12 квітня 2016 року м. Київ К/800/49727/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року у справі за позовом 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання недійсною вимоги,
У січні 2014 року 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання недійсною вимоги.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року у задоволенні позовних вимог 3 державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області було відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року апеляційну скаргу 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області було залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року - без змін.
У касаційній скарзі 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 03.10.2013 року по 20.12.2013 року Маріупольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, що є структурним підрозділом Державної фінансової інспекції в Донецькій області проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області за період з 01.01.2011 року по 01.07.2013 року. За наслідками проведення ревізії складено акт від 20.12.2013 року № 05-/60/041, в якому було зафіксовано виявлені порушення фінансово-господарської діяльності позивача.
На підставі акту ревізії від 20.12.2013 року № 05-/60/041 Маріупольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією 11.01.2014 року складено вимогу № 26-01-34/28 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень», якою від позивача вимагалося:
1. Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб.
2. У зв'язку із встановленням в ході ревізії фактів виплати грошового забезпечення за фактично невідпрацьований час на загальну суму 8117,00 грн. провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів або в іншому випадку стягнути з осіб винних у встановленому порушенні на суму 8117,00 грн. шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.
3. У зв'язку із встановленням в ході ревізії фактів виплати грошового забезпечення під час знаходження на лікарняному при відсутності документального підтвердження на суму 1620,00 грн. провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів або в іншому випадку стягнути з осіб, винних у встановленому порушенні на суму 1620,00 грн. шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.
4. У зв'язку із встановленням в ході ревізії здійснення зайвого нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 253,16 грн. внаслідок нарахування та виплати грошового забезпечення працівникам за невідпрацьований час, провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів, здійснити перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо суми єдиного внеску до фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 253,16 грн., а також посилити контроль за витрачанням власних коштів та складання фінансової звітності з дотримання вимог законодавчих актів.
5. Розглянути питання щодо відповідності займаній посаді винних у порушеннях осіб та притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.
Не погоджуючись із зазначеною вимогою, 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією. її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж З робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлено вимогу, яка вказуєть на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.
Оскільки, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість відшкодування перевіряє суд, який розглядає такий позов.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року у справах № 21-40а14, 21-63а14, від 27.01.2015 року у справі 21-436а14, від 17.02.2015 року у справі № 21-4а15, який згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
При цьому, враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Як вже зазначалося, оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість відшкодування перевіряє суд, який розглядає такий позов. При цьому, оскаржувана в межах даної справи вимога може бути виконана підконтрольною установою добровільно, однак сама по собі вона не є підставою для примусового стягнення зазначених в ній суми, тобто не породжує для позивача безпосередньо відповідного обов'язку. Таким чином, відсутні підстави для висновку про порушення пунктами 2, 3, 4, вимоги Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 11.01.2014 року № 26-01-34/28 будь-яких прав позивача.
Враховуючи, що в ході розгляду справи підтвердились висновки відповідача про допущення позивачем порушень, що призвели до зайвої виплати грошового забезпечення та те, що пункти 1, 5 вимоги Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 11.01.2014 року № 26-01-34/28 спрямовані на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх правомірність, отже відсутні підстави для їх скасування.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області - залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року у справі за позовом 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання недійсною вимоги - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз