13 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6133/15
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Крусяна А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Макогона С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії ,-
15 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17 вересня 2015 року № 1803 про звільнення його із займаної посади; поновити на посаді заступника начальника першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки не отримана попередня згода профспілкової організації, членом якої є працівник. Крім цього, позивач вважає незаконним його звільнення з займаної посади за систематичне невиконання службових обов'язків, оскільки в оскаржуваному наказі про звільнення описане лише одне порушення.
Відповідач заперечував проти позову, зазначивши, що систематичне невиконання ОСОБА_2 посадових обов'язків підтверджується, як наказом про звільнення, так і наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності, які доведені до відома ОСОБА_2 Оскільки позивачем не оскаржувались накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, доведеними є обставини систематичного невиконання ним службових обов'язків. Крім того, безпідставними є посилання позивача про необхідність отримання від первинної профспілкової організації згоди на його звільнення, оскільки вінне був членом профспілкової організації.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив зазначену постанову скасувати та прийняту нову про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
З 24 липня 2014 року ОСОБА_2 займав посаду заступника начальника першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відповідно до наказу Головного управління юстиції в Одеській області. (т.1 а.с.47).
Наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 07.07.2015 року № 19-дв відповідно до ст.14 Закону України "Про державну службу" ст. 147-149 Кодексу законів про працю України за неналежне виконання службових обов'язків позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану (т.1 а.с. 17-18).
Наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 23.07.2015 року № 20-дв позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану (т.1 а.с. 19-20).
17 вересня 2015 року ОСОБА_2 звільнено з посади заступника начальника першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, наказом ГУЮ в Одеській області № 1803-к, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, на підставі п.3 ст.40 КЗпП.
Підставою для звільнення стало подання в.о. начальника Одеського міського управління юстиції від 15.09.2015 року № 02-32/1360 про звільнення заступника начальника першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 за систематичне невиконання службових обов'язків, пояснення ОСОБА_2, накази про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності від 07.07.2015 року № 19-дв та від 23.07.2015 року № 20-дв (т.1 а.с.74-77).
Вказане подання містить інформацію щодо проведення перевірки законності здійснення виконавчого провадження № 48465170 з примусового виконання ухвали Приморського районного суду м.Одеси про забезпечення позову від 14.08.2015р. по справі № 522/16745/15-а шляхом заборони ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам здійснювати забудову земель сквернім ОСОБА_7 та забудову земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої 02.09.2015р. заступником начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено постанову № 33/5/1/15 (т.1 а.с.69-71).
Під час перевірки виконавчого провадження № 48465170, з примусового виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси №522/16745/15-а від 14.08.2015 року, виявлені порушення, вчинені заступником начальника першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 в період з 18.08.2014 року по 19.08.2015 року. Встановлено, що пред'явлена до виконання ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2015 року у справі № 522/16745/15-а, не відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", однак позивачем відкрито виконавче провадження. Крім цього, встановлено, що акт державного виконавця, складений ОСОБА_2 під час примусового виконання вищевказаного виконавчого провадження не відповідає приписам ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", п.1.5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, а постанова про закінчення виконавчого провадження винесена в порушення п.8 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що систематичне невиконання обов'язків позивачем підтверджується відповідними наказами, які є чинними, а тому його правомірно звільнено за п.3 ст.40 КЗпП.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2015 року до відділу ДВС прибули працівники управління юстиції, для отримання пояснень від позивача, однак він був відсутній на робочому місці, про що складено відповідний акт. Позивач підтвердив свою відсутність, надавши пояснення від 14.09.2015 року, в яких вказав, що знаходився у відділенні банку, де отримував платіжну картку для отримання заробітної плати.
Цього ж дня позивач надав пояснення, в яких зазначив, що не отримував оригіналу постанови про перевірку виконавчого провадження ВП 48465170, а тому не має можливості надати вичерпні пояснення. В позовній заяві ОСОБА_2 підтверджує, що ознайомлений з копією цієї постанови, однак обґрунтованих пояснень по суті виявлених порушень не надав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Систематичне (два і більше випадків) невиконання позивачем без поважних причин службових обов'язків підтверджується наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності від 07.07.2015 року № 19-дв та від 23.07.2015 року № 20-дв. Позивачу 09.07.2015р. та 27.07.2015р. доводився до відому зміст вказаних наказів, що підтверджується його особистим підписом (т.1 а.с.50зв., 52зв.), які не оскаржувались в судовому порядку та були чинними на час його звільнення.
Крім того, в наказі про звільнення від 17.09.2015р. № 1803-к зазначається про третє грубе порушення позивачем вимог закону та службових обов'язків при виконанні ухвали суду про забезпечення позову.
Судова колегія враховує, що вимагаючи скасування наказу про звільнення, позивач не оспорює фактів вчинення ним порушення законодавства та неналежного виконання службових обов'язків, які встановлені перевірками за певними виконавчими провадженнями, на підстав яких прийняті накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності від 07.07.2015 року № 19-дв та від 23.07.2015 року № 20-дв та наказ про звільнення від 17.09.2015р. № 1803-к.
Таким чином, факт систематичного невиконання ОСОБА_2 службових обов'язків без поважних причин доведений відповідачем та не оспорюється позивачем.
Щодо порушення відповідачем при звільненні ОСОБА_2 ст.43 КЗпП України судова колегія зазначає наступне.
Статтею 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Апелянт зазначає, що вирішенні судового спору судом першої інстанції не з'ясовані в повному обсязі обставини його членства у професійній спілці, в зв'язку із ненаданням відповідачем відповідних документів.
Вказані доводи є безпідставними, оскільки в ході розгляду судом першої інстанції даної справи відповідачем на адресу суду надані довідки про те, що у період з 07.07.2009р. по 17.09.2015р. ОСОБА_2 не був членом профспілкової організації Головного управління юстиції в Одеській області та будь-які відрахування із заробітної платина утримання, діяльність і розвиток первинної профспілкової організації не здійснювались (т.1 а.с.112-113).
Оскільки позивачем не вказані законні та обґрунтовані підстави для скасування наказу про його звільнення, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян