14 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору недійсним за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Сумської області від 17 грудня 2015 року,
У березні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 14 вересня 2011 року між ним та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у сумі 300 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка дала згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Пам'яткою клієнта та Тарифами банку складає укладений між нею та банком договір.
Отримавши кредитні кошти на платіжну картку, позичальник належним чином не виконував умови повернення кредитних коштів, передбачені довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», у зв'язку з чим станом на 31 січня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 7 383 грн 29 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 4 870 грн 64 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 1 313 грн 38 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 371 грн 49 коп., а також штрафу (фіксованої частини) - 500 грн, штрафу (процентної складової) - 327 грн 78 коп.
Враховуючи викладене, банк просив позов задовольнити та стягнути з відповідачки вищезазначену суму кредитної заборгованості.
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним, укладений між сторонами договір від 14 вересня 2011 року, мотивуючи вимоги тим, що вона з банком не укладала кредитного договору, оскільки відкрила платіжну картку з метою зарахування на неї стипендії, яку отримувала під час навчання у Глухівському національному педагогічному університеті ім. О.Довженка.
Позивачка зазначала, що не ознайомлювалася із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку та Пам'яткою клієнта, що разом із анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг є єдиним договором про надання банківських послуг, тобто письмова форма договору не була додержана, а також перед укладенням договору їй у письмовій формі не було повідомлено про кредитні умови.
Крім того, кредитний договір не містить обов'язкових умов, визначених законодавством.
Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_4 просила її позов задовольнити.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 29 жовтня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним договір б/н від 14 вересня 2011 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 17 грудня 2015 року рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 29 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14 вересня 2011 року у розмірі 6 555 грн 51 коп., з яких заборгованість за кредитом - 4 870 грн 64 коп., заборгованість по відсоткам - 1 313 грн 38 коп., пеня - 371 грн 49 коп.
У решті позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення первісного позову і відмову у зустрічному позові, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 203, 207, 215, 526, 530, 549, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оцінивши докази відповідно до ст. 212 ЦПК України, із дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 належним чином не виконує своїх кредитних зобов'язань, має заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку, та із відсутності правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Колегія суддів погоджується із такими висновками.
Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд апеляційної інстанції із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові.
Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, порядку збирання та надання суду.
Проте згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги у цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ.І. Журавель
Судді:С.Ф. Хопта
С.П. Штелик