іменем україни
11 квітня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Маляренка А.В.,
Парінової І.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М., Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року,
ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 грудня 2011 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») було укладено кредитний договір № 500002838. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу від 26 грудня 2011 року № 50002838, відповідно до якого предметом застави є автомобіль «Volkswagen Caravelle», державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2011 року випуску. 26 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А.М. був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на її майно - автомобіль «Volkswagen Caravelle», державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2011 року випуску, в рахунок погашення боргу перед ТОВ «Порше Мобіліті». Вважає, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було перевірено безспірності вимог відповідача до неї. Позивач просила визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.
Встановивши, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, а та обставина, що зазначена сума заборгованості за кредитом більша ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Дем'яносов
Судді: А.В. Маляренко
І.К. Парінова