13 квітня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
КоротунаВ.М., Нагорняка В.А., ПисаноїТ.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року,
У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 вересня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № НАG4АК08950012, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати останньому кредит в сумі 46 500 грн на придбання автомобіля та 16 973 грн на сплату страхових платежів, терміном до 19 вересня 2010 року, а ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, передбачені кредитним договором.
Відповідач належним чином покладені на нього кредитним договором зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 18 травня 2015 року становить 194 842 грн 21 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 35 593 грн 54 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 47 916 грн 17 коп., заборгованість за комісією за користування кредитом - 1 060 грн 20 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором - 110 272 грн 30 коп.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 20 вересня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № НАG4АК08950012, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати останньому кредитні кошти в сумі 63 473 грн на придбання автомобіля та сплату страхових платежів, на строк до 17 вересня 2010 року, зі сплатою за користування кредитом 1,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахункове-касове обслуговування в розмірі 0,12 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 договору. Період сплати з 5 по 10 числа кожного місяця.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20 вересня 2005 року між сторонами було укладено договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого застоводавець передав в заставу автомобіль марки «Daewoo Lanos», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
У жовтні 2008 року у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, покладених на ОСОБА_4, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього заборгованості в сумі 37 420 грн 26 коп.
Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 01 грудня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 37 420 грн 26 коп.
У лютому 2009 року ОСОБА_4 було внесено грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
У квітні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ПАТ КБ «АкцентБанк», ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Daewoo Lanos», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_4, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 157 132 грн 15 коп., вилучення автомобіля у ОСОБА_4 та передачу його ПАТ КБ «ПриватБанк» для реалізації.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2012 року позовні вимоги ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль.
30 листопада 2012 року на виконання рішення суду ОСОБА_4 передав предмет застави - автомобіль представнику ПАТ КБ «ПриватБанк».
05 вересня 2013 року грошова сума від продажу автомобіля в розмірі 35 тис. грн була зарахована в рахунок погашення заборгованості за кредитом окремими грошовими сумами: 33 621 грн 63 коп. та 3 378 грн 37 коп.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перебіг строку позовної давності розпочався заново з 30 травня 2012 року у зв'язку із ухваленням судом рішення у справі про звернення стягнення на предмет застави, а звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 09 червня 2015 року позивач пропустив строк позовної давності. Відповідачем подано до суду заяву про застосування такого строку, а позивач у свою чергу із заявою про поновлення строків позовної давності до суду не звертався, у зв'язку із чим судами обґрунтовано було відмовлено у позові за спливом строку позовної давності.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
В.М. Коротун В.А. Нагорняк Т.О. Писана