Кіровоградської області
про повернення позовної заяви
14 квітня 2016 року № 912/1465/16
Суддя господарського суду Кіровоградської області Балик В.М., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"
до: Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання договору поставки недійсним, стягнення 2000,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (Полтавська область, м. Гадяч) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 24.03.2016 № 1/2, яка містить вимоги про:
- визнання договору поставки від 14 липня 2014 року № 87-Ш, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" та Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське), недійсним;
- стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Кіровоград) 2000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на підставі договору поруки від 16.07.2014.
Розглянувши подану позовну заяву, господарський суд встановив, що вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню без розгляду, виходячи з такого.
Так, як убачається з позовної заяви, в останній об'єднано кілька вимог, а саме: 1) вимога про визнання недійсним господарського договору, укладеного між позивачем та відповідачем 1 - ПрАТ "Райз-Максимко", 2) стягнення з відповідача 2 грошових коштів у сумі 2000,00 грн на підставі договору поруки.
Підставою для звернення саме до Господарського суду Кіровоградської області з вирішенням даного спору позивач зазначив укладення ним Договору поруки від 16.07.2014 з ФОП ОСОБА_1, місце проживання якої є м. Кіровоград, а отже підсудність визначена за вибором позивача за місцезнаходженням відповідача 2.
Поряд з цим, наведене свідчить про виникнення вимог позивача до осіб, зазначених у позовній заяві відповідачами на підставі різних зобов'язань.
Згідно зі статтею 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Суд дійшов висновку, що заявлені у позовній заяві вимоги не пов'язані підставою їх виникнення та не можуть розглядатися в одному провадженні через таке.
Позовна заява подана позивачем з метою вирішення питання щодо визнання договору поставки від 14.07.2014 № 87-Ш, укладеного між ТОВ "Гадячсир" та ПрАТ "Райз-Максимко", недійсним.
Місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" є Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10, а відтак, відповідно до встановлених статтею 15 Господарського процесуального кодексу України правил підсудності, спір про визнання господарського договору, укладеного між позивачем та відповідачем 1 має вирішуватись Господарським судом Полтавської області.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України).
Згідно приписів статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (статті 7, 8 Закону).
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У даному випадку наведені положення Основного Закону України, а також Закону України "Про судоустрій і статус суддів" стосовно Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" при поданні позовної заяви порушені, позовні матеріали не містять доказів, які б свідчили про існування у вказаного товариства правовідносин з ФОП ОСОБА_1, а порушення провадження та розгляд Господарським судом Кіровоградської області заявлених у позовній заяві вимог буде порушенням прав відповідача 1, який є рівним у своїх правах перед судом (пункт 2 частини 1 статті 129 Конституції України), має гарантоване право на розгляд справи у суді, до підсудності якого вона віднесена.
Суд дійшов висновку, що у справі за даним позовом фактично підлягає вирішенню два різних спори, а намагання вирішити спір щодо визнання недійсним договору поставки, укладеним позивачем з ПрАТ "Райз-Максимко" у Господарському суді Кіровоградської області створює ситуацію, де визначення підсудності не залежить від процесуального закону, а визначається позивачем шляхом укладення договору, що не може бути прийнято судом, оскільки за вказаних обставин будь-який спір, що згідно процесуальному закону має вирішувались іншим судом, при укладенні договору поруки може бути передано на вирішення господарського суду за вибором позивача.
Водночас, договір поруки не є та не може бути спеціальною процесуальною нормою, якою суду необхідно керуватись при вирішенні питання щодо підсудності спору.
Вказані дії позивача оцінюються судом як намір створити штучну (альтернативну) підсудність даної справи, що не узгоджується з вищенаведеними правами, гарантіями, якими в силу закону наділено і Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко".
Положеннями статті 58 Господарського процесуального кодексу України господарському суду не надано права роз'єднати поєднані в одне провадження позовні вимоги.
Якщо суд, вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, встановить, що порушено правила поєднання вимог чи об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, він відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Навіть, у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання ФОП ОСОБА_1 договору поруки, необхідним є з'ясування чи відповідають закону та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли з договору поруки, судом має бути надана оцінка договору з точки зору його правової природи.
При цьому, розглядаючи вимоги щодо відповідача 1 суд має надати правову оцінку укладеному між позивачем та відповідачем 1 договору поставки на предмет його дійсності, і вирішення вказаного питання не залежить від вирішення питання про стягнення з відповідача 2 грошових коштів за договором поруки.
За таких обставин, позивачем у позовній заяві заявлені дві окремі позовні вимоги, які не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами.
Вказане є підставою для повернення позовної заяви згідно пункту 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна заява не може бути прийнятою до розгляду Господарським судом Кіровоградської області та підлягає поверненню заявникові без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення (частина 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" від 24.03.2016 № 1/2 та додані до неї документи (у тому числі платіжне доручення від 24.03.2016 № 4392 сплату судового збору у сумі 2756,00 грн) повернути без розгляду.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її винесення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копії ухвали направити:
- Товариству з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" за адресою: 37900, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47;
- Приватному акціонерному товариству "Райз-Максимко" за адресою: 37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10;
- Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за адресою: 25006, АДРЕСА_1.
Суддя В.М. Балик