"14" квітня 2016 р. Справа № 922/6387/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Довбиш А.О.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 за дорученням від 15.01.2016 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 789Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2016 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська імпортна компанія”, м.Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітснек”, м.Харків,
про стягнення 77040,94 грн.,-
У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська імпортна компанія” звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітснек” про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за дистриб'юторським Договором №705-13 від 17.05.2013 року та дистриб'юторським договором №3101-14 від 13.01.2014 року щодо оплати поставленого товару в сумі 41945,00 грн., 31508,06 грн. інфляційних втрат, 2192,63 грн. 3% річних. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1300,00 грн. витрат на правову допомогу та 1218,00 грн. судового збору (а.с.4-6).
05.02.2016 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 41945,00 грн., 32646.86 грн. інфляційних втрат, 2449,08 грн. 3% річних, 5700.00 грн. витрат на правову допомогу та 1378,00 грн. судового збору. Вказана заява прийнята до розгляду (а.с.75,76).
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року по справі №922/6387/15 (суддя Добреля Н.С.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітснек” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська імпортна компанія” суму основного боргу у розмірі 41945,00 грн., 32646,86 грн. інфляційних втрат, 2449,08 грн. 3% річних, 5700,00 витрат на правову допомогу та 1378,00 грн. судового збору (а.с.124-129).
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2016 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі. Вказує на те, що позивачем не надавалось суду акту звіряння розрахунків, підписаного відповідачем. Також зазначає, що позивачем невірно виконаний розрахунок пені (а.с.147-153).
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, направлена на його адресу ухвала суду, повернута до канцелярії з відміткою поштового відділення “фірма вибула з даної адреси”.
З ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2016 року вбачається, що вона канцелярією суду надіслана сторонам 07 квітня 2016 року, з відстежень пересилань поштових відправлень та списку згрупованих поштових відправлень вбачається, що ухвала направлена на адресу позивача.
Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.
Розглянувши клопотання відповідача, приймаючи до уваги, що розгляд апеляційної скарги вже відкладався за таким-же клопотанням, а ГПК України передбачений двомісячний строк розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та відмовила у його задоволенні.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія" (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітснек" (покупець) укладений Дистриб'юторський договір за № 705-13 (а.с.10-12).
Відповідно до п.3.1 Договору Продавець зобов'язується поставити, а Дистриб'ютор прийняти та оплатити отриманий товар у порядку та на умовах даного договору, рахунків-фактур, додатків і додаткових угод, які є його невід'ємною частиноюзгідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити отриманий товар у порядку та на умовах даного договору, рахунків-фактур, додатків і додаткових угод, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.4.1 Договору поставка товару виконується окремими партіями. Найменування, кількість і асортимент кожної окремої партії товару визначається на основі письмового замовлення Дистриб'ютора.
У п.5.3 Договору сторони визначили, що поставка товару Дистриб'ютору здійснюється на умовах відтер мінування платежу строком на 14 календарних днів від дати поставки. Датою поставки товару Постачальником є дата, вказана у видатковій накладній. Домовленість щодо відтермінування по оплаті платежу на 14 календарних днів розповсюджується на всі поставки товару, що відвантажуються згідно договору.
13 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська імпортна компанія" (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітснек" (покупець) укладений Дистриб'юторський договір за № 3101-14 (а.с.13-15).
Відповідно до п.3.1 Договору Продавець зобов'язується поставити, а Дистриб'ютор прийняти та оплатити отриманий товар у порядку та на умовах даного договору, рахунків-фактур, додатків і додаткових угод, які є його невід'ємною частиноюзгідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити отриманий товар у порядку та на умовах даного договору, рахунків-фактур, додатків і додаткових угод, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.4.1 Договору поставка товару виконується окремими партіями. Найменування, кількість і асортимент кожної окремої партії товару визначається на основі письмового замовлення Дистриб'ютора.
