8 квітня 2016 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України Сімоненко В.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання і розгляд заяви про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року, ухвали Апеляційного суду м. Києві від 24 березня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживача, стягнення відсотків за користування грошовими коштами, трьох процентів річних від суми вкладу, пені та відшкодування моральної шкоди,
28 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із зазначеною заявою про перегляд судових рішень.
У порушення вимог статті 358 ЦПК України до заяви не було додано документ про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду України від 30 березня 2016 року заявнику відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання і розгляд заяви про перегляд судових рішень та надано строк до 18 квітня 2016 року для усунення недоліків.
8 квітня 2016 року ОСОБА_2 повторно звернувся із клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання і розгляд заяви про перегляд судових рішень, посилаючись на те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» є загальною нормою права, а наведений в ній перелік пільг щодо сплати судового збору не є вичерпним. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що спеціальною нормою, яка регулює питання звільнення заявника від сплати судового збору є частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання та розгляд заяви про перегляд судових рішень необхідно відмовити виходячи з наступного.
Повторно звертаю увагу завника, що перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено статтями 3, 5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).
У пункті 17 частини 1 статті 5 Закону було передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян.
Проте, Законом України від 22 травня 2015 № 484-VIII, який набрав чинності 1 вересня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та викладено статтю 5 цього Закону в новій редакції, у якій пункт 17 відсутній.
Відповідно до частини 3 статті 2 ЦПК України провадження у цивільних правах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень 28 березня 2016 року, тобто на момент чинності статті 5 Закону України «Про судовий збір» у новій редакції, якою не передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, то правові підстави для звільнення від сплати судового збору за подання та розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень відсутні.
Крім того, за змістом підпункту 8 пункту 1 частини 2 статті 4 цього Закону ставка судового збору визначається саме на час вчинення окремої процесуальної дії, тобто на момент звернення до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень.
Разом з тим, частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Проте, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню.
Тому, виходячи з того, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, то ОСОБА_1 не звільняється від сплати судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень.
Відповідно до частин 1, 3 статті 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Оскільки ОСОБА_1 не наведено поважних причин для звільнення від сплати судового збору, у задоволенні такого клопотання необхідно відмовити.
Керуючись статтею 82 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання і розгляд заяви про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року, ухвали Апеляційного суду м. Києві від 24 березня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України В.М. Сімоненко