12.04.2016 року Справа № 904/6602/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)
суддів: Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.
секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.
від представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 25.11.2015 р., представник,
представники відповідачів-1,2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши матеріали апеляційної скарги Селянського (Фермерського) господарства "Сяйво", с. Підзамче, Рівненська область
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року у справі № 904/6602/15
за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ
до відповідача-1 Селянського (Фермерського) господарства "Сяйво", с. Підзамче, Рівненська область
відповідача-2 ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс", м. Дніпропетровськ
про стягнення проіндексованої суми боргу в розмірі 64617грн.57коп., процентів за користування кредитом в розмірі 109337грн.10коп. та пені в розмірі 15300грн.95коп.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року (судова колегія у складі: головуючого колегії ОСОБА_3, суддів Юзіков С.Г., Колісник І.І.) позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агросфера ЛТД” до Селянського (Фермерського) господарства “Сяйво” та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Гран Поліс” про стягнення з відповідача -1 проіндексованої суми боргу в розмірі 64 617 грн. 57 коп.; стягнення солідарно з відповідачів суми процентів за користування товарним кредитом в розмірі 109 337 грн. 109 коп. та пені в розмірі 153 00 грн. 95 коп. - задоволено; стягнуто солідарно з Селянського (Фермерського) господарства “Сяйво” та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Гран Поліс” на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агросфера ЛТД” суму процентів за користування товарним кредитом в розмірі 109 337 грн.109 коп. та пені в розмірі 153 00грн. 95 коп.; стягнуто з Селянського (Фермерського) господарства “Сяйво” на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агросфера ЛТД” проіндексовану суму боргу в розмірі 64 617 грн. 57 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 892 грн. 56 коп., витрати зі сплати послуг адвоката в розмірі 2 500 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Гран Поліс” на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агросфера ЛТД” витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 892 грн. 55 коп., витрати зі сплати послуг адвоката в розмірі 2 500 грн.
Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем-1 договору купівлі -продажу №13071 від 26 грудня 2013 року в частині оплати поставленого товару з урахуванням зміни міжбанківського валютного курсу гривні до долара США, внаслідок чого різниця між оплаченою вартістю товара і коливанням курсу долара США до гривні становить 64 617, 57 грн.
Стягнення заборгованості з процентів за користування товарним кредитом в розмірі 109 337, 10 грн. та пені в сумі 15 300, 95 грн. обґрунтовано ст.ст.554, 543 Цивільного кодексу України, договором поруки №13071-ПОР від 26 грудня 2013 року, укладеним між позивачем та відповідачем-2.
Витрати по оплаті послуг адвоката в загальній сумі 5 000 грн. покладені на відповідачів порівну згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016р. було здійснено заміну позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агросфера” його правонаступником - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агросфера ЛТД” (т.2, а.с.60-61), у зв'язку з укладенням між позивачем та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агросфера ЛТД” договору відступлення права вимоги №13071/2-ВПВ
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач -1 Селянське (Фермерське) господарство "Сяйво" його оскаржує на предмет невідповідності нормам процесуального та матеріального права.
Відповідач стверджує, що господарським судом порушені норми процесуального права, а саме:
- в порушення ст.15 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто з порушенням територіальної підсудності, оскільки якого ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" є неналежним відповідачем по даній справі, справа має розглядатися за місцезнаходженням Селянського (Фермерського) господарства "Сяйво";
- в порушення вимог ст.24 Господарського процесуального кодексу України суд не замінив ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс", яке є неналежним відповідачем по справі, а змінив його в непередбачений законом спосіб, чим порушив вимоги ст.25 Господарського процесуального кодексу України;
- справу розглянуто неповноважним складом суду: судді Новіковій Р.Г. було заявлено відвід;
- господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання апелянта про призначення судово -економічної експертизи;
- суд неправомірно відмовив в задоволенні клопотання апелянта про зупинення розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи -№904/10855/15.
- суд першої інстанції безпідставно включив до суми стягнення оплату послуг адвоката, але у справі адвокат участі не приймав, участь у справі брав представник позивача за довіреністю.
В якості порушення судом норм матеріального права, апелянт стверджує, що господарський суд не дослідив ту обставину, щозобов'язання за договором купівлі- продажу від 26 грудня 2013 року №13071 є припиненим, а сам договір є недійсним, оскільки п.4.7, п.4.8 вказаного договору не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть застосовуватися при встановленні взаєморазрохунків при виконанні договору купівлі- продажу. На думку апелянта зазначені пункти договору купівлі- продажу від 26 грудня 2013 року №13071 обмежують права відповідача-1 як покупця порівняно з правами, встановленими Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та типовими умовами договору купівлі -продажу товару в кредит (комерційний кредит) та не можуть в собі нести ніяких правових навантажень для апелянта.
Посилаючись на певні пункти договору купівлі- продажу від 26 грудня 2013 року №13071 апелянт зазначає, що саме позивачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" порушені умови вказаного договору, оскільки, крім того, порушило умови договору купівлі- продажу №12824-С від 26 грудня 2013 року.
На думку апелянта, передача позивачем йому неякісного товару є підставою вважати таку передачу відмовою від виконання зобов'язань за договором купівлі- продажу від 26 грудня 2013 року №13071. За таких умов договір купівлі- продажу від 26 грудня 2013 року №13071 не набув ознак договору купівлі- продажу товару в кредит і оплата за цим договором здійснюється за загальними правилами щодо договорів купівлі- продажу, у зв'язку з чим зобов'язання продавця та покупця за договором купівлі -продажу у цьому разі припиняється на підставі ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України.
Щодо процентів за користування товарним кредитом зі строком платежу до 31 серпня 2014 року до 11 листопада 2014 року відповідно до п.7.2 та 7.3 договору купівлі- продажу від 26 грудня 2013 року №13071, то вони є оплатою за користування чужим товаром і не є обов'язковими, а стягуються відповідно до приписів Цивільного кодексу України при наявності вини боржника. Вважає що вини апелянта щодо ухилення від сплати основного боргу не має.
Вважає, що не повинно сплачувати суму пені за прострочену заборгованість по товарному кредиту, оскільки не являється боржником перед відповідачами та не має боргу по товарному кредиту. Крім того, оскільки договір купівлі- продажу від 26 грудня 2013 року №13071 не набув ознак договору купівлі- продажу товару в кредит, оплата за цим договором здійснюється за загальними правилами щодо договору купівлі -продажу, у зв'язку з чим сума пені не може нараховуватися на підставі ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України та п.7.1 договору купівлі-продажу від 26 грудня 2013 року.
Крім того стверджує, що договір купівлі- продажу від 26 грудня 2013 року №13071 підписаний з обох сторін без зазначення посадового становиша осіб підприємств. Як вбачається зі статуту Селянського (Фермерського) господарства "Сяйво" посади голови на підприємстві не існує, тільки директор підприємства, у зв'язку з чим укладення договору ОСОБА_4, зазначеного як голова підприємства є незаконним. Таким чином, господарські зобов'язання за спірним договором є недійсними.
Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року у справі № 904/6602/15, прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" в задоволенні позову. Судові витрати апелянт просить покласти на позивача.
Представник апелянта в судові засідання 22 березня 2016 року та 12 квітня 2016 року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідач -2 відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судові засідання не з'явився, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином.
Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, посилається на те, що умови договору №13071 від 26 грудня 2013 року виконані ним повністю і належним чином, проте відповідач-1 заборгованість за договором в повному обсязі не оплатив, тобто має місце порушення з його боку умов договору щодо оплати вартості отриманого товару, право на встановлення сторонами в договорі купівлі -продажу процентів за користування товарним кредитом прямо передбачено п.1 ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України. Позивач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалою суду від 22 березня 2016 року розгляд справи відкладався до 12 квітня 2016 року.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що 26 грудня 2013 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (далі - продавець) та Селянським (Фермерським) господарством “Сяйво” (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №13071 (далі - договір купівлі-продажу), згідно якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив(далі - товар) відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
Відповідно до пунктів 3.1, 4.1 договору купівлі-продажу сторони узгодили, що конкретний асортимент, кількість, ціна строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до договору. Специфікації є невід'ємною частиною договору. Ціна товару встановлена за домовленістю сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (долар США). Оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні згідно розділу 4 договору.
Умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору.
У специфікаціях до договору №1 від 15.04.2014р., №2 від 15.04.2014р., №3 від 16.04.2014р., №4 від 28.04.2014р., №5 від 29.04.2014р., №6 від 05.05.2014р., №7 від 27.05.2014р., №8 від 10.06.2014р., №9 від 11.06.2014р., №10 від 19.06.2014р., №12 від 19.06.2014р., №13 від 01.07.2014р., №14 від 04.07.2014р., №15 від 07.07.2014р., №16 від 14.07.2014р., підписаних представниками сторін та засвідчених печатками підприємств, було узгоджено - найменування товару; тарна одиниця та пакування; ціна 1л/кг гривень (без ПДВ) для кінцевого споживача; ціна 1л/кг долар США для кінцевого споживача; кількість товару л/кг; вартість товару в гривні та еквівалент вартості товару в доларах США; строк поставки.
Умови оплати товару, викладені в згаданих специфікаціях, тотожні за змістом. Товар продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу з наступним графіком його сплати: 20% від суми вартості всього товару за специфікацією покупець має сплатити до 30.08.2014р.; решту 80% від суми вартості всього товару за специфікацією покупець має сплатити до 11.11.2014р.
Відповідно до пункту 4.2. договору купівлі-продажу товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах слати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків визначених умовами оплати товару у специфікації - строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару - неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної оплати товарного кредиту, покупець продовжує користуватись (неправомірно користування) за ставкою згідно п. 7.2 (протягом 10- ти календарних днів), а далі - за ставкою згідно п. 7.3 договору.
В пунктах 4.3-4.5 договору купівлі-продажу сторони визначили порядок та механізм нарахування процентів як за правомірне, так за неправомірне користування товарним кредитом.
Відповідно до пункту 4.6. договору купівлі-продажу, оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7. та згідно способів, викладених у пунктах 4.7, 4.8. договору.
Згідно пункту 4.7 договору купівлі-продажу якщо у періоди часу: з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем (відповідачем 1) товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) або до іноземної валюти долару США зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (долар США), що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, покупець (відповідач 1) зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) проіндексовану суму вартості товару у гривні за договором, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах.
Пунктом 4.8. договору купівлі-продажу передбачено, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.7. договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курсу продажу), то продавець (позивач) має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а покупець (відповідач 1) зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США, згідно наступної формули:
Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1:А0)хСП=ПСП, де:
М1 - міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;
А0 - це:
- (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - долару США, визначений у специфікації до договору;
- (при кожній черговій індексації) - це курс гривні до іноземної валюти - євро, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу) був на місці показника М1.
СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:
- дату, коли грошові кошти від покупця (відповідача-1) (оплата за договором) зараховані на розрахунковий рахунок продавця (позивача);
- дату, вказану в умовах оплати у специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту;
- дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати, вказаної в умовах оплати у специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту.
ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу).
Міжбанківський курс гривні до іноземної валюти - долар США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "ОСОБА_5 Аваль".
Банк обирається за вибором продавця (позивача). Кількість разів, при яких може бути задіяна індексація суми вартості товару у гривні (боргу), є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до іноземної валюти, згідно пунктів 4.7., 4.8. договору, у періоди: починаючи з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару покупцю), та протягом всього періоду користування покупцем (відповідачем) товарним кредитом (як правомірного користування так і не правомірного).
В пункті 4.9. договору купівлі-продажу сторони домовились, що грошовий еквівалент суми вартості товару (зобов'язання) у іноземній валюті визначається у специфікації по офіційному курсу гривні до іноземної валюти (долара США) на дату підписання специфікації.
Зміна ціни на товар при підписанні видаткової накладної (відвантаження товару) здійснюється у спосіб, передбачений пунктом 4.7. договору. а у подальшому ціна на товар коригується до міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти (долара США) - (курсу продажу) - М1, і здійснюється у спосіб , передбачений пунктом 4.8., якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти (долара США) - А1 на дату відвантаження Товару буде величиною меншою ніж міжбанківський валютний курс - М1 на ту ж дату.
