"13" квітня 2016 р. Справа № 926/143/16
За позовом Навчального закладу об'єднання громадян «Сокирянська автомобільна школа товариства сприяння обороні України», м. Сокиряни Чернівецька область
До Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Чернівецької філії «Центру Державного земельного кадастру»
Про стягнення заборгованості в сумі 30874,16 грн.
Суддя С.М.Гушилик
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1-представник (дов. від 01.02.2016р.)
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: навчальний заклад «Сокирянська автомобільна школа товариства сприяння обороні України» 29.01.2016 року звернувся з позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Чернівецької філії про стягнення заборгованості в сумі 75865,75 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 10.12.2014 року був укладений договір оренди №12/2015, за яким позивач передав відповідачу в оренду нежилі приміщення площею 66 кв.м. за адресою м. Сокиряни, вул. Коцюбинського, 4. Пунктом 3.7. Договору передбачено, що відповідач повинен сплачувати орендну плату до 10 - го числа поточного місяця за поточний місяць. Відповідач в порушення умов договору несвоєчасно та в неповному обсязі сплачував орендну плату за період з березня 2015 року по січень 2016 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 18814,48 грн. За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу 564,43 грн. - 3 відсотки річних, 1643,05 грн. - інфляційних витрат та 54843,79 грн. - пені.
Ухвалою суду від 29.01.2016 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.02.2016 року.
Ухвалою суду від 10.02.2016 року задоволено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до 25761,12 грн., з яких 18814,48 грн. - основного боргу, 564,43 грн. - 3 відсотки річних, 1643,05 грн. - інфляційних витрат та 4739,16 грн. - пені. Цією ж ухвалою розгляд справи було відкладено на 22.02.2016 року.
09.03.2016 року від відповідача надійшов відзив на позов, яким останній заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивач здійснює нарахування по грудень 2015 року, однак починаючи з 06.07.2015 року представники відповідача втратили вільний доступ до орендованого приміщення.
З метою встановлення всіх обставин справи та надання сторонам часу для врегулювання спору мирним шляхом за усним клопотанням представників сторін в судових засіданнях 22.02.2016 року, 09.03.2016 року та 21.03.2016 року оголошено перерву.
Ухвалою суду від 29.03.2016 року задоволено заяву позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів та розгляд справи перенесено на 31.03.2016 року.
Ухвалою суду від 31.03.2016 року задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог, а відтак розглядається спір про стягнення 30874,16 грн., з яких 22 921,94 грн. - основного боргу, 1241,00 грн. - компенсація за використану електроенергію, 406,69 грн. - 3 % річних, 1526,75 грн. - інфляційних витрат та 4739,16 грн. пені. та оголошено відкладення розгляду справи на 13.04.2016 року.
У судовому засіданні, 13.04.2016 року, представник позивача повністю підтримав позовні вимоги враховуючи заяву про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача не з'явився, причини не явки суду не повідомив.
Разом з тим, нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Заслухавши представника позивача розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
10.12.2014 року між навчальним закладом об'єднання громадян «Сокирянська автомобільна школа товариства сприяння обороні України», м. Сокиряни Чернівецької області та державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» в особі Чернівецької філії «Центру Державного земельного кадастру» було укладено договір оренди №12/2015(далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 66 м.кв., що знаходиться на першому поверсі (літера «А») будівлі за адресою: м. Сокиряни, вул. Коцюбинського, 4.
Приміщення передається в оренду під офіс філії ДП «Центру ДЗК» (п.1.2 Договору).
Згідно пункту 2.1. Договору позивач зобов'язується передати відповідачеві, а відповідач прийняти приміщення за актом прийому-передачі (додаток №1), який є невід'ємною частиною Договору протягом 3-ох робочих днів з моменту підписання Договору.
Право користування приміщенням виникає у орендаря з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (п.2.2 Договору).
Згідно пункту 2.6. Договору по закінченню строку оренди відповідач зобов'язується передати позивачеві приміщення та всі наявні ключі від замків дверей приміщення за відповідним актом прийому передачі, протягом трьох робочих днів, починаючи від дати закінчення строку оренди.
Пунктом 10.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності 15.01.2015 року та діє до 20.12.2015 року. Використання орендованого приміщення орендарем після закінчення терміну дії договору, не є продовженням дії цього договору на повний термін (п.10.2 Договору).
Як зазначено п.10.3 Договору, при внесенні змін до умов цього Договору інша сторона повинна бути попереджена в строк не менше, ніж за 30 календарних днів в письмовій формі. Дія Договору припиняється на вимогу орендодавця з урахуванням умов цього Договору (п.10.7 Договору).
11.12.2014 року позивач на підставі акту здачі-приймання передав, а відповідач прийняв приміщення та ключі від нього.
Відповідно до п.3.1. Договору плата за один календарний місяць користування приміщенням складається з орендної плати, що дорівнює 1782,00 грн. (із розрахунку 27,00 грн. без ПДВ за 1 м.кв.). Даним пунктом також передбачена плата за користування допоміжних приміщень в сумі 40,00 грн. Крім плати за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю компенсацію вартості комунальних послуг, а саме електропостачання (п.3.2 Договору).
Компенсація вартості комунальних послуг - розраховується пропорційно до займаної площі або орендар встановлює лічильник, відкриває особисто рахунки і веде самостійно оплату за комунальні послуги (п.3.3.2 Договір).
Щомісячна компенсація вартості комунальних послуг та електроенергії відшкодовується за розцінками, які діяли на момент їх оплати постачальникам послуг (п.3.4 договір).
Згідно п.3.6 Договору, щомісячна сума плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів зазначається орендодавцем в рахунок-фактурах, які орендар не пізніше першого числа поточного місяця повинен самостійно отримати в офісі орендодавця.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що відповідач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати позивачу плату за користування приміщенням та інші платежі, визначені договором.
Дані про визнання зазначеного Договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.
Позивач у відповідності до вимог Договору надавав відповідачу рахунки-фактури, проте останній в порушення умов Договору свої зобов'язання не виконав в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості, з розрахунку позивача, за період з березня 2015 року по березень 2016 року по орендній платі в сумі 22921,94 грн. та за комунальні платежі в сумі 1241,00 грн. За невиконання умов договору, позивач нарахував відповідачу за весь період прострочення пеню в сумі 4739,16 грн., збитки завдані інфляцією в сумі 1526,75 грн. та 3% річних в сумі 406,69 грн.
При цьому, відповідач листом від 22.07.2015 № 1/170 визнає факт прострочення сплати орендної плати, що стало підставою для закриття приміщення позивачем, а також згідно бухгалтерської довідки відповідача за ним рахується заборгованість по орендній платі за період з березня по червень 2015 року в сумі 11181 грн. та заборгованість по сплаті комунальних платежів за березень, квітень, травень та червень 2015 року в сумі 1098 грн.
Згідно п.7.4. Договору, позивач має право у разі прострочення відповідачем оплати платежів, визначених п.п. 3.1. та 3.2. Договору за будь-який місяць оренди, більше ніж на 20 календарних днів, до моменту погашення заборгованості (у тому числі збитків) застосувати до відповідача господарські санкції у (в тому числі без попередження) шляхом закриття доступу до орендованих приміщень або відключення від мереж електро-, водо-, теплопостачання.
Враховуючи, що орендар протягом березня - травня не сплачував орендну плату, орендодавець листом від 19.06.2015 року №93 повідомив його, що вразі непогашення заборгованості Договір буде припинено.
У відповідності до вимог п.7.4 Договору комісією у складі трьох представників позивача було вилучено у відповідача ключі та опечатано орендоване приміщення про що складено акт №2 від 06.07.2015 року.
Відповідачем 22.07.2015 року направлено позивачу лист за №1/170 щодо дострокового розірвання Договору оренди. У свою чергу позивач листом від 24.07.2015 року №118 повідомив відповідача, що Договір буде припинено 22.08.2015 року (за 30 календарних днів з дня попередження орендаря про його розірвання).
Отже, судом встановлено факт, що з 22.08.2015 року Договір оренди було припинено, про що сторонами не заперечувалось.
При цьому акт здачі - приймання приміщення до Договору оренди №12/2015 від 10.12.2014 року підписаний уповноваженими сторонами 18.03.2016 року.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч.1 ст. 193 ГК України.
Згідно з ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Статтею 762 того ж кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.
Відповідно до ч.1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до пункту 9.2. договору за порушення встановлених п. 3.7. договору термінів оплати за користування приміщенням та компенсаційних платежів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 2 % від суми несплаченої плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів за кожен день прострочення.
У п. 7.4. Договору встановлено оперативно-господарську санкцію, підставою для застосування якої є факт порушення господарського зобов'язання відповідачем, а саме прострочення оплати орендної плати, що стало підставою для нарахування відповідачу, з розрахунку позивача, пені в сумі 4739,16 грн. за період з 18.03.2015 року по 18.03.2016 року, інфляційних витрати в сумі 1526,75 грн. за період з березня 2015 року по березень 2016 року та 3% річних в сумі 406,69 грн. за аналогічний період.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір та строк неустойки, він не може перевищувати той розмір і строк, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки) та граничний строк нарахування, то у більшому розмірі та за більш тривалий період вона не може бути стягнута.
Пунктом 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач при нарахуванні орендної плати, комунальних платежів, пені, інфляційних та 3% річних не врахував наступного:
1.сторонами було погоджено, що договір припиняє свою дію з 22.08.2015 року, а відтак позивач неправомірно застосовує стягнення орендної плати з вересня 2015 року по березень 2016 року, тому орендну плату слід розраховувати за період з березня по 22 серпня 2015 року;
2.нарахування пені по стягненню орендної плати, яка виникла за вище зазначений період слід здійснювати за 6 місяців з моменту виникнення зобов'язання;
3.нарахування компенсації за електричну енергію слід здійснювати за період з березня по червень (включно) 2015 року (по момент, коли приміщення було зачинене орендарем);
4.нарахування збитків завданих інфляцією та 3% річних по стягненню заборгованості по орендній платі, яка виникла за період з березня по серпень 2015 року слід здійснювати за період з березня 2015 року по березень 2016 року.
А відтак періодом нарахування мало би бути:
-заборгованості по орендній платі з березня 2015 року по 22.08.2015 року, що складає 10932,00 грн. (1822грн.?6м.), пеня на зазначену заборгованість за період з 10.03.2015 року по 10.02.2016 року складає 2496,16 грн., 3% річних за період з 10.03.2015 року по 18.03.2016 року складають 268,22 грн., інфляційні витрати за період з 18.03.2015 року по 18.03.2016 року складають 1158,44 грн.
-заборгованість по комунальним платежам (електроенергії) за період з березня по червень 2015 року включно становить 1098 грн., інфляційні витрати за період з березня 2015 року по березень 2016 року становлять 121,55 грн. та 3% річних за аналогічний період становить 30,35 грн.
Судом не встановлено обґрунтованих підстав для застосування до спірних відносин положень частини 6 статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки як встановлено вище, обставини невикористання приміщення виникли саме з вини відповідача у зв'язку з несплатою, передбачених договором платежів.
У постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 28 травня 2015 року у справі № 910/19384/14 зазначено, що тільки форс-мажорні обставини, які підтверджені належними та допустимими на те доказами, можуть визнаватись судом поважною причиною невиконання орендарем своїх обов'язків щодо сплати орендної плати та підставою звільнення від її сплати.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Суд також вирішив, що судові витрати віднести на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Чернівецької філії «Центру Державного земельного кадастру» (58000, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194 а, ідентифікаційний код 26398218) на користь навчального закладу об'єднання громадян «Сокирянська автомобільна школа товариства сприяння обороні України» (60200, Чернівецька область, Сокирянський район, м. Сокиряни, вул. Коцюбинського, 4, ідентифікаційний код 0273412) 16104,72 грн. боргу, з яких 10932,00 грн. основного боргу, 1098 грн. компенсація за використану електроенергії, 298,57 грн., 3% річних, 1279,99 грн. інфляційних витрат, 2496,16 грн. пені та 718,76 грн. судового збору.
3.В решті позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 15.04.2016 року
Суддя С.М.Гушилик