Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 квітня 2016 р. Справа №805/862/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 12:11
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шувалової Т.О.,
при секретарі судового засідання - Кочетові В.К.,
за участю:
позивач - не з'явився;
представник позивача - ОСОБА_1 за довір.;
представник відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги № Ф-12282-17 від 12.02.2016 року в розмірі 6216,55 грн., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги № Ф-12282-17 від 12.02.2016 року в розмірі 6216,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки він є фізичною особою-підприємцем, що обрав спрощену систему оподаткування та одночасно є пенсіонером за віком, тому на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не повинний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідач надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, звільняються від сплати, якщо э пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 20 років, а тому вважають, що позивач повинен сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.
Відповідач до суду не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив розглянути справу без участі його представника.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 22.02.2012 р. за номером 22580000000004086, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_2 (а.с.9) та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_3 позивач обрав спрощену систему оподаткування з 01 квітня 2012 року (арк. спр. 10).
З наданої на запит суду довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області від 06.04.2016 року № 4384 вбачається, що позивач перебуває на обліку в данному Управлінні та отримує пенсію за віком за Списком № 1 при повному пільговому стажі з 09.01.2010 року (арк. справи 27).
12.02.2016 року Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі картки особового рахунку позивача складено вимогу про сплату недоїмки № Ф-12282-17 від 12.02.2016 року зі сплати єдиного внеску на суму 6216,55 грн., яку позивач отримав через свого представника 29.02.2016 року (арк. спр. 11).
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-V] (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 і частини 11 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для суб'єктів підприємницької діяльності, які вибрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) встановлюється у розмірі 34,7 % від суми, яка визначається такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою, за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Відповідно ч.11 ст.8, ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набрали чинності 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, правовою нормою, яка міститься в частині четвертій статті 4 Закону № 2464-УІ, рівно як і іншими нормами права не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком по Списку № 1 при повному пільговому стажі.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІУ (далі - Закон №1058) визначено поняття пенсії - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788) трудові пенсії розділяються на: пенсію за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком (ст. 12 Закону України № 1788), пільгові умови призначення пенсії за віком (ст.13 Закону України № 1788), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст.ст. 14-18 Закону України № 1788).
Аналогічні норми закріплені і в Законі України від 09.07.2003 № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком. Умови призначення пенсії за віком встановлені ст.26 Закону №1058, а саме: особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Аналізуючи вищезазначені норми права, суд дійшов висновку, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугою років, і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ.
Та обставина, що позивач досяг віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058 , не впливає на сутність спору, оскільки законодавець звільнив від обов'язку сплати єдиного внеску лише пенсіонерів, які отримують пенсію за віком.
Аналогічний висновок висловила колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 10 березня 2015 року по справі 21-56а15, де аналізуючи частину четверту статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", виходив з її буквального змісту та зазначив, що право не сплачувати єдиний внесок поширюється лише на осіб, прямо перерахованих в частині четвертій статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пенсіонерів за віком або інвалідів, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Отже, особа набуває статусу пенсіонера за віком, який згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняє підприємців від сплати єдиного внеску, лише в тому випадку, коли вона отримує пенсію за віком згідно розділу ІІІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з наведеного, оскаржувана позивачем вимога про сплату недоїмки № Ф-12282-17 від 12.02.2016 року зі сплати єдиного внеску на суму 6216,55 грн., не є протиправною, оскільки покладає на останньго зобов'язання, від виконання яких він не звільнений на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-УІ.
Таким чином, Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діяла в межах наданих їй повноважень відповідно до діючого законодавства.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 11, 17-20, 69-72, 94, 162, 163, 182, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги № Ф-12282-17 від 12.02.2016 року в розмірі 6216,55 грн., - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено у повному обсязі 13 квітня 2015 року.
Суддя Шувалова Т.О.