06 квітня 2016 року справа № 320/9477/15-а (2-а/325/1/2016)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 28 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання відновити виплату пенсії, -
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо призупинення виплати пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; зобов'язати відповідача відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 01 квітня 2015 року на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 28 січня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії починаючи з 01.06.2015 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії в повному обсязі, починаючи з 01 червня 2015 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати по справі.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", назва якого на підставі Закону України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV викладена в наступній редакції "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Встановлено, що 18.09.2015 року та 21.10.2015 року позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявами, в яких просив надіслати належним чином завірені копії розпорядження про призначення ОСОБА_1 пенсії, розпорядження про зміну розміру цієї пенсії, документ яким виплата цієї пенсії припинена з 2015 року та підстави для припинення її виплати.
20.10.2015 року та 10.11.2015 року позивачем отримано відповіді, з яких вбачається, що з 01.04.2015 року позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з тим, що станом на 01.04.2015 року він працює на посаді судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (посада державного службовця) на виконання вимог ч. 4 розділу І Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213), а саме: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Не погодившись з даним рішенням відповідача позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з приписів п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII, згідно якого, на думку останнього, з 01.06.2015 року відсутні підстави для не виплати пенсії позивачу, згідно ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому як посада на якій працює останній (суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області), не передбачає призначення пенсії в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про державну службу» та щомісячного довічного грошового утримання, на умовах передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакціях, що діють на цей час.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції, як підставу для задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.
За приписами ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31.12.2015 року (з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року), особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється, в редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII, зі змінами, згідно Закону України від 23.12.2015 року № 901-VIII.
Інших підстав для поновлення пенсії, згідно вказаної норми Закону - не передбачено.
Крім того, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визначено що у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу"; ''Про прокуратуру"; ''Про судоустрій і статус суддів"; ''Про статус народного депутата України"; ''Про Кабінет Міністрів України"; ''Про судову експертизу"; ''Про Національний банк України"; ''Про службу в органах місцевого самоврядування"; ''Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України; при цьому вказаний пункт не містить приписів щодо відновлення виплати пенсії як такої й, у тому числі, призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", а отже обмеження у виплаті пенсії для працюючих пенсіонерів продовжують діяти, відповідно позивачеві, працюючому на посадді судді, правові підстави для поновлення виплати, призначеної раніше пенсії, згідно вказаного закону - відсутні.
Відповідна правова позиція викладена і в постанові ВАСУ від 25.02.2016 року (справа № К/800/40894/15).
Отже, суд першої інстанції не врахував, що відповідач, як орган державної влади діє лише на підставі, у спосіб та у межах своїх повноважень та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, тому як вимоги ч. 4 Розділу І Закону № 213 не визнано неконституційними, вони діють і підлягають виконанню усіма органами Пенсійного фонду України, а відповідно в діях відповідача з данного питання не вбачається протиправності, що є підставою для задоволення апеляційної скарги відповідача та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити.
Постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 28 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання відновити виплату пенсії - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай