ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.03.2016Справа №910/4457/15-г
За позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Промінвестбанк)
про визнання недійсними рішень загальних зборів
Суддя Селівон А.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гриб Ю.М. - представник, довіреність №09-32/36 від 29.01.2016;
В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Суть спору:
Громадянка ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Промінвестбанк) про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів товариства, що оформлені протоколом від 27.11.2014 року, щодо: 1) збільшення статутного капіталу відповідача шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків; 2) затвердження рішення про приватне розміщення акцій; 3) затвердження проспекту емісії акцій; 4) затвердження переліку інвесторів, серед яких передбачено розміщення акцій, щодо яких прийнято рішення про приватне розміщення; 5) визначення уповноваженого органу Банку, якому надаються повноваження: - прийняття рішення про дострокове закінчення приватного розміщення акцій (у разі, якщо запланований обсяг акцій буде розміщено достроково та повністю оплачено); - затвердження результатів реалізації акціонерами переважного права на придбання додаткових акцій; - затвердження результатів приватного розміщення акцій, звіту про результати приватного розміщення акцій, звіту про результати приватного розміщення акцій; - прийняття рішення про відмову від розміщення акцій; - повернення внесків, унесених в оплату за акції, у разі не затвердження у встановленні законодавством строки результатів приватного розміщення акцій уповноваженим органом емітента, або у разі невнесення (не затвердження) у встановленні законодавством строки змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу Банку з урахування результатів розміщення акцій, або у разі прийняття рішення про відмову від розміщення акцій; - письмового повідомлення акціонерів про можливість реалізації переважного права на придбання розміщуваних Банком акцій та опублікування відповідного повідомлення в офіційному друкованому органі; 6) визначення уповноважених осіб Банку, яким надаються повноваження: - отримувати від акціонерів письмові підтвердження про відмову від використання свого переважного права на придбання акцій, стосовно яких прийнято рішення про розміщення (у разі якщо це передбачено умовами приватного розміщення акцій); - проводити дії щодо забезпечення приватного розміщення акцій; - проводити дії щодо здійснення обов'язкового викупу акцій у акціонерів, які реалізують право вимагати здійснення викупу акціонерним товариством належних їм акцій.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2015 позов задоволено. Визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що оформлені протоколом №34 від 27.11.2014 року, щодо: 1) збільшення статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків; 2) затвердження рішення про приватне розміщення акцій; 3) затвердження проспекту емісії акцій; 4) затвердження переліку інвесторів, серед яких передбачено розміщення акцій, щодо яких прийнято рішення про приватне розміщення; 5) визначення уповноваженого органу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", якому надаються повноваження: - прийняття рішення про дострокове закінчення приватного розміщення акцій (у разі, якщо запланований обсяг акцій буде розміщено достроково та повністю оплачено); - затвердження результатів реалізації акціонерами переважного права на придбання додаткових акцій; - затвердження результатів приватного розміщення акцій, звіту про результати приватного розміщення акцій, звіту про результати приватного розміщення акцій; - прийняття рішення про відмову від розміщення акцій; - повернення внесків, унесених в оплату за акції, у разі не затвердження у встановленні законодавством строки результатів приватного розміщення акцій уповноваженим органом емітента, або у разі невнесення (не затвердження) у встановленні законодавством строки змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з урахування результатів розміщення акцій, або у разі прийняття рішення про відмову від розміщення акцій; - письмового повідомлення акціонерів про можливість реалізації переважного права на придбання розміщуваних Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» акцій та опублікування відповідного повідомлення в офіційному друкованому органі; 6) визначення уповноважених осіб Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яким надаються повноваження: - отримувати від акціонерів письмові підтвердження про відмову від використання свого переважного права на придбання акцій, стосовно яких прийнято рішення про розміщення (у разі якщо це передбачено умовами приватного розміщення акцій); - проводити дії щодо забезпечення приватного розміщення акцій; - проводити дії щодо здійснення обов'язкового викупу акцій у акціонерів, які реалізують право вимагати здійснення викупу акціонерним товариством належних їм акцій.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі №910/4457/15-г залишено без змін. Матеріали справи №910/4457/15-г повернуто до господарського суду міста Києва.
05.08.2015 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015, яке набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015, судом видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі №910/4457/15-г залишено без змін.
Постановою Верховного суду України від 13.01.2016 заяву Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про перегляд Верховним Судом України рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 та постанову Вищого господарського суду України від 21.10.2015 у справі № 910/4457/15-г задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 та постанову Вищого господарського суду України від 21.10.2015 скасовано. Матеріали господарської справи №910/4457/15-г передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.01.2016 справу №910/4457/15-г передано на розгляд судді Селівону А.М.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2016 справу №910/4457/15-г прийнято до свого провадження суддею Селівоном А.М. та призначено справу до розгляду на 25.02.2016.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2016 розгляд справи відкладено на 29.03.2016.
У судові засідання 25.02.2016 та 29.03.2016 з'явився уповноважений представник відповідача.
Позивач або його уповноважений представник у судові засідання 25.02.2016 та 29.03.2016 не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 25.02.16 р. уповноважений представник позивача повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 0103037004204.
Копія ухвали суду від 25.02.2016, яка направлялась представнику позивача на адресу:АДРЕСА_1, на час проведення судового засідання 29.03.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» та адресату не вручена.
Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження представника позивача суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Окрім того, пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) Вищим господарським судом України роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1. Постанови №18 суд вважає, що представник позивача належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи судом.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 28.01.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення №25-02 від 25.02.2016 до відзиву на позовну заяву, в яких останній просив суд відмовити гр. ОСОБА_1 у задоволенні позову та, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 13.06.2016, зазначив, що судова заборона про проведення загальних зборів, на яку позивач посилається в обґрунтування позову у даній справі, має бути проаналізована з урахуванням принципу законності. Так, ухвалу суду про вжиття заходів забезпечення позову було визнано Вищим господарським судом України незаконною та скасовано. Таким чином, на момент проведення 27.11.2014 загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» не існувало жодної заборони суду щодо їх проведення. У свою чергу позивачем належним чином не доведено та не надано жодних доказів на підтвердження того, які саме її права, як акціонера, було порушено оскаржуваним рішенням загальних зборів акціонерів товариства. Письмові пояснення разом з доданими до них документами судом долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 29.03.16 р. суду не надано.
Документи, витребувані ухвалами суду від 27.01.2016 та від 25.02.2016, представником позивача суду не надані.
Заяв та клопотань процесуального характеру від представника позивача на час проведення судових засідань до суду не надходило.
Про поважні причини неявки позивача особисто або його уповноваженого представника суд не повідомлено.
Відповідно до пункту 2.3 постанови №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно пункту 3.9.2. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка позивача особисто або його уповноваженого представника в судові засідання обов'язковою не визнавалась, позивач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги те, що представник відповідача проти розгляду справи за відсутності позивача або його уповноваженого представника не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності позивача або його уповноваженого представника, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотань сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.
Перед початком розгляду справи представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.
Відводу судді представником відповідача не заявлено.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.03.2016 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
У відповідності до ст. 12 ГПК України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Відповідно до визначення частини 1 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства»).
За приписами частини 1 ст. 4 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
Як встановлено судом за матеріалами справи, гр. ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Промінвестбанк) та власником пакета акцій в кількості 3964355 шт. (0,7482% загальної кількості голосів акціонерів), що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 20.01.2014.
Статтею 100 Цивільного кодексу України встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Відповідно до ст. 159 Цивільного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний акціонер.
За приписами ст. 34 Закону України «Про акціонерні товариства» у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник аудитора товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу. Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складається станом на 24 годину за три робочих дні до дня проведення таких зборів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. Представником акціонера на загальних зборах акціонерного товариства може бути фізична особа або уповноважена особа юридичної особи, а також уповноважена особа держави чи територіальної громади. Представником акціонера - фізичної чи юридичної особи на загальних зборах акціонерного товариства може бути інша фізична особа або уповноважена особа юридичної особи, а представником акціонера - держави чи територіальної громади - уповноважена особа органу, що здійснює управління державним чи комунальним майном (ст. 39 Закону України «Про акціонерні товариства»).
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про акціонерні товариства» порядок проведення загальних зборів акціонерного товариства встановлюється цим Законом, статутом товариства та рішенням загальних зборів.
Статтею 25 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Відповідно до частини 1 статті 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство.
Позивач, як акціонер Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів товариства, що оформлені протоколом від 27.11.2014 року, як таких, що прийняті під час заборони, встановленої ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.14 р. у справі № 910/23191/14, чим порушено права позивача як акціонера банку.
