Справа № 815/860/16
07 квітня 2016 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.,
при секретарі: Піньковській О.С.
сторін:
позивач: Биков Д.Ю. (представник за довіреністю)
відповідач: П'ятниченко А.О. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012202 від 19.02.2016р., -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 квітня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить визнати нечинним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012202 від 19.02.2016р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій з TOB «Карго-Грейн», що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу в.о. начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 45 від 15.01.2016р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" (код ЄДРПОУ 13891526) з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ «Карго Грейн» (код ЄДРПОУ 39236242) за період лютий-квітень 2015р.
За наслідками перевірки складено акт № 10/15-32-22-02/13891526 від 04.02.2016р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз" код за ЄДРПОУ 13891526 з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків: ТОВ «Карго Грейн» код ЄДРПОУ 39236242 за період лютий-квітень 2015р.» (а.с. 47-59), відповідно до висновків якого встановлено порушення:
п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 539 838,00 грн., у тому числі:
лютий 2015р. - 180 650,00 грн.;
березень 2015р. - 295 063,00 грн.;
квітень 2015р. - 64 125,00 грн.
15.02.2016р. ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз" подано до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області заперечення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз" код за ЄДРПОУ 13891526 з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків: ТОВ «Карго Грейн» код ЄДРПОУ 39236242 за період лютий-квітень 2015р. (т.1, а.с. 162-166).
18.02.2016р. (вих. № 354/10/15-32-22-02-14) Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області за результатами розгляду вказаних заперечень повідомлено позивача, що висновки акту перевірки № 10/15-32-22-02/13891526 від 04.02.2016р. є правомірними та відповідають вимогам діючого законодавства (т.1, а.с. 167-169).
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012202 від 19.02.2016р., яким ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 539 838,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями 269 919,00 грн. (т.1, а.с. 10).
Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить його скасувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).
Згідно п.п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Судом встановлено, повідомлення та копію наказу в.о. начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 45 від 15.01.2016р. направлено листом № 81/10/15-32-22-02-14 від 16.01.2016р. поштою з повідомленням про вручення та було вручено платнику ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" 26.01.2016р.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000012202 від 19.02.2016р. є виявлені під час проведення перевірки порушення п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.
Згідно акту перевірки № 10/15-32-22-02/13891526 від 04.02.2016р. для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах TOB «Карго Грейн» код ЄДРПОУ 39236242 за період лютий-квітень 2015 року TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» на запит ДПІ в Овідіопольському районі №11807/10/15-21-22-02 від 13.10.2015р. було надано такі первинні документи: договір поставки матеріалів №02/10-15 від 10.02.2015 р.; специфікації до договору №02/10-15 від 10.02.2015р., банківські виписки; рахунки-фактури; видаткові накладні; оборотно-сальдова відомість по бухгалтерському рахунку №631 за лютий-квітень 2015 року, податкові накладні.
Так, відповідач звертає увагу, що в умовах договору поставки матеріалів №02/10-15 від 10.02.2015 р., укладеного між TOB «Карго Грейн» та TOB «Об'єднання Одесаагрогаз», відповідно до якого відбулося оформлення податкових накладних (видаткових накладних, рахунків-фактур) за період лютий-квітень 2015 року на суму ПДВ 539837,69, не вказано порядок прийому-передачі товару від постачальника до покупця, а саме не зазначено за чий рахунок має відбуватися поставка товару та місце відвантаження товару.
Також зазначається, що TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» не було надано до перевірки документів, які підтверджують транспортування товару від TOB «Карго Грейн» на адресу TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» за період лютий- квітень 2015 року власним автотранспортом, а також не надано документів, які підтверджували б замовлення та оплату TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» послуг з транспортування у інших суб'єктів господарювання.
Крім того, відповідач вказує, що в результаті проведеного аналізу АРМу «Архів електронної звітності» де відображається: номенклатура, вид, кількість товарів (послуг, робіт) придбаних, реалізованих у періоді, що перевірявся, щодо реєстрації податкових накладних платника податку встановлено, що серед постачальників товарів, робіт, послуг на адресу TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» за період лютий-квітень 2015 р. (з моменту укладення договору) відсутні постачальники, які надавали послуги з транспортування ТМЦ.
В акті перевірки зазначено, що TOB «Карго Грейн» (код ЄДРПОУ 39236242) взято на облік ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС Одеської області 03.06.2014 р. та при цьому 19.05.2015 р. стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; на 26.06.2015 р. стан платника « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Оперативним управлінням Білгород Дністровської ОДПІ було здійснено вихід за податковою адресою TOB «Карго-Грейн», а саме Україна, 65496, Одеська область, Овідіопольський район, с.Мізікевича, ж/м Ульянівка, масив Радужний, 16/4, та встановлено відсутність ознак ведення господарської діяльності та посадових осіб вищезазначеного підприємства за податковою адресою, про що складено довідку про не встановлення місцезнаходження (місце проживання) платника податків TOB ««Карго Грейн»» №129 від 05.05.2015 р.
З урахування наведеного відповідач дійшов висновку про безтоварність операцій позивача з TOB «Карго-Грейн» та встановив завищення податкового кредиту у загальній сумі 539 838 грн., у т.ч. за лютий 2015 р. - 180650 грн.; березень 2015 р. - 295063 грн.; квітень 2015 р. - 64125 грн.
Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначеного контрагента, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суд виходить з наступного.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" (ЄДРПОУ 13891526) є: Код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів (основний); Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.
Судом встановлено, що 10.02.2015 р. між TOB «Карго Грейн» (Постачальник) та TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» (Покупець) укладено договір поставки матеріалів №02/10-15, відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар партіями у кількості та за цінами, погодженими сторонами згідно видаткової накладної до цього договору (а.с. 11).
На підтвердження правомірності формування TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» податкового кредиту з ПДВ за наслідками вказаних правовідносин позивачем надано копії отриманих від контрагента податкових накладних: № 5 від 18.02.2015р., № 6 від 18.02.2015р., № 7 від 20.02.2015р., №9 від 23.02.2015р., №14 від 20.03.2015р., №15 від 23.02.2015р., №19 від 25.02.2015р., №17 від 20.04.2015р. (т.1, а.с. 38- 45).
На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано засвідчені копії видаткових накладних: РН-00005 від 18.02.2015р., РН-00006 від 18.02.2015р., РН-00007 від 20.02.2015р., РН-00009 від 23.02.2015р., РН-00014 від 20.02.2015р., РН-00015 від 23.02.2015р., РН-00017 від 23.02.2015р., РН-00019 від 25.02.2015р. (т.1, а.с. 21-28); рахунків-фактур: № СФ-00009 від 23.02.2015р., № СФ-00019 від 25.03.2015р., № СФ-00014 від 20.03.2015р., № СФ-00015 від 23.03.2015р., № СФ-00007 від 20.02.2015р., № СФ-00006 від 18.02.2015р., № СФ-00005 від 18.02.2015р., № СФ-00017 від 18.02.2015р. (т.1, а.с. 29-37).
На підтвердження здійснення оплати згідно вказаного договору позивачем надано копії виписок по рахунку TOB «Об'єднання Одесаагрогаз» в акціонерному банку «Південний» № 26009310701101 (а.с. 62-71).
Окрім того, суд враховує, що позивачем на підтвердження пов'язаності здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних у TOB «Карго Грейн» товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності надано копії первинних облікових документів у будівництві № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" згідно договору № 02/25-15 від 25.02.2015р., укладеного між ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" (Генеральний підрядник) та ПП «Золота Ера ХХІ» (Замовник); договору №12/21-12 від 21.12.2012р., укладеного між ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" (Генеральний підрядник) та КП «Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва» (Замовник); договору №03/24-15 від 24.03.2015р., укладеного між ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" (Генеральний підрядник) та ТОВ «РЕАЛ-ГРУПП»(Замовник); договору № 09/15-14 від 15.09.2014р., укладеного між ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" (Генеральний підрядник) та КП «Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва» (Замовник) (т.1, а.с. 176-250; т.2, а.с. 1-5).
Як зазначено представником позивача, транспортування товару, придбаного у TOB «Карго-Грейн», здійснювалось власними силами покупця, що, зокрема, підтверджується засвідченими копіями товарно-транспортних накладних (т.1, а.с. 129-155).
Разом з тим, суд зазначає, що навіть відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця. Аналогічну позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 13.01.2015 р. К/800/50432/13.
Суд враховує, що в матеріалах справи наявні копії довіреності на отримання матеріалів від TOB «Карго Грейн» згідно договору поставки № 02/10 від 10.02.2015р., специфікацій до договору № 02/10 від 10.02.2015р., видаткових накладних згідно вказаного договору строком до кінця 2015р., виданої генеральним директором ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" на ім'я ОСОБА_4 (т.1, а.с. 174); довіреностей № 5/1 від 18.02.2015р., №6/1 від 18.02.2015р.; № 7/1 від 18.02.2015р.; № 9/1 від 18.02.2015р. (т.1, а.с.170-173).
Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.
Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.
Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.
Відтак, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.
Отже, під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції. Аналогічна позиція, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 р. в справі № К/800/17762/13.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Карго Грейн» (код ЄДРПОУ 39236242) здійснення господарських операцій достовірно підтверджені наданими податковими накладними, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленим чинним законодавством вимогам, у зв'язку з придбанням товару з метою подальшого використання їх в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з його контрагентом обґрунтовані, серед іншого, посиланням на те, що операції не підтверджуються стосовно реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання умов договорів, укладених позивачем з контрагентом, та, як наслідок, відсутні умови для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Водночас, як встановлено судом, наведені припущення не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, чинним законодавством не встановлено обов'язку платника податків придбання будь-яких основних засобів (фондів), в той час, як у випадку виробничої необхідності підприємство має право залучати необхідні технічні засоби на договірних умовах.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку договору, укладеного позивачем з TOB «Карго-Грейн».
Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано зобов'язання за договором, укладеним з вищезазначеним контрагентом, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначеного договору.
Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано.
Актом перевірки позивача № 10/15-32-22-02/13891526 від 04.02.2016р. підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаним суб'єктом господарювання. При цьому, як вбачається з акта перевірки та протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.
Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товару. Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.
Так, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України.
Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, ТОВ «Карго Грейн» (код ЄДРПОУ 39236242) було зареєстровано як платник ПДВ та відповідно мало право на складання податкових накладних.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідних податкових періодів за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, суд вважає, що ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" правомірно сформовано податковий кредит на підставі накладних, отриманим від зазначеного контрагента, оскільки наведені первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
З урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями, без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочинів.
Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства постачальником-контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.
Відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" порушує вимоги податкового законодавства. Проте, з огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентом позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання товару, робіт.
З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0000012202 від 19.02.2016р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.
Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність присудити позивачу сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012202 від 19.02.2016р.,- задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0000012202 від 19.02.2016р.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" (65037, Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/м Червоний хутор, вул. Лабораторна, 1, ЄДРПОУ 13891526) судовий збір у розмірі 12146,36 грн. (дванадцять тисяч сто сорок шість гривень 36 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.04.2016 р.
Суддя: Г.П. Самойлюк
.