Відповідно до пункту 4.10. договору купівлі-продажу з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки) товару покупцю, умова пунктів 4.7., 4.8., договору щодо способу зміни ціни на товар стосується і поширює свою дію на вартість товару, що оплачується на умовах попередньої оплати.
26 грудня 2016 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" укладено договір поруки згідно якого ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" поручився перед позивачем, як кредитором, відповідати за порушення Селянським (Фермерським) господарством "Сяйво" його зобов'язання перед кредитором по договору №13071 від 26 грудня 2013 року, зокрема, сплаті процентів за користування товарним кредитом відповідно до умов основного договору та у розмірі відповідно до пунктів 4.2, 7.2, 7.3 основного договору; оплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору. При цьому, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь -якого з них окремо.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.5.1 договору поруки).
Згідно п.8.1 договір поруки набирає чинності з дати його підписання та діє протягом 4-х (чотирьох) років.
Згідно видаткових накладних №150408/20 від 15.04.2014р., №150409/20 від 15.04.2014р., №160409/20 від 16.04.2014р., №280411/20 від 28.04.2014р., №290421/20 від 29.04.2014р., №60505/20 від 06.05.2014р., №270535/20 від 27.05.2014р., №110615/20 від 11.06.2014р., №110616/20 від 11.06.2014р., №110619/20 від 11.06.2014р., №190621/20 від 19.06.2014р., №190622/20 від 19.06.2014р., №10710/20 від 01.07.2014р., №70722/20 від 07.07.2014р.. №70725/20 від 07.07.2014р., №140705/20 від 14.07.2014р. продавцем було передано, а покупцем отримано товар на загальну суму 197709грн.45коп.
Відповідно до пункту 5.4. договору купівлі-продажу прийом товару за кількістю, якістю та документів згідно пункту 4.13. проводиться покупцем у момент одержання товару від продавця.
Покупець зобов'язаний перевірити цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем, а документи, передбачені пунктом 4.13., - переданими.
Будь -яких зауважень щодо кількості, якості товару при його прийнятті від продавця відповідач-1 не висловлював.
Платіжними дорученнями №188 від 08.09.2014р., №192 від 15.09.2014р., №265 від 07.11.2014р., №262 від 07.11.2014р., №314 від 02.12.2014р., №313 від 02.12.2014р., №324 від 04.12.2014р., №323 від 04.12.2014р., з урахуванням листів Селянського (Фермерського) господарства “Сяйво” б/н від 15.09.2014р., №23 від 09.12.2014р., про коригування призначення платежу, відповідачем 1 було перераховано 197709грн.45коп.
На підставі положень пунктів 4.7 та 4.8 договору купівлі-продажу та довідок ПАТ “ПУМБ” №DNI-52/1067 від 17.09.2014р., №DNI-52/1345 від 19.11.2014р., №DNI-52/1476 від 16.12.2014р., №DNI-52/1853 від 03.08.2015р., позивач здійснив перерахунок суми основного боргу з урахуванням зміни міжбанківського валютного курсу гривні до долару США.
З огляду на призначення платежу, яке міститься в листах Селянського (Фермерського) господарства “Сяйво” та платіжних дорученнях, позивач спрямовував кошти на погашення суми боргу за специфікаціями:
- кошти, перераховані платіжним дорученням №188 від 08.09.2014р., були спрямовані на повне погашення сум боргу за специфікаціями №1-№7 та часткове погашення суми боргу за специфікацією №8 зі строком платежу до 31.08.2014р.;
- кошти, перераховані платіжним дорученням №192 від 15.09.2014р. (з урахуванням листа Селянського (Фермерського) господарства “Сяйво” б/н від 15.09.2014р.), були спрямовані на повне погашення сум боргу за специфікаціями №8-№10, №12-№16 зі строком оплати до 31.08.2014р. та часткове погашення суми боргу за специфікацією №1 зі строком оплати до 11.11.2014р.;
- кошти, перераховані платіжним дорученням №265, №262 від 07.11.2014р., були спрямовані на повне погашення сум боргу за специфікаціями №1-№5 та часткове погашення суми боргу за специфікацією №6 зі строком платежу до 11.11.2014р.;
- кошти, перераховані платіжним дорученням №313, №314 від 02.12.2014р., були спрямовані на повне погашення сум боргу за специфікаціями №6-№7 та часткове погашення суми боргу за специфікацією №8 зі строком платежу до 11.11.2014р.;
- кошти, перераховані платіжним дорученням №323, №324 від 04.12.2014р. (з урахуванням листа Селянського (Фермерського) господарства “Сяйво” №23 від 09.12.2014р.), були спрямовані на повне погашення сум боргу за специфікацією №8 та часткове погашення суми боргу за специфікацією №9 зі строком платежу до 11.11.2014р.
Таким чином, несплаченими залишаються проіндексовані суми боргу за специфікаціями №9 (в розмірі 425грн.57коп.), №10 (в розмірі 8319грн.02коп.), №12 (в розмірі 13399грн.35коп.), №13 (в розмірі 13653грн.37коп.), №14 (в розмірі 10266грн.50коп.), №15 (в розмірі 13917грн.96коп.), №16 (в розмірі 4635грн.80коп.) зі строком оплати до 11.11.2014р. Загальний розмір проіндексованої суми вартості товару (боргу) становить 64617грн.57коп.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Наведені вище норми чинного законодавства України надають право сторонам за договором купівлі-продажу товару з розстроченням платежу встановити в умовах такого договору ціну товару з визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті, суми, що підлягає сплаті у гривнях, та передбачити можливість здійснювати перерахунок ціни товару, проданого в кредит.
Пунктом 4.8 договору купівлі-продажу сторонами було узгоджено право позивача на індексацію суми вартості товару (боргу) у гривні, у разі зміни (збільшення або зменшення) міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти (долару США). Позивач мав законні підстави перерахунку суми боргу з урахуванням відповідних змін, що спростовує доводи відповідача 1 щодо неправомірної зміни позивачем остаточної вартості товару (перерахунку ціни товару) у зв'язку зі зміною офіційного обмінного курсу Національного банку України національної валюти гривні до долару США.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем - 1 не було виконано в повному обсязі грошове зобов'язання, доказів припинення відповідного зобов'язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, на момент вирішення спору відповідачем - 1 до матеріалів справи не надано.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення проіндексованої суми боргу в розмірі 64 617, 57 грн.
Матеріалами справи доведено, що відповідач-1 в порушення умов договору у повному обсязі не розрахувався з позивачем, тобто допустив прострочку виконання грошового зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором.
В пунктах 7.2 - 7.3 договору купівлі-продажу сторонами встановлено, якщо покупець прострочив оплату, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього договору.
На підставі зазначених пунктів договору купівлі-продажу продажу №13071 від 26.12.2013р. позивач нарахував та заявив до стягнення проценти за користування товарним кредитом в розмірі 109337грн.10коп., а саме: - в розмірі 254грн.69коп., нараховані за період з 02.09.2014р. по 07.09.2014р.; - в розмірі 50грн.87коп., нараховані за період з 08.09.2014р. по 11.09.2014р.; - в розмірі 381грн.49коп., нараховані за період з 12.09.2014р. по 14.09.2014р.; - в розмірі 994грн.12коп., нараховані за період з 12.11.2014р. по 21.11.2014р.; - в розмірі 9941грн.18коп., нараховані за період з 22.11.2014р. по 01.12.2014р.; - в розмірі 1009грн.06коп. за період з 02.12.2014р. по 03.12.2014р.; - в розмірі 96705грн.69коп. за період з 04.12.2014р. по 16.07.2015р.
Пунктом 7.1. договору купівлі-продажу встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно цього договору він оплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від своєчасної суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.1 договору купівлі-продажу №13071 від 26.12.2013р. позивач також просить стягнути пеню в розмірі 15300грн.95коп., а саме: в розмірі 245грн.50коп., нараховану за період з 02.09.2014р. по 14.09.2014р.; в розмірі 15055грн.46коп., нараховану за період з 12.11.2014р. по 16.07.2015р.
Перевіривши розрахунок процентів, пені, апеляційний господарський суд вважає, що він відповідає умовам договору від 26 грудня 2013 року, дійсним обставинам справи, не містить арифметичних помилок, тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом.
Згідно з ст.554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Пунктом 5.1 договору поруки передбачено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
З огляду на викладене, вважається правомірним стягнення з боржника -відповідача-1 та поручителя -відповідача-2 солідарно процентів за користування товарним кредитом в розмірі 109 337, 10 грн. та пені в розмірі 15 300, 95 грн.
10 грудня 2015 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про залучення до участі у справі правонаступника позивача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агросфера -ЛТД", яке обґрунтовано тим, що 12 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агросфера -ЛТД" укладено договір відступлення права вимоги №13071-ВПВ, за яким первісний кредитор надав, а Новий кредитор прийняв право вимоги і став кредитором по договору купівлі -продажу №13071 від 26 грудня 2013 року, укладеному між первісним Кредитором та Селянським (Фермерським) господарством "Сяйво" -боржником і покупцем по договору купівлі -продажу (т.2, а.с.12-18). До клопотання додано договір відступлення права вимоги №13071 -ВПВ від 12 жовтня 2015 року.
Також згідно договору про відступлення права вимоги №13071/2 -ВПВ від 12 жовтня 2015 року (т.2, а.с.44-45) до нового кредитора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агросфера -ЛТД" перейшли права кредитора по договору поруки №13071-ПОР від 26 грудня 2013 року, укладеному між первісним кредитором та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс".
Відповідно до ч.1 ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги є правочином, на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права.
В розумінні ст.25 Господарського процесуального кодексу України процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Процесуальне правонаступництво здійснюється не лише із реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні.
Таким чином, заміна позивача у справі відбулася у відповідності до норм процесуального та матеріального права.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат з оплати послуг адвоката (т.1, а.с.153).
Згідно зі ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з сум, що підлягають сплаті за оплату послуг адвоката.
Положеннями ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. відшкодування витрат, пов'язані з оплатою послуг адвокатів адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.
Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об'єднанням "Адвокатське бюро “БАРРІСТЕР” (надалі - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОСФЕРА” (надалі - замовник) був укладений договір про надання послуг адвоката у сфері права №58/15 від 13.07.2015р., згідно п. 2.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги адвоката щодо захисту порушених майнових прав і законних інтересів замовника та представництва останнього у господарському суді Дніпропетровської області з питання стягнення з Селянського (Фермерського) господарства “Сяйво” с. Підзамче та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Гран Поліс” заборгованості за договором купівлі-продажу №13071 від 26.12.2013р.
Пунктом 1 додатку №1 від 16.07.2015р. до договору №58/15 від 13.07.2015р. сторони погодили, що вартість послуг адвоката (гонорар), передбачених у пункті 2.1. договору про надання послуг адвоката у сфері права №58/15 від 13.07.2015р. складає 5000грн.
Згідно платіжного доручення №689 від 16.09.2015р., позивачем сплачено за надані послуги адвоката суму в розмірі 5 000 грн.
Отримання послуг адвоката у сфері права підтверджується актом приймання-передачі від 16.09.2015р., підписаним адвокатським об'єднанням “Адвокатське бюро “БАРРІСТЕР” та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “АГРОСФЕРА”, ордерами №353/000016 від 22.07.2015р., №353/000021 від 11.08.2015р., свідоцтвами про право на зайняття адвокатською діяльністю №1695 від 12.06.2007р., №1130 від 13.02.2003р.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені за рахунок відповідача-1 та відповідача-2 апеляційний господарський суд вважає, що розподіл витрат на послуги адвоката в рівній мірі як з відповідача-1, так й з відповідача-2 відповідає ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи апелянта до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Щодо порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Відповідач-2 знаходиться в м. Дніпропетровську згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 24 липня 2015 року щодо ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Гран Поліс” (т.1, а.с.79), тому позивач на власний вибір подав позовну заяву до господарського суду.
Справа може бути направлена за підсудністю після порушення провадження у справі лише в тому випадку, якщо в момент відкриття провадження справа не була підсудна даному суду, проте, суд про це не знав і не міг знати, тобто лише у результаті помилкового відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності справа підлягає передачі за належною підсудністю, що підтверджується також висновком Вищого господарського суду України, викладеним в постанові від 01 грудня 2015 року у даній справі (т.1, а.с.218-219).
Підстави для заміни відповідача -2 ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" були відсутні, оскільки позов пред'явлено до боржника і поручителя, який несе солідарну відповідальність за виконання боржником зобов'язань за договором купівлі -продажу від 26 грудня 2016 року.
Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженням відповідача-1, порука припинила свою дію з 11 червня 2015 року, згідно п.8.1 договору поруки він діє протягом чотирьох років з дати його підписання, тобто порука діє до 26 грудня 2017 року.
Не можна погодитися з твердженням апелянта, що справа розглянута неповноважним складом суду, оскільки заява відповідача-1 про відвід судді Новікової Р.Г. була розглянута господарським судом і ухвалою від 12 серпня 2015 року в задоволенні заяви Селянського (Фермерського) господарства "Сяйво" про відвід судді Новікової Р.Г. було відмовлено (т.1, а.с.115-116).
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору в даній справі і потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних відсутня.
Підстави для задоволення клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі до вирішення спору в справі №904/10855/15 були відсутні, тому що вирішення спору в зазначеній справі на користь Селянського (Фермерського) господарства "Сяйво" не позбавляє його права на звернення до господарського суду з заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.
Щодо неправильності стягнення витрат на оплату послуг адвоката, то судова колегія зазначає, що за договором відступлення права вимоги №13071-ВПВ від 12 жовтня 2015 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агросфера -ЛТД", первісним позивачем, крім іншого, було передано право вимоги на відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000 грн., яка є предметом розгляду по господарській справі №904/6602/15.
Матеріали справи свідчать, що до заміни ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агросфера" його правонаступником ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агросфера -ЛТД", з 29 липня 2015 року, коли було порушено провадження у справі, до 19 січня 2016 року участь в судових засіданнях приймали адвокати ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Представник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агросфера -ЛТД" приймав участь в судових засіданнях 19 січня 2016 року і 08 лютого 2016 року.
Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженням апелянта, що зобов'язання сторін за договором купівлі - продажу від 26 грудня 2013 року припинилися, а саме договір є недійсним, оскільки згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про неналежне виконання відповідачем -1 умов договору в частині оплати у повному обсязі поставленої продукції. В установленному законом порядку договір купівлі -продажу недійсним не визнано.
Поставка відповідачу-1 неякісного товару не звільняє останнього від виконання грошових зобов'язань, покупець у даному випадку не позбавлений права заявити постачальнику вимогу, пов'язану з недоліками проданого товару.
За твердженням відповідача-1 поставка неякісного товару здійснена позивачем по договору №12824-С від 26 грудня 2013 року, проте, позовні вимоги ґрунтуються на зобов'язаннях сторін, що випливають з договору купівлі- продажу №13071 від 26 грудня 2013 року, який не є тотожнім договору №12824-С від 26 грудня 2013 року.
Згідно ч.2 ст.694 Цивільного кодексу України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).
Вказане спростовує твердження апелянта, що договір купівлі -продажу від 26 грудня 2013 року не набув ознак договору купівлі -продажу товару в кредит.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що договір купівлі -продажу №13071 від 26 грудня 2013 року сторонами виконувався, відповідач-1 придбав товар на суму 197 709, 45 грн., що свідчить про схвалення ним договору, у зв'язку з чим неправильне зазначення в договорі посади ОСОБА_4 не є свідченням того, що договір №13071 від 26 грудня 2013 року є недійсним.
До того ж, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 24 липня 2015 року ОСОБА_4 значиться керівником Селянського (Фермерського) господарства "Сяйво" (т.1, а.с.78). Отже, договір №13071 від 26 грудня 2013 року підписано повноважною особою господарства.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року відповідає діючому законодавству, судом повністю досліджено всі обставини справи, підстави для скасування законного рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року у справі № 904/6602/15 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Сяйво", с. Підзамче, Рівненська область залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Джихур
Суддя О.М. Виноградник
Суддя Г.К. Дмитренко
(Дата підписання постанови в повному обсязі 14.04.16 р.)