умовах визначених договором, строк дії договору по 27 лютого 2009 року включно. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 28 січня 2009 року, укладеного між АБ «Синтез» та
ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія», останнє набуло право вимоги за зобов'язаннями, що випливають з наведеного вище кредитного договору. Неналежне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 6 лютого 2008 року призвело до утворення заборгованості у розмірі 39 587 647,44 грн, яку просило стягнути із останнього.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 3 липня
2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 587 647,44 грн, із яких: 13 699 114 грн прострочена заборгованість, 7 473 898,82 грн пеня, 15 814 805,51 грн інфляційні втрати, 2 599 829,11 грн три відсотки річних за час прострочення виконання зобов'язання, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами виникли зобов'язання, що випливають з кредитного договору. Оскільки відповідач виконував обов'язки, покладені кредитним договором, неналежним чином, позивач має право на повернення коштів
Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.
Установлено, що 6 лютого 2008 року між АБ «Синтез» та
ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2 000 000 доларів США на умовах визначених договором, зі сплатою 18 % річних на строк до 5 серпня
2008 року.
Додатковою угодою від 5 серпня 2008 року до кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитом визначено на рівні
22 % річних, додатковою угодою від 24 грудня 2008 року до кредитного договору строк дії договору подовжено по 27 лютого 2009 року включно.
Додатковою угодою від 28 січня 2009 року до кредитного договору, сума кредиту збільшена до 2 107 556,00 доларів США, а додатковою угодою від 28 січня 2009 року сторони домовились перевести заборгованість позичальника в грошову одиницю - гривню, розмір якої станом на 28 січня 2009 року становить 13 699 114,00 грн.
28 січня 2009 року між АБ «Синтез» та ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» укладено договір про відступлення права вимоги за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору від
6 лютого 2008 року.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання п. 5.1. кредитного договору, 6 лютого 2008 року між позичальником та
АБ «Синтез» укладено договір застави, за умовами якого в забезпечення повного і своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором заставодавець на умовах, визначених цим договором, здійснює заставу акцій (майно) ЗАТ «Київмашпостачзбут», що належать заставодавцю на підставі виписки від 1 лютого 2008 року про залишки на рахунку в цінних паперах депонента ОСОБА_3
За договором застави ОСОБА_3 передано Банку в заставу акції ЗАТ «Київмашпостачзбут» в кількості 64 481 штук, номінальною вартістю
10 грн за 1 шт, загальна заставна вартість становить 644 810 грн.
З огляду на вимоги, встановлені п. 5.3. кредитного договору,
ОСОБА_3 був зобов'язаний у триденний строк (до 9 лютого 2008 року) укласти договір страхування майна - вказаних акцій та в строк не пізніше
10 робочих днів з дати підписання договору страхування (не пізніше
19 лютого 2008 року) надати банку копію договору страхування (страхового полісу), квитанції про сплату страхового внеску за перший період страхування.
Установивши, що позичальником не було виконано обов'язок за власний рахунок застрахувати на користь банку майно, що передано в забезпечення відповідно до п. 5.1. договору, а сторони досягли згоди п'ятирічного терміну позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені штрафів, граничним строком на звернення до суду з вимогами до позичальника є дата - 20 лютого 2013 року (п'ятирічний строк з моменту, коли банк дізнався, або повинен був дізнатися про неукладення позичальником договору страхування майна акцій, які передані в заставу банку), суд першої інстанції прийшов до висновку, що пред'явивши 26 лютого 2014 року позов банк пропустив строк позовної давності.
Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою про апеляційне провадження.
Проте апеляційний суд на вказане уваги не звернув, у рішення не навів, чому не погоджується з наведеним висновком місцевого суду та в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав належної оцінки положенням ст. 5 кредитного договору,якою встановлено обов'язкові заходи щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором.
Положеннями ч. 4 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Задовольняючи позов кредитора, апеляційний суд виходив із того, що він ґрунтується на умовах договору та вимогах діючого законодавства -
ст. ст. 625, 1054 ЦК України. Зазначав, що ОСОБА_3. своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, що призвело до утворення заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ст. 57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно зі ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Беручи до уваги, як належний доказ, наданий представником позивача розрахунок заборгованості та покладаючи на ОСОБА_3 обов'язок по сплаті заборгованості у розмірі 39 587 647,44 грн, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 10, 212, 213, 303, 315 ЦПК України не врахував, що даний розрахунок складено представником позивача та є частиною його письмових пояснень.
Викладене свідчить, що при вирішенні спору апеляційним судом неповно встановлено фактичні обставин справи, не дано юридичної оцінки наданим сторонами доказам, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого апеляційним судом рішення з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО.С. Ткачук
Судді:В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова
І.М. Фаловська