У п.5.3 Договору сторони визначили, що поставка товару Дистриб'ютору здійснюється на умовах відтер мінування платежу строком на 17 календарних днів від дати поставки. Датою поставки товару Постачальником є дата, вказана у видатковій накладній. Домовленість щодо відтермінування по оплаті платежу на 17 календарних днів розповсюджується на всі поставки товару, що відвантажуються згідно договору.
З Видаткових накладних №ТОВ-0000120 від 25.12.2013 року, №ТОВ-000005 від 23.01.2014 року, №ТОВ-0000007 від 29.01.2014 року та №ТОВ-0000009 від 05.02.2014 року вбачається, що на виконання умов вказаних Договорів позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 68410,00 грн. (а.с.16-19).
З банківських виписок вбачається, що відповідач поставлений товар оплатив частково, а саме: 23.04.2014 року - 1000,00 грн., 29.05.2014 року - 2000,00 грн., 10.06.2014 року - 500,00грн., 12.06.2014 року - 5000,00грн., 17.10.2014 року - 3700,00грн., 28.11.2014 року - 2000,00грн. (а.с.21-26)
Також відповідно до видаткової накладної (повернення) відповідач повернув позивачу товар на суму -12370,00 грн. (а.с.27).
Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, станом на момент подачі позову заборгованість відповідача за Договорами складає станом на 02.02.2016 року 41945,00 грн.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що частинами 1, 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2014 року позивач направляв на адресу відповідача претензію щодо сплати заборгованості у розмірі 67515,00 грн., яка відповідачем отримана, про що свідчить штамп підприємства відповідача (а.с.30).
До тверджень відповідача у апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано Акту звіряння розрахунків, колегія суддів ставиться критично, оскільки в матеріалах справи наявний підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств Акт звірки взаєморозрахунків станом на 1 кв.2014 року за договором № 705-13 від 17.05.2013 року та № 3101-14 від 13.01.2014 року, з якого вбачається, що заборгованість відповідача становила 68515,00 грн. (а.с.70).
Приймаючи до уваги, що відповідачем сплачено частину основного боргу у розмірі 14200,00 грн. та повернуто товару на суму 12370,00 грн., колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача основного боргу за Дистриб'юторським договором №705-13 від 17.05.2013 року та Дистриб'юторським договором №3101-14 від 13.01.2014 року у розмірі 41945,00 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 31508,06 грн. та 3% річних у розмірі 2192,63 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.79-82), період нарахування вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2449,08 грн. та інфляційних втрат у розмірі 32646,86 грн.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 5700,00 грн. витрат на правову допомогу з наступних підстав.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.
Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до вимог ст. 30 Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
У п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21.02.2013 року № 7 зазначено, що відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2015 року між позивачем та ТОВ Юридична компанія "Центр правових ініціатив", в особі директора ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги №47/15, відповідно до якого компанія бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги з питань, які стосуються діяльності клієнта, а саме: вивчити, підготувати та направити документи (позовні заяви, клопотання та інш.) до господарського суду Харківської області з приводу невиконання ТОВ "Вітснек" умов дистриб'юторських договорів №705-13 від 17.05.2013 року та №3101-14 від 13.01.2014 року (а.с. 31-33).
Відповідно до п.п. 5.1 та 5.2 Договору вартість послуг становить 1300,00 грн. Ця сума може бути збільшена у випадку зміни кількості годин роботи адвоката, що визначається актом приймання-передання наданих послуг, який підписується сторонами.
З Актів приймання-передання наданих послуг та платіжних доручень вбачається, що за надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 5700,00 грн. (а.с.34,83,88).
На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору у даній справі та виходячи з вимог розумності та справедливості, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного рішення та приписи ст. 33 Правил адвокатської етики, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 5700,00 грн. по даній справі є співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг та підлягають задоволенню.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення свого підтвердження не знайшли.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2016 року у справі № 922/6387/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повна постанова складена 15.04.2016 року.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Хачатрян В.С.