Зокрема, предметом спору у даній справі є вимоги гр. ОСОБА_1, як акціонера Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк», скасувати рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що оформлені протоколом №34 від 27.11.2014, щодо: 1) збільшення статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків; 2) затвердження рішення про приватне розміщення акцій; 3) затвердження проспекту емісії акцій; 4) затвердження переліку інвесторів, серед яких передбачено розміщення акцій, щодо яких прийнято рішення про приватне розміщення; 5) визначення уповноваженого органу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», якому надаються повноваження: - прийняття рішення про дострокове закінчення приватного розміщення акцій (у разі, якщо запланований обсяг акцій буде розміщено достроково та повністю оплачено); - затвердження результатів реалізації акціонерами переважного права на придбання додаткових акцій; - затвердження результатів приватного розміщення акцій, звіту про результати приватного розміщення акцій, звіту про результати приватного розміщення акцій; - прийняття рішення про відмову від розміщення акцій; - повернення внесків, унесених в оплату за акції, у разі не затвердження у встановленні законодавством строки результатів приватного розміщення акцій уповноваженим органом емітента, або у разі невнесення (не затвердження) у встановленні законодавством строки змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з урахування результатів розміщення акцій, або у разі прийняття рішення про відмову від розміщення акцій; - письмового повідомлення акціонерів про можливість реалізації переважного права на придбання розміщуваних Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» акцій та опублікування відповідного повідомлення в офіційному друкованому органі; 6) визначення уповноважених осіб Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яким надаються повноваження: - отримувати від акціонерів письмові підтвердження про відмову від використання свого переважного права на придбання акцій, стосовно яких прийнято рішення про розміщення (у разі якщо це передбачено умовами приватного розміщення акцій); - проводити дії щодо забезпечення приватного розміщення акцій; - проводити дії щодо здійснення обов'язкового викупу акцій у акціонерів, які реалізують право вимагати здійснення викупу акціонерним товариством належних їм акцій.
При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт порушення її прав як акціонера товариства шляхом прийняття зазначених рішень прийняті всупереч забороні, встановленій ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2014 про забезпечення позову у справі, якою заборонено Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» виносити на розгляд загальних зборів учасників та розглядати на цих зборах будь-які питання про збільшення статутного капіталу (статутного фонду), або які стосуються чи мають своїм наслідком збільшення статутного капіталу (статутного фонду), в тому числі шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків та заборонено вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію та внесення змін до установчих документів на підставі рішення загальних зборів учасників банку, оформленого протоколом від 27.11.2014, будь-яких інших наступних рішень загальних зборів учасників відповідача, будь-яких дій, спрямованих на прийняття до статутного капіталу (статутного фонду) Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» будь-яких нових вкладів (внесків) від будь-яких юридичних або фізичних осіб, в тому числі шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків.
Відтак, заборона на вчинення Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зазначених дій, викладена в ухвалі про забезпечення позову від 26.11.2014 у справі № 910/23191/14, у свою чергу прийняття загальними зборами акціонерів рішень із вищеперелічених питань призвело до порушення прав ОСОБА_1, як акціонера товариства.
Як зазначено Пленумом Верховного Суду України (пункти 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»), підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
При вирішенні питання про визнання недійсним рішення загальних зборів слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);
- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Так, гр. ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», оформлених протоколом №31 від 25.04.2013, зобов'язання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку скасувати реєстрацію випуску акцій Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», здійснену 04.06.2013 на підставі вказаних рішень загальних зборів акціонерів, на підставі якої видано свідоцтво №57/1/2013, а також анулювати зазначене свідоцтво.
Крім того, позивачем подано заяву про вжиття наступних заходів до забезпечення позову:
- заборонити Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» приймати на загальних зборах рішення про збільшення статутного капіталу, в тому числі шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків;
- заборонити Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, її Центральному апарату, територіальним органам та посадовим особам здійснювати реєстрацію випуску акцій, реєстрацію випуску та проспекту емісії акцій, реєстрацію змін до проспекту емісії акцій, реєстрацію звіту про результати публічного розміщення акцій або реєстрацію звіту про результати приватного розміщення акцій Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», видавати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»;
- заборонити Головному управлінню юстиції у місті Києві в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, його посадовим особам та державним реєстраторам, а також іншим державним реєстраторам, до повноважень яких входить здійснення такої реєстрації, здійснювати державну реєстрацію змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», пов'язаних зі збільшенням статутного капіталу в тому числі шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2014, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015, заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, заборонено Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до набрання законної сили рішенням суду в даній справі:
- виносити на розгляд загальних зборів учасників та розглядати на загальних зборах учасників товариства будь-які питання про збільшення статутного капіталу (статутного фонду), або які стосуються чи мають своїм наслідком збільшення статутного капіталу (статутного фонду), в тому числі шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків;
- вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію та внесення змін до установчих документів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як на підставі рішення загальних зборів учасників Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що буде оформлено протоколом від 27.11.2014, так і на підставі будь-яких інших наступних рішень загальних зборів учасників Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»;
- вчиняти будь-які дії, спрямовані на прийняття до статутного капіталу (статутного фонду) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» будь-яких нових вкладів (внесків) від будь-яких юридичних або фізичних осіб, у тому числі шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків.
Судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2015 у справі №910/23191/14 скасовано ухвалу господарського суду України від 26.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/23191/14 відмовлено.
При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що заборонивши відповідачу вчиняти дії щодо реєстрації та внесення змін до установчих документів на підставі будь-яких загальних зборів учасників, що відповідно до положень ст. ст. 32, 33 Закону України «Про акціонерні товариства» є вищим органом акціонерного товариства, до компетенції якого віднесено вирішення будь-яких питань діяльності акціонерного товариства, суди всупереч вимогам ст. 67 Господарського процесуального кодексу України вирішили питання, які стосуються внутрішньої діяльності товариства і не пов'язані з розглядом справи за заявленим позовом та виконанням можливого рішення суду. Водночас вказані заходи забезпечення позову порушують передбачені ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» права акціонерів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на участь в управлінні акціонерним товариством, яке вони реалізують через участь в загальних зборах та голосування з усіх питань, внесених у порядок денний. При цьому заборона на внесення змін до статуту товариства в частині зміни розміру статутного капіталу встановлена за відсутності спору в даній справі про права власності на акції товариства.
Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Вищим господарським судом України зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, на час прийняття спірних рішень загальних зборів акціонерів, оформлених протоколом №34 від 27.11.2014, заходи забезпечення позову у справі №910/23191/14 були визнано судом незаконними та скасовано судову заборону на проведення загальних зборів акціонерів товариства.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.
Як зазначено в постанові Верховного Суду України у справі № 910/4457/15-г від 13.01.16 р., ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, на яку посилається позивач в обґрунтування вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ПАТ «Промінвестбанк», оформлених протоколом від 27 листопада 2014 року № 34, винесено у межах розгляду іншої справи - справи № 910/23191/14 за позовом ОСОБА_1. до ПАТ «Промінвестбанк», Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання недійсними рішень загальних зборів ПАТ «Промінвестбанк», оформлених протоколом від 25 квітня 2013 року № 31, в якій судом розглядався спір щодо порушення/відсутності порушення прав позивачки як акціонера при вирішенні питання про збільшення статутного капіталу банку.
При цьому Верховним судом України зауважено про необхідність аналізу та правової оцінки судових рішень у справі № 910/23191/14 з метою дійти висновку про наявність/відсутність порушень прав позивачки як акціонера банку у зв'язку зі скликанням та проведенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Промінвестбанк», оформлених протоколом від 27 листопада 2014 року № 34.
Суд констатує, що позовні вимоги гр. ОСОБА_1 у справі № 910/4457/15-г ґрунтуються виключно на факті наявності заборони Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/23191/14 вчиняти певні дії, а саме заборонено ПАТ «Промінвестбанк» виносити на розгляд загальних зборів учасників та розглядати на загальних зборах учасників товариства будь-які питання про збільшення статутного капіталу (статутного фонду) або які стосуються чи мають своїм наслідком збільшення статутного капіталу (статутного фонду), в тому числі шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків; заборонено ПАТ «Промінвестбанк» вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію та внесення змін до установчих документів товариства, як на підставі рішення загальних зборів учасників, що буде оформлено протоколом від 27 листопада 2014 року, так і на підставі будь-яких інших наступних рішень загальних зборів учасників товариства; заборонено ПАТ «Промінвестбанк» вчиняти будь-які дії, спрямовані на прийняття до статутного капіталу (статутного фонду) товариства будь-яких нових вкладів (внесків) від будь-яких юридичних або фізичних осіб, у тому числі шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків, встановленій ухвалою від 26.11.14 р., яка в подальшому була скасована постановою Вищого господарського суду України від 16.03.15 р.
Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що предметом оскарження у даній справі № 910/4457/15-г є рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Промінвестбанк», оформлене протоколом від 27 листопада 2014 року № 34, в той час як предметом розгляду справи № 910/23191/14, в якій судом було винесено скасовану ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, є визнання недійсними рішень загальних зборів ПАТ «Промінвестбанк», оформлених протоколом від 25 квітня 2013 року № 31, тобто у вказаних спорах оскарженню підлягають зовсім різні не пов'язані між собою нічим, окрім суб'єктного складу учасників, рішення загальних зборів ПАТ «Промінвестбанк», оформлені відповідними актами, відповідно, не пов'язаним між собою є предмети спорів та об'єкт доказування у даних справах.
Окрім того, судом встановлено, що існування ухвал господарського суду про заборону проведення загальних зборів акціонерів товариства, зокрема, ПАТ «Промінвестбанк», які в подальшому скасовані ухвалами суду, не впливає на законність прийнятих іншими зборами рішень, а сам лише факт проведення загальних зборів за умови відсутності доведених невідповідності їх приписам чинного законодавства не порушує прав та охоронюваних інтересів позивача як акціонера товариства.
Також позивачем не надано жодних доказів того, що ухвалення спірного рішення загальними зборами акціонерів товариства станом на 27.11.2014 призвело до порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства. Єдиною підставою для звернення до суду з позовом у даній справі та визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Промінвестбанк», оформлених протоколом від 27.11.14 р. № 34, позивачем зазначено внесення в порядок денний зборів акціонерів та винесення для розгляду і голосування питань, що були заборонені до винесення на порядок денний загальних зборів ухвалою суду від 26.11.14 р. у справі № 910/23191/14.
За приписами п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.16 р. господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи вiдсутнiсть факту їх порушення, невизнання або оспорювання.
Натомість, враховуючи наявні матеріали справи, з огляду на скасування ухвали суду про забезпечення позову від 26.11.14 р. у справі № 910/23191/14, визнання незаконними загальних зборів і недійсними рішень, прийнятих за відсутності порушення прав позивача є втручанням у внутрішню діяльність господарського товариства та порушенням прав переважної більшості акціонерів, а матеріали справи № 910/4457/15-г не містять доказів невідповідності законодавству оспорюваних рішень загальних зборів акціонерів ПАТ «Промінвестбанк», оформлених протоколом від 27.11.14 р. № 34.
Окрім того судом встановлено, що станом на 27.11.2014, тобто на дату проведення загальних зборів ПАТ «Промінвестбанк», рішення яких оформлені протоколом від 27.11.14 р., не існувало жодної заборони суду щодо проведення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк».
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
При цьому згідно п. 3.12 Постанови № 18 господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
В свою чергу суд зазначає, що для визнання рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляд справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність судової заборони на проведення загальних зборів акціонерів Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», суд приходить до висновку, що прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішень, оформлених протоколом №34 від 27.11.2014, права позивача - ОСОБА_1, як акціонера товариства не могли бути порушені.
Таким чином, за висновками суду, позивачем - гр. ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами порушення її суб'єктивних матеріальних прав або охоронюваного законом інтересу у даному позові, а саме її прав як акціонера ПАТ «Промінвестбанк» під час проведення загальних зборів 27.11.14 р. та прийняття останнім рішень, зокрема, порушення вимог закону та положень статутних документів шляхом недотримання процедури повідомлення учасника зборів, їх скликання та проведення, недотримання порядку надання акціонерам інформації з питань зміни статутного капіталу, відсутність при прийняття рішень кворуму для проведення загальних зборів тощо, зважаючи на неможливість застосування в якості підстав для перегляду правомірності оскаржуваного рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Промінвестбанк», оформлених протоколом від 27.11.14 р. № 34, скасованої на момент прийняття оспорюваного рішення загальних зборів акціонерів товариства ухвали господарського суду про забезпечення позову від 26.11.14 р., суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 12 квітня 2016 року
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон