31 березня 2016 рокусправа № 804/14492/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У вересні 2015року Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС , в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2015 №0000454701, яким Публічному акціонерному товариству "ДНІПРОАЗОТ" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 285532,50 грн., з яких: за основним платежем 190355,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 95177,50грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 р. адміністративний позов задовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем підтверджено належними та достатніми доказами факт отримання товару від ПП "АРСЕНАЛ-2010" та від ТОВ "ІНХІМТЕХ", а отже й правомірність формування податкового кредиту.
Не погодившись з постановою суду, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 серпня 2015 року ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" було отримано Акт Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ПАРТНЕР" (код ЄДРПОУ 00197408), МПП "НОРМА" (код ЄДРПОУ 20163208), ТОВ "ІНХІМТЕХ" (код ЄДРПОУ 37318679), ПП "АРСЕНАЛ-2010" (код ЄДРПОУ 34683850), ТОВ "ПРИЛАД ІМПЕКС АВТОМАТИЗАЦІЯ" (код ЄДРПОУ 33632208), ТОВ "ЕЛЕКТРОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД СТАТОР" (код ЄДРПОУ 32261178) за період з 01.10.2014 по 30.11.2014 №72/28-01-47-01/05761620.
Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення наступних норм податкового законодавства: п. 44.1 ст.44, п. 198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 190355,00 грн., в тому числі за листопад 2014 року - на суму 190355,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 190355,00 грн.
Не погоджуючись з вищевикладеними висновками в Акті перевірки ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" подано до СДПІ заперечення вих. №2011/01-6 від 04.09.2015.
Листом СДПІ від 11.09.2015 №8019/10/28-01-47-11 заперечення ПАТ "ДНІПРОАЗОТ"' було відхилено.
17.09.2015 року ПАТ ''ДНІПРОАЗОТ" було отримано податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі Акту перевірки, №0000454701 від 15.09.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 285532,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 190355,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 177,50 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи слід виходити з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.
Як встановлено судом першої інстанції, 09.10.2014 року ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" було укладено із ТОВ "ІНХІМТЕХ" договір постачання № 766994.
У відповідності із вказаним договором ТОВ "ІНХІМТЕХ", як постачальник, взяло на себе зобов'язання передати ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", яке виступило покупцем, продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а Покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і строки, передбачені Договором.
На виконання вказаного договору ТОВ "ІНХІМТЕХ" у листопаді 2014 року здійснило постачання товару на адресу ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", а саме 06.11.2014р. поставило гелевий низькоосновний аніоніт Purolite А-845 в кількості 2т на загальну суму 818130,00 грн., у тому числі ПДВ 136355,00грн.
Постачання товару підтверджується рахунком-фактурою, видатковою накладною, прибутковим ордером, податковою накладною, товарно-транспортною накладною від 06.11.2014р., сертифікатом якості фірми "Purolite Internanional LND" від 19.08.2014 p. №1602486 (країна-виробник Велікобританія), які були надані для перевірки та під час судового розгляду.
Отримана від ТОВ "ІНХІМТЕХ" продукція була використана ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" у власній господарській діяльності.
17.11.2014 після отримання продукції, відповідно до вищевказаних документів ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" в повному обсязі сплатило за поставлену продукцію, що підтверджується платіжним дорученням №980 від 17.11.2014 на загальну суму 818130,00грн.
Крім того, 13.03.2014 року ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" було укладено із ПП "АРСЕНАЛ-2010" договір постачання №766406. У відповідності із вказаним договором ПП "АРСЕНАЛ-2010", як постачальник, взяло на себе зобов'язання передати ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", яке виступило покупцем, продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а Покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені Договором.
На виконання вказаного договору ПП "АРСЕНАЛ-2010" у листопаді 2014 року здійснило постачання продукції на адресу ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", а саме 27.11.2014р. поставило Вентиль (ВД (матеріал 1.4435) ДУ 15 Ру200) ЕОСТ 12.2.063-81 в кількості 4 шт. на загальну суму 324000,00 грн., у тому числі ПДВ 54000,00 грн.
Постачання товару підтверджується рахунком-фактурою, видатковою накладною, прибутковим ордером, податковою накладною, товарно-транспортною накладною від 27.11.2014р., які були надані для перевірки та до суду.
Отримана від ПП "АРСЕНАЛ-2010" продукція була використана ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" в своїй господарській діяльності.
ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" в повному обсязі сплатило за поставлену продукцію, що підтверджується меморіальним ордером №138813978 від 16.02.2015 на суму 324000,00грн.
Крім того, до суду першої інстанції були надані всі первинні документи, по взаємовідносинам позивача із підприємством ПП "АРСЕНАЛ-2010", які були складені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства.
З огляду на таке, слід також зазначити наступне.
Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).
Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.
Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").
Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquiscommunautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".
Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Також, станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та ПП "АРСЕНАЛ-2010" , ТОВ "ІНХІМТЕХ" вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.
В Акті немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "АРСЕНАЛ-2010" , ТОВ "ІНХІМТЕХ" скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.
Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.
Згідно з п. 73.5 Податкового кодексу України зустрічні звірки проводяться органами державної податкової служби виключно з метою отримання податкової інформації.
При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, висновки про порушення платником податків вимог податкового законодавства можуть робитися контролюючим органом виключно на підставі проведеної перевірки, а не звірки.
Крім того, як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10.06.2013р. у справі № К/9991/69832/12, п. 198.2 ст. 198Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.
Отже, висновки Акту про результати зустрічної звірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності ПП "АРСЕНАЛ-2010" та ТОВ "ІНХІМТЕХ", яке не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності позивача, а отже відповідні висновки не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року частково задоволено клопотання апелянта та в порядку ст. 88 КАС України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI.
Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на дату звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою розмір мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік", становить 1218 грн.
У відповідності до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції від 01.09.2015, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином, при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду заявником апеляційної скарги мало бути сплачено судовий збір у розмірі 4711,28 грн.
У зв'язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС у розмірі 4711,28 грн.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС -залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 р. залишити без змін.
Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 4711,28 грн. (УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області; 37989274; МФО 805012; рахунок отримувача 31217206781004)
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: О.М. Лукманова