Справа № 751/2271/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Маслюк Н.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
13 квітня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Старової Н.Е.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської митниці ДФС України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС України про визнання протиправною та скасування постанови №0439/10203/15 від 12.02.2016 по справі про порушення митних правил.
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18.03.2016 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник апелянта та апелянт в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, та просили її задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апелянта, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним інспектором м/п «Нові Яриловичі» 04.10.2015 відносно позивача складено протокол про порушення митних правил №0439/10203/15 за ознаками ч.3 ст.481 Митного кодексу України, а саме перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше, ніж на десять діб (а.с.66-69).
Постановою заступника начальника Чернігівської митниці ДФС України Пахута В.А. від 12.02.2016 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.481 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. (а.с.54-59).
Не погоджуючись з накладеним стягненням та діями відповідача, позивач звернувся до суд.
Суд встановив, що транспортний засіб «AUDI 80» реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1 було ввезено ОСОБА_2 на митну територію України 15.11.2012 через митний пост «Нові Яриловичі» по смузі митного контролю «зелений коридор» у митному режимі «тимчасове ввезення» з метою власного використання на території України (а.с.75), який відповідно до ч.1 ст.380 МК України повинен бути вивезений за межі митної території України в строк до одного року (до 15.11.2013 року).
Станом на 04.10.2015 року (на момент складання протоколу про порушення митних правил), та 12.02.2016 року (винесення постанови у справі про порушення митних правил), транспортний засіб «AUDI 80» реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1 ОСОБА_2 за межі митної території України не вивезено, що підтверджується наданими суду доказами (а.с.37-52, 75-77), які відповідають вимогам ст.70 КАС України.
Колегія суддів критично оцінює пояснення апелянта, що даний транспортний засіб був вивезений в Крим, з огляду на те, що відомості про перетин державного кордону України транспортним засобом в строк з 15.11.2012 року по 15.11.2013 року відсутні (а.с.75-77), а позивачем не надано жодного письмового чи іншого належного доказу, який би підтверджував зазначене.
Крім того, апелянтом не вказано на дотримання строків тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України, передбачених ч.1 ст.380 МК України, та не спростовано факту того, що при переміщенні вказаного авто по території України було порушено приписи ч.3 ст.481 МК України,
Відтак, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, та доводи сторін у діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.З ст.481 МК України.
Приписами ч.3 ст.481 МК України передбачено відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб.
Тобто, обов'язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення. А тривати дане правопорушення може від кількох днів до кількох років, а тому вважається формально закінченим з моменту фіксування такого у протоколі про порушення митних правил. Вказане спростовує доводи апелянта стосовно порушення строку накладення адміністративного стягнення.
Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про те, що відповідач мав можливість саме після 15.11.2013 року виявити дане порушення, а також при перетині позивачем кордону у 2014 році (а.с.6-7), так як доказів вивезення транспортного засобу за межі митної території України, чи неможливості його доставки до митного органу, позивач не подав ані митному органу, ані в ході розгляду справи.
З огляду на те, що позивачем до цього часу не виконано обов'язку щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України - правопорушення є триваючим. Враховуючи, що допущене порушення ч. З ст.481 МК України, вчинене позивачем є триваючим та фактично виявленим лише 04.10.2015, що зафіксовано протоколом про порушення митних правил від 04.10.2015 №0439/10203/15, відтак саме з цієї дати слід відраховувати строк накладення адміністративного стягнення.
Згідно ч. 1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Враховуючи, що постановою від 12.02.2016 на позивача накладено стягнення після виявлення такого, що зафіксовано протоколом про порушення митних правил від 04.10.2015 року №0439/10203/15, а тому строк, передбачений ст. 467 МК України, пропущено не було. Крім того, апелянтом не доведено жодними доказами чи посиланнями, що контролюючим органом було встановлено допущене правопорушення раніше, ніж складено протокол про порушення митних правил. Відтак, посилання апелянта щодо порушення процесуального строку накладення адміністративного стягнення не беруться до уваги колегією суддів.
Згідно ст.522 МК України справу про порушення митних правил розглянуто уповноваженим органом, а при винесенні постанови дотримані вимоги ст.ст.523-527 МК України.
Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України, на спростування позиції суду першої інстанції апелянтом при апеляційному розгляді справи не надано, та не наведено належного обґрунтування позиції позивача з посиланням на положення закону та обставини справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено протиправність оскаржуваної постанови, та що вона суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими та правомірно залишені без задоволення судом першої інстанції.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України надав до суду належні докази правомірності своїх дій та рішень, та обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 18.03.2016, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18.03.2016 - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.