іменем україни
13 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,
Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року,
У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк»; банк) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути зі ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 10 673,38 доларів США та 288 575 грн 21 коп.
На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 03 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 14 039,60 доларів США для придбання транспортного засобу з кінцевим терміном повернення коштів до 03 жовтня 2014 року та зі сплатою процентів за користування кредитом.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла вказана вище заборгованість, ПАТ «Родовід Банк» просило позов задовольнити.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 червня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 638,67 дол. США та 130 165 грн 40 коп.
У іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 червня 2015 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ПАТ «Родовід Банк», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_3, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість за кредитним договором, яка була частково погашена за рахунок коштів, що надійшли від реалізації автомобіля відповідача, а тому, враховуючи ненадання ОСОБА_3 доказів на підтвердження продажу автомобіля за ціну вищу, ніж зазначено позивачем, та повне погашення заборгованості, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів реалізації предмета застави (автомобіля) за кредитним договором та за вказаною ним ціною, у зв'язку із чим дійшов висновку, що позивачем не доведено розміру заборгованості, оскільки предмет застави, яким забезпечувалося виконання зобов'язання за договором, було продано з порушенням процедури, вказаної в Законі України «Про заставу».
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 14 039,60 доларів США для придбання транспортного засобу з кінцевим терміном повернення кредитних коштів не пізніше 03 жовтня 2014 року та зі сплатою процентів за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.7 договору забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава автомобіля марки «Chevrolet», модель Aveo SF69Y, згідно з договором застави № Д098/АК-197/1.07.2 від 03 жовтня 2007 року, укладеним між банком та позичальником (а. с. 6-8).
Обґрунтовуючи підстави позову, банк посилався на те, що відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 03 грудня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 10 673,38 доларів США та 288 575 грн 21 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 7 310,82 доларів США, процентів за користування кредитом у розмірі 3 362,56 доларів США, комісії в розмірі 11 190 грн 17 коп., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 273 587 грн 77 коп. та 3 797 грн 27 коп. - 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що 25 серпня 2009 року ОСОБА_3 передав банку заставний автомобіль, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі (а. с. 133), а також видав довіреність представникам банку на користування та розпорядження заставним автомобілем (а. с. 134).
З протокольного рішення Кредитно-інвестиційного комітету від 01 жовтня 2009 року вбачається, що було надано дозвіл на реалізацію заставного майна, а саме: автомобіля марки «Chevrolet», модель Aveo SF69Y, рік випуску 2007, що знаходиться в заставі АТ «Родовід Банк» та є забезпеченням кредитного договору № Д098/АК-197.07.2 від 03 жовтня 2007 року, укладеного з позичальником ОСОБА_3 за ціною реалізації 5 900,00 доларів США, відповідно до оцінки ринкової вартості заставного майна, здійсненої співробітниками банку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 станом на 02 вересня 2009 року, в рахунок часткового погашення заборгованості позичальника по вказаному вище кредитному договору (а. с. 263)
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що предмет застави, яким забезпечувалося виконання зобов'язання за договором, було реалізовано з порушенням процедури, вказаної як в Законі України «Про заставу», так і в Законі України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», проте апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_3 передав банку автомобіль за актом прийому-передачі та видав довіреність представникам банку на користування та розпорядження цим автомобілем для його продажу, що ним не заперечувалося, у зв'язку із чим банк не звертав стягнення на вказаний автомобіль, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вказаних вище Законів.
Крім того, зазначаючи, що позивачем не підтверджено належними доказами ціну, за яку було реалізовано спірний автомобіль, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки довідці банку про погашення кредитної заборгованості (а. с. 264), протокольному рішенню Кредитно-інвестиційного комітету від 01 жовтня 2009 року та випискам по особовому рахунку відповідача.
Таким чином, апеляційний суд всупереч вимогам ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України не перевірив в достатньому обсязі доводів позивача з приводу наданих ними доказів реалізації автомобіля, в результаті чого не встановив в достатньому обсязі, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, у зв'язку з чим не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Порушення апеляційним судом норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: В.М. Коротун
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана