04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" квітня 2016 р. Справа№ 910/29557/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Ропій Л.М.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю представників:
від позивача: Костяк В.Д.
від відповідача: Купрієнко В.М.
розглянувши
апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім"
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 14.01.2016 року
у справі № 910/29557/15 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Приватного підприємства "Торговий дім"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-65"
про стягнення 515 847,60 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у задоволенні позову Приватного підприємства "Торговий дім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-65" про стягнення 515847,60 грн. - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ПП ""Торговий дім" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 14.01.2016 року у справі № 910/29557/15 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. апеляційну скаргу ПП ""Торговий дім" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі № 910/29557/15 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 29.03.2016 року.
В судове засідання 29.03.2016 року представники сторін з'явилися. У судовому засіданні було оголошено перерву до 05.04.2016 року.
01.04.2016 року представником позивача було подано заяву про забезпечення доказів, яка фактично є клопотанням про витребування доказів. Дане клопотання задоволено колегією суддів.
В судове засідання 05.04.2016 р. представники сторін з'явилися. Представником позивача були подані письмові пояснення. Розгляд справи було відкладено на 12.04.2016 року.
Позивачем подано клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.
Колегія суддів відхиляє клопотання про призначення будівеньно-технічної експертизи як необґрунтоване. Справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 24.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-65" (замовник) та Приватним підприємством "Торговий дім" (підрядник) укладений Договір підряду №17/07-2014 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а виконавець виконує роботи (надає послуги) з виготовлення та монтажу ангару під склад загальною площею - 1 400 квадратних метрів. Цим пунктом договору також узгоджено склад робіт, а саме: виготовлення проектної документації (розділ КМ, КЖ), планування будівельного майданчику, улаштування стрічково-стовпового фундаменту, виготовлення та монтаж каркасів ангарів, зашивка ангару набурними сендвічпанелями, зашивка стін офісних приміщень гіпсокартоном (без улаштування перегородок), улаштування в'їздних воріт (розпашних), улаштування вводів води та каналізації.
Розділами 2-10 Договору сторони погодили строки виконання робіт, ціну договору, порядок розрахунків, передавання та прийняття робіт, права та обов'язки сторін тощо.
Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками і є чинним до повного виконання сторонами обов'язків за цим Договором.
Як свідчать матеріали справи, Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору вартість робіт (послуг) становить 1800000,00 грн. Ціна договору є твердою і зміні не підлягає.
У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що усі роботи, передбачені договором, виконуються протягом 90 днів з моменту перерахування замовником авансу та надання доступу до будівельного майданчику.
Початком виконання робіт вважається день отримання передоплати 70% ціни договору згідно з п. 3.1. (пункт 2.5. Договору).
На виконання умов вищевказаного пункту договору, відповідачем перераховано на користь позивача 1050000,00 грн. авансу платіжними дорученнями від 25.07.2014, 13.08.2014 та 19.08.2014 року.
Згідно з ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до п. 4.1. Договору передавання виконаних робіт виконавцем і прийняття робіт замовником оформлюється актом, підписаним уповноваженими представниками сторін.
На підтвердження виконання робіт за спірним Договором позивачем надано копії Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за серпень 2015 року на суму 1565847,60 грн. та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за серпень 2015 на суму 515847,60 грн. (тобто за вирахуванням суми авансу), що підписані позивачем - Приватним підприємством "Торговий дім" в односторонньому порядку.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, вказані акт та довідка за серпень 2015 року направлялись ПП "Торговий дім" на адресу відповідача разом з листом № 003/08 від 20.08.2015, в якому позивач просив прийняти виконанні у лютому роботи та підписати акт виконаних робіт. Факт надсилання вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення в цінний лист від 25.08.2015 та поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення 01.09.2015 року.
Оскільки акт та довідка за серпень 2015 року ТОВ "Пласт - 65" не підписані, грошові кошти не перераховані на користь позивач, тому ПП "Торговий дім" звернувся із даним позовом, у межах якого позивач просив стягнути 515 847,60 грн. заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Сторонами в пунктах 3.3, 3.5 Договору обумовлені умови оплати виконаних робіт, зокрема, замовник надає виконавцю аванс в розмірі 70% від ціни Договору, передбаченої п.3.1 Договору. Авансовий платіж не повертається. Остаточна оплата робіт (послуг) здійснюється замовником на підставі акту приймання - передачі виконаних робіт.
Після підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт, передбаченого п.5.2 Договору, замовник протягом 3-х робочих днів сплачує виконавцю ціну виконаних робіт з урахуванням сплаченого раніше авансу.
Отже, сторони у Договорі відповідно до розділу 3 узгодили, що остаточна оплата належним чином виконаних позивачем робіт обумовлена підписанням відповідного акту приймання - передачі виконаних робіт.
Таким чином, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором підряду.
Як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не заперечувалось, останнім перераховано на рахунок позивача кошти в загальній сумі 1050000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 25.07.2014 на суму 500000,00 грн., № 33 від 13.08.2014 на суму 150000,00 грн., № 38 від 19.08.2014 на суму 400000,00 грн. із зазначенням призначення платежу "оплата за виготовлення та монтаж ангару згідно договору № 17/07-2014 від 24 липня 2014 р.", копії яких наявні у матеріалах справи.
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Предметом позову, з яким позивач звернувся, є стягнення з відповідача залишку несплачених останнім 515847,60 грн. за виконані позивачем за Договором роботи, тобто, встановленню підлягає факт фактичного виконання позивачем робіт, як підстави для здійснення оплати відповідачем.
Аванс перерахований на користь позивача 25.07.2014, 13.08.2014 та 19.08.2014, таким чином, із врахуванням умов укладеного договору підряду, роботи мали бути завершені не пізніше 90-го дня, тобто не пізніше 19.11.2014 року.
За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не спростовано, що акти виконаних робіт направлені на адресу відповідача лише у серпні 2015 року, а саме 25.08.2015 року.
Після отримання - 01.09.2015 актів виконаних робіт відповідачем, останній направив на адресу позивача лист №01/09-2015, в якому не погоджується із фактом виконання робіт у лютому 2015, як зазначено ПП "Торговий дім", а також вказує на наявність недоліків у частині виконаних робіт, що завдало збитки ТОВ "Пласт-65".
Суд першої інстанцій вірно вважає безпідставним висновок позивача про те, що доказом належного виконання ПП "Торговий дім" своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного виконання обумовлених Договором робіт є журнал виробничих робіт, оскільки записи такого журналу не містять вказівок про обсяг виконаних робіт за спірний період, кількість використаних матеріалів та інше, а тому не може бути сприйнятий як допустимий доказ у справі.
Помилковим є висновок позивача про те, що не підписання вказаних акту та довідки відповідачем не спростовує можливості вважати вказані в цих актах роботи такими, що позивачем виконані в повному обсязі, та за відсутності будь - яких інших доказів фактичного узгодження обсягу, змісту та ціни виконаних робіт дає змогу стверджувати про наявність у відповідача зобов'язання, а у позивача права вимагати оплати цих робіт, оскільки зазначені умови у вказаному Договорі відсутні, правові норми на підтвердження такого права позивачем в позовній заяві та письмових поясненнях також не наведені.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Отже відсутність двосторонньо підписаного акту та наявність заперечень з боку замовника, заявлених після отримання актів, позбавляє підрядника права вимагати від замовника оплати робіт за актом та довідкою за серпень 2015 року.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача коштів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі №910/29557/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 910/29557/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді Н.Ф. Калатай
Л.М. Ропій