04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" квітня 2016 р. Справа№ 910/268/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Лобаня О.І.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 11.04.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 (повне рішення складено 08.02.2016)
у справі №910/268/16 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв»
до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області
2) Міністерства інфраструктури України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1) державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт»
2) державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
про визнання договору № РОФ-864 від 01.03.2010 продовженим,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/268/16 позов задоволено. Визнано договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт», №РОФ-864 від 01.03.2010 укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін, внесених договорами №1 від 20.09.2011 та №2 від 24.04.2013. Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївської області укласти з ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» додатковий договір про продовження на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ-864 від 01.03.2010, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін, внесених договорами №1 від 20.09.2011 та №2 від 24.04.2013. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Міністерства інфраструктури України на користь ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» по 1 378,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Міністерство інфраструктури України звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/268/16 та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.
В своїх доводах відповідач-2 посилається на те, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи та має місце порушення норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою від 19.02.2016 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження зазначену вище апеляційну скаргу та призначено справу №910/268/16 до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/268/16 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволені позову відмовити.
В своїх доводах відповідач-1 посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою від 09.03.2016 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження зазначену вище апеляційну скаргу та призначено справу №910/268/16 до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/268/16 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволені позову відмовити.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою від 09.03.2016 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження зазначену вище апеляційну скаргу та призначено справу №910/268/16 до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою від 28.03.2016 Київським апеляційним господарським судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційні скарги, в якому позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
21.03.2016 на адресу Київського апеляційного господарського суду від ДП «Миколаївський торгівельний порт» надійшли письмові пояснення у справі, до яких додано копію звіту від 26.11.2015 перевірки стану виконання ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» умов договору оренди державного нерухомого майна від 01.03.2010 №РОФ-864, відповідно до якого орендарем умови договору виконуються належним чином. Також третя особа-1 просить врахувати вказану обставину при прийнятті рішення у даній справі.
28.03.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про припинення провадження за апеляційною скаргою Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/286/16, оскільки останнім не зазначено яким чином вказане рішення стосується його прав та обов'язків.
Дослідивши наявні матеріали справи колегія суддів ухвалила відмовити позивачу у задоволенні вказаного клопотання, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення у справі №910/268/16 може вплинути на права Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у зв'язку з тим, що МФ ДП «Адміністрація морських портів України» бере участь у реалізації проекту щодо будівництва причалу №8 Миколаївському морському порту.
Представники позивача брали участь у судових засіданнях, заперечували щодо доводів апеляційних скарг, надавав свої пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/268/16 залишити без змін, а апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України, РВ Фонду державного майна України по Миколаївській області та ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» - без задоволення.
Представники відповідачів-1,-2 та третьої особи-2 брали участь в судових засіданнях, підтримували доводи апеляційних скарг, надавали пояснення та просили апеляційні скарги задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/268/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.
Представники третьої особи-1 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників третьої особи-1.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ -864.
Згідно з п. п. 1.1., 1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - відкриті складські площі (інв. № 410) загальною площею 13951 кв. м., розташовані за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт». Майно передається в оренду з метою використання за функціональним призначенням при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт.
Відповідно до акту приймання-передавання орендодавець передав, а орендар прийняв в користування державне нерухоме майно - відкриті складські площі (інв. №410) загальною площею 13951 кв. м., розташовані за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв.
Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.03.2010 до 31.01.2013 включно.
Договором № 2 від 24.04.2013 сторонами внесено зміни до п. 10.1. договору та визначено строк дії договору до 31.12.2015 включно.
09.12.2015 між орендодавцем, орендарем (як платником) та ПП «Форікс-Н» (суб'єкт оціночної діяльності) укладено договір №20/2015 про проведення оцінки вартості державного майна у вигляді відкритих складських площ (ІІІ, ІV, V інв. № 63202) загальною площею 13951 кв. м, що перебуває на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/17.
15.12.2015 між орендодавцем, орендарем (як платником) та ПП «Форікс-Н» складено акт виконаних робіт по договору №20/2015 від 09.12.2015 про виконання робіт в 100% обсязі.
Приватним підприємством «Форікс-Н» надано звіт про оцінку вартості майна, який складено 09.12.2015-11.12.2015.
15.12.2015 РВ ФДМ України по Миколаївській області здійснено позитивну рецензію на звіт про оцінку вартості майна.
Листом №1050 від 28.12.2015 позивач звернувся до відповідача-1 з пропозицією продовжити дію договору, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оформивши зазначені дії відповідним додатковим договором.
Листом №14-11-02617 від 29.12.2015 відповідач-1 повідомив позивача про припинення дії договору оренди після закінчення строку його дії та вказав, що державне нерухоме майно необхідно повернути з орендного користування і підписати акт приймання-передачі.
З вказаного листа вбачається, що відповідач-1 відмовив позивачу у продовженні строку дії договору на підставі рішення Міністерства інфраструктури України, що викладено у п. 1 протоколу № 37/15 від 23.12.2015 та направлено відповідачу-1 листом №14240/16/10-15 від 23.12.2015.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини протоколу №37/15 від 23.12.2015 вирішено відмовити в продовженні/укладенні договорів оренди державного нерухомого майна, визначених в пунктах 1-2 таблиці 1. Рекомендувати ДП «Миколаївський МТП» провести додаткові заходи щодо безперервного поширення інформації про зазначене майно в друкованих засобах масової інформації, мережі «Інтернет», на офіційних сайтах підприємства та Мінінфраструктури та інших загальнодоступних ресурсах, а також врахувати в умовах конкурсу на право оренди державного нерухомого майна наявність зобов'язань потенційного орендаря щодо працевлаштування працівників порту задіяних на відповідних територіях об'єкта оренди, гарантованого вантажообігу та інвестицій в державне нерухоме майно та портову інфраструктуру».
04.01.2016 РВ ФДМ України по Миколаївській області на адресу ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» направлено лист №07/02 відповідно до якого відповідач-1 повідомив позивача про припинення дії договору оренди №РОФ-864 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено та заперечує щодо подальшого використання об'єкта оренди без відповідної правової підстави.
У січні 2016 року ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до РВ Фонду державного майна України по Миколаївській області та Міністерства інфраструктури України про визнання продовженим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» від 01.03.2010 №РОФ-864, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін, внесеними договорами №1 від 20.09.2011 та №2 від 24.04.2013.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся із заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої просить:
- визнати продовженим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ-864 від 01.03.2010, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін, внесених договорами №1 від 20.09.2011 та №2 від 24.04.2013;
- зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївської області укласти з ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» додатковий договір про продовження на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» №РОФ-864 від 01.03.2010, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін, внесених договорами №1 від 20.09.2011 та №2 від 24.04.2013.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, а у відповідача-1 відсутні підстави для відмови у продовженні строку дії договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, передбачені, зокрема, ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у відповідачів-1,-2 відсутні підстави для відмови позивачу у продовженні строку дії договору, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
В апеляційних скаргах скаржники зазначають, що господарським судом міста Києва невірно застосовано норми ст. ст. 9, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки відповідачем-2 не надано згоду на укладення договору оренди. Крім того, судом першої інстанції порушено правило територіальної підсудності.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Умовами п. 10.6 договору оренди також передбачено припинення договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення строку дії договору мала місце заява орендодавця про припинення договору, то такий договір припиняється.
Пунктом 10.4. договору оренди (в редакції договору №2 від 24.04.2013) передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, із урахуванням змін у законодавстві, які діють на дату продовження цього договору. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.
Продовження терміну дії договору відбувається за умови відсутності заперечень органу управління об'єктом оренди, згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Отже, основними умовами продовження дії договору є відсутність заяви сторони про його припинення та відсутність заперечення органу управління об'єктом оренди.
Так, судом встановлено, що 29.12.2015 на звернення ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» про продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах РВ Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) повідомив орендаря про припинення дії договору оренди після закінчення строку його дії, у зв'язку з непогодженням продовження договору оренди уповноваженого органу управління - Міністерства інфраструктури України, та вказав, що державне нерухоме майно необхідно повернути з орендного користування і підписати акт приймання-передачі.
Крім цього, 04.01.2016 відповідач-1 повідомив позивача, що у зв'язку із закінченням строку на який було укладено договір оренди, про його припинення та заперечує щодо подальшого його використання.
Таким чином, в даному випадку уповноважений орган управління об'єктом оренди - Міністерство інфраструктури не погодив продовження терміну дії договору оренди та орендодавець - РВ Фонду державного майна України по Миколаївській області заявив про припинення дії вищевказаного договору оренди.
Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013 визначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Враховуючи те, що в матеріалах справи міститься відповідна заява РВ ФДМ України по Миколаївській області про припинення договору оренди землі, то до спірних правовідносин у даній справі мають бути застосовані положення ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
На переконання судової колегії місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про безпідставність відмови відповідачів у продовженні строку дії договору оренди, оскільки ані нормами ст. 764 ЦК України, ані нормами ч. 2 ст. 17 вказаного Закону не пов'язано право сторін спору заявити про своє бажання припинити договірні відносини оренди з певним коло причин. Вказані норми законодавства унормовують лише процедуру автоматичного продовження дії договору оренди по факту мовчазної згоди сторін на таке продовження на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Щодо тверджень позивача, що у відповідача-1 відсутні підстави для відмови в продовженні строку дії договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, передбачені ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Статтею 285 ГК України визначено, що орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.
Згідно з ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Виходячи зі змісту приписів ч. 1 ст.777 ЦК України та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших осіб, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому, для набуття переважного права на укладення договору оренди на новий строк недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство визначає необхідність досягнення сторонами домовленості щодо умов нового договору та рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, орендар може реалізувати надане йому переважне (гарантоване) право на продовження оренди тільки в тому разі, коли після закінчення договору оренди орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі і коли орендар належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди.
Також слід зазначити, що наведені норми встановлюють можливість для добросовісного орендаря реалізації переважного права на продовження договору оренди перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не автоматичного продовження договору оренди, як вважає позивач.
Втім, сторони зазначають, що конкурс на оренду спірного приміщення не проводився, а тому можливість реалізації такого переважного права ще не настала. Відтак, це право не є порушеним і не потребує судового захисту у обраний позивачем спосіб. В разі виникнення наведених вище обставин, з якими закон пов'язує набуття переважного права на укладення договору оренди на новий термін (рівність умов, запропонованих претендентами; укладення договору оренди з іншою особою, відсутність у власника наміру використовувати майно для своїх потреб), ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» не буде позбавлений можливості звернутися за судовим захистом свого переважного права.
Тобто, переважне право, на яке посилається позивач, стосується саме укладення договору на новий термін, а не права продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах.
Судова колегія критично ставиться до тверджень позивача про те, що орендодавець не повідомив його за 3 місяці про намір використовувати майно для власних потреб, оскільки наявність чи відсутність повідомлення про наміри використовувати приміщення у власних потребах не спростовує факту закінчення строку дії договору та небажання орендодавця його продовжувати.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що переважне право на укладення договору оренди реалізується шляхом укладення нового договору з дотриманням спеціального порядку, встановленого ст. 9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», що судом першої інстанції залишено поза увагою.
Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити.
Стосовно тверджень РВ ФДМ України по Миколаївській області та ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України», що господарським судом міста Києва порушено правило територіальної підсудності судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ст. 15 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали та надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. В свою чергу орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди.
Міністерство інфраструктури України в даному випадку є органом уповноваженим управляти майном, що є об'єктом оренди за договором №РОФ-864 від 01.03.2010, дозвіл якого є необхідним для орендодавця - РВ ФДМ України по Миколаївській області для продовження договору оренди.
Отже, вимога про визнання договору № РОФ-864 від 01.03.2010 продовженим на той самий строк і на тих самих умовах заявлена позивачем до обох відповідачів і спір у даній справі безпосередньо впливає на права та обов'язки Міністерства інфраструктури України, як органу управління майном.
Таким чином, твердження відповідача-1 та третьої особи-2, що судом першої інстанції порушено норми ст. ст. 13, 15 ГПК України є помилковими.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/268/16 прийнято з порушенням норм матеріального права.
Таким чином, апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України, РВ Фонду державного майна України по Миколаївській області та державного ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/268/16 слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/268/16 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/268/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (54002, м. Миколаїв, Заводський р-н, вул. Громадянський узвіз, 1/1, код 32655926) на користь Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код 37472062) 3 031,60 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (54002, м. Миколаїв, Заводський р-н, вул. Громадянський узвіз, 1/1, код 32655926) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (54017, м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Чкалова, 20, код 20917284) 3 031,60 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (54002, м. Миколаїв, Заводський р-н, вул. Громадянський узвіз, 1/1, код 32655926) на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54020, м. Миколаїв, Заводський р-н, вул. Заводська, 23, код 38728444) 3 031,60 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи №910/268/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.І. Лобань
Р.В. Федорчук