Справа № 2-0350/2010 рік
05 липня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -
В квітні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в сумі 15 486 грн. 93 коп. та з відповідачів солідарно на її користь моральну шкоди в сумі 20 000 грн. В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала на те, що ОСОБА_3 27 листопада 2007 року о 12 год. 10 хв., керуючи автомобілем „ВАЗ-2107”, номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вул. Київській та вул. Корольової в м. Дніпропетровську, не обрав безпечну дистанцію, скоїв зіткнення з автомобілем „ВАЗ-2101”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, чим порушив п.п. 13.1, 2.10 ПДР України. ОСОБА_3 керував зазначеним автомобілем на підставі довіреності виданої на його ім'я ОСОБА_2 Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2008 року ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєні ДТП за ст. ст. 122-2, 124 КпАП України. Для визначення розміру шкоди було проведено оцінку вартості відновлювального ремонту та матеріальної шкоди, складену 30.01.2008 року, згідно якої розмір матеріальної шкоди становить 8 504 грн. 93 коп. Вартість проведеної оцінки складає 550 грн. При ДТП їй були спричинені тілесні ушкодження, вона була вимушена витрачати гроші на лікування, що складає суму 4 666 грн. 95 коп. Нею було сплачено також 65 грн. 05 коп. за проведення судово-медичного обстеження. У зв'язку з лікуванням вона не могла виконувати роботу експедитора за укладеним договором та не отримала заробітну плату в сумі 1 700 грн. Також, у зв'язку з ДТП їй була спричинена моральна шкода, яка виражається в тому, що вона знаходилася у стресовому стані, втратила душевний спокій, рівновагу та нормальні життєві зв'язки. Таким чином, вона вимушена звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.
У судове засідання позивачка не з'явилася, але надала заяву, де просила справу розглядати без її участі, у разі неявки відповідачів не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі та відмовити в задоволенні позову стосовно нього, у зв'язку з тим, що він є володільцем транспортного засобу, а тому не повинен нести відповідальності за спричинену шкоду ОСОБА_3 під час ДТП.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений засобами масової інформації, причини неявки суду не повідомив.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України - вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Крім того, в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року є роз'яснення, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У судовому засіданні встановлено, що згідно Постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2008 року ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-2, 124 КУпАП (а.с. 14). В даній постанові суду зазначено, що ОСОБА_3 27 листопада 2007 року о 12 год. 10 хв., керуючи автомобілем „ВАЗ-2107”, номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вул. Київській та вул. Корольової в м. Дніпропетровську, не обрав безпечну дистанцію, скоїв зіткнення з автомобілем „ВАЗ-2101”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, чим порушив п.п. 13.1, 2.10. ПДР України. ОСОБА_3 керував автомобілем „ВАЗ-2107”, номерний знак НОМЕР_1 на підставі довіреності виданої на його ім'я ОСОБА_2 Для визначення розміру шкоди було проведено оцінку вартості відновлювального ремонту та матеріальної шкоди, складену 30.01.2008 року, згідно якої розмір матеріальної шкоди становить 8 504 грн. 93 коп. (а.с. 36-65), яку необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Висновку судово медичного дослідження № 513 від 23.01.2008 року у ОСОБА_1 виявлені пошкодження у вигляді забію голови, струсу головного мозку, синців на верхніх кінцівках, в області голови та обличчя, забію грудної клітини. Відповідно до виписки з історії хвороби № 1234 позивачці було призначено лікування. Згідно квитанцій (а.с. 10-13) позивачкою було витрачено на придбання ліків 4 666 грн. 95 коп., які також необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідно з відповідача ОСОБА_3 стягнути на користь позивачки витрати по оплаті послуг за проведення оцінки вартості відновлювального ремонту та матеріальної шкоди в сумі 550 грн. та витрати в сумі 65 грн. 05 коп. за проведення судово-медичного обстеження, оскільки з рахунку-фактури № СФ-00559 від 18.12.2007 року вбачається, що позивачкою було сплачено 550 грн. за проведення оцінки вартості матеріального збитку (а.с. 78) та з квитанції (а.с. 2) вбачається, що позивачкою було сплачено 65 грн. 05 коп. за видачу копії довідки та консультації СМЕ.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. В судовому засіданні встановлена вина відповідача ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, а також у зв'язку з ДТП позивачці було спричинено відповідачем ОСОБА_3 душевні страждання, вона втратила моральну рівновагу, був порушений її звичайний уклад життя. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивача та глибину її душевних страждань, суд приходить до висновку, що необхідно частково задовольнити вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн.
Що стосується вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 втрачену заробітну плату в сумі 1 700 грн., так як вона не могла виконувати роботу експедитора за укладеним договором, у зв'язку з пошкодженням здоров'я при ДТП, то вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою не надано доказів, стосовно того, що трудовий договір було зареєстровано в центрі зайнятості та не надано підтверджень стосовно того, що роботодавцем відповідно до трудового законодавства не було оплачено лікарняний лист.
Відповідно до ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь держави необхідно стягнути судовий збір за подачу позову в сумі 146 грн. 37 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 266 грн. 37 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 79, 81, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 13 171 грн. 88 коп., витрати по оплаті послуг за проведення оцінки відновлювального ремонту в сумі 550 грн., витрати за проведення судово-медичного обстеження в сумі 65 грн. 05 коп., моральну шкоду в сумі 2 000 грн. та, а всього 15 786 грн. 93 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за подачу позову у розмірі 266 грн. 37 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Т. О. Дубіжанська