Справа № 2-0369-2010 рік
24 грудня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Демарк» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В січні 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив поновити його на роботі на посаді директора відділення банку у м. Дніпропетровськ № 2 Відкритого акціонерного товариства Банк «Демарк», визнати недійсним запис про звільнення у трудовій книжці, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.12.2008 року по день поновлення, а також моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В обґрунтуванні вимог позивач зазначив, що 20.11.2006 року наказом № 235 він був прийнятий на роботу на посаду директора відділення банку «Демарк» у м. Дніпропетровськ. Згідно наказу № 465 від 06.11.2008 року він був переведений з 07.11.2008 року на посаду директора відділення банку у м. Дніпропетровськ № 2. З 04.11.2008 року по 07.11.2008 року Контрольно-ревізійним відділом ВАТ банку «Демарк» у м. Дніпропетровськ була проведена перевірка відділення банку де до 07.11.2008 року працював позивач. За результатами даної перевірки Головою правління ВАТ банку «Демарк» було прийнято розпорядження від 14.11.2008 року № 39 (Р) про усунення порушень, виявлених плановою тематичною перевіркою відділень банку у м. Дніпропетровськ. Згідно п. 1 цього розпорядження позивача було зобов'язано в строк до 20.11.2008 року вжити термінових заходів по ліквідації виявлених порушень та до 21.11.2008 року доповісти про результати виконання плану заходів. Службовою запискою від 20.11.2008 року у встановлений строк позивач надав Голові правління банку пояснення щодо виконання кожного пункту плану. Але у зв'язку з недотриманням відповідачем зобов'язання щодо видачі позивачу довіреності на представництво банку, позивач не зміг у встановлений строк підписати договори іпотеки. У наслідок чого, відповідач у порушення вимог ст. 149 КЗпП оголосив йому догану, не витребував від нього пояснень. Наказом від 08.12.2008 року позивача було звільнено з посади директора 05.12.2008 року за п.1 ст. 41 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення не законним, оскільки його було звільнено у період його непрацездатності, а також до нього було застосовано одночасно два заходи дисциплінарного стягнення за одне й теж порушення. Незаконними діями відповідача по звільненню позивачу була також спричинена моральна шкода, яка полягає в принижені його честі та гідності та ділової репутації, таке звільнення позбавляє позивача у подальшому обіймати керівні посади, призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, тому моральну шкоду позивач оцінює у 10 000 грн. У зв'язку з тим що позивача було звільнено не законно, він також вважає що йому відповідачем повинен бути сплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу . Тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, й остаточно просив поновити його на роботі на посаді директора відділення банку у м. Дніпропетровськ № 2 Відкритого акціонерного товариства Банк «Демарк», визнати недійсним запис про звільнення № 23 від 08.12.2008 року внесений ВАТ Банк «Демарк» у його трудову книжку, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 189 229 грн. 04 коп., стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Згідно повідомлення банку його назву було змінено з Відкритого акціонерного товариства «Банк Демарк» на Публічне акціонерне товариство «Банк Демарк».
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, при цьому посилалися на підстави зазначені в уточненій позовній заяві від 08.12.2010 грудня (а.с. 151).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але 22.12.2010 року від ПАТ «Банк Демарк» надійшла заява, у якій відповідач просив проводити судовий розгляд справи без їх участі у зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника, та повідомив про підтримку своїх заперечень проти позову. У попередніх судових засіданнях представник банку надавав пояснення, згідно яких повністю заперечував проти задоволення позовних вимог.
Вислухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню по наступним підставам.
Як встановлено у судовому засіданні, 20.11.2006 року наказом № 235 позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду директора відділення банку «Демарк» у м. Дніпропетровськ (а.с. 92). Згідно наказу № 465 від 06.11.2008 року позивача було переведено з 07.11.2008 року на посаду директора відділення банку у м. Дніпропетровськ № 2 (а.с. 93). З 04.11.2008 року по 07.11.2008 року Контрольно-ревізійним відділом ВАТ банку «Демарк» у м. Дніпропетровськ була проведена перевірка відділення банку, де до 07.11.2008 року працював позивач. За результатами даної перевірки Головою правління ВАТ банку «Демарк» було прийнято розпорядження від 14.11.2008 року № 39 (Р) (а.с.123) про усунення порушень, виявлених плановою тематичною перевіркою відділень банку у м. Дніпропетровськ. Згідно п. 1 цього розпорядження позивача було зобов'язано в строк до 20.11.2008 року вжити термінових заходів по ліквідації виявлених порушень шляхом усунення недоліків вказаних у плані заходів (а.с.124-125) та до 21.11.2008 року доповісти про результати виконання плану заходів. 20.11.2008 року позивачем було подана службова записка на ім'я Голови правління банку з поясненнями про часткове виконання даного плану, із причини відсутності нотаріально посвідченої довіреності. 21.11.2008 року економістом контрольно-ревізійного відділу ОСОБА_3 була подана службова записка на ім'я Голови правління банку «Демарк» (а.с. 128) щодо виконання кожного пункту плану, де зазначено, що позивачем не виконані всі недоліки вказані у Плані заходів. 24.11.2008 року згідно наказу № 492 (а.с. 94) до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за неналежне виконання покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні внутрішньобанківських документів, виконавчої дисципліни, посадової інструкції. 25.11.2008 року наказом № 496 (а.с. 59) було відмінено наказ № 492 від 24.11.2008 року про оголошення позивачу догани, як не адекватного заходу дисциплінарного стягнення дисциплінарному проступку та не ознайомленням ОСОБА_1 з цим наказом у зв'язку з тим, що в цей період він знаходився на лікарняному. Нказом ВАТ Банк «Демарк» № 516 від 08.12.2008 року (а.с. 16) ОСОБА_1 було звільнено з 05.12.2008 року за п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником відділення банку. Наказом ВАТ Банк «Демарк» № 517 від 08.12.2008 року (а.с. 64) було анульовано наказ № 516 про звільнення ОСОБА_1 з 05.12.2008 року за п. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з веденням в оману позивачем по телефону начальника відділу по роботі з персоналом банку ОСОБА_4 про вихід на роботу 05.12.2008 року, коли в цей день позивач ще знаходився на лікарняному. Також, даним наказом було надано вказівку начальнику відділу по роботі з персоналом банку ОСОБА_4 підготувати проект наказу про звільнення ОСОБА_1 з 08.12.2008 року, зареєструвавши його за тим же номером, що й попередній. І остаточно наказом № 516 від 08.12.2008 року (а.с. 95) ОСОБА_1 було звільнено з 08.12.2008 року за п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником відділення банку та надана вказівка про виплату компенсації за 10 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 20.11.2007 року по 08.12.2008 року.
Згідно ч. 1 ст. 41 КЗпП України - крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами
Згідно ст. 148 КЗпП України - дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Як вбачається з матеріалів справи, Головою правління ВАТ банку «Демарк» було прийнято розпорядження від 14.11.2008 року № 39 (Р) (а.с.123) про усунення порушень, виявлених плановою тематичною перевіркою відділень банку у м. Дніпропетровськ. Згідно п. 1 цього розпорядження позивача було зобов'язано в строк до 20.11.2008 року вжити термінових заходів по ліквідації виявлених порушень шляхом усунення недоліків вказаних у плані заходів (а.с.124-125) та до 21.11.2008 року доповісти про результати виконання плану заходів. Як вбачається зі службової записки позивача від 20.11.2008 року на ім'я Голови правління банку (а.с. 12), позивач не виконав у встановлений строк дане розпорядження, а саме не підписав договори іпотеки.
В судовому засіданні позивач та його представник посилалися, що не підписання договорів іпотеки відбулося з вини самого відповідача, оскільки останній не видав позивачу довіреності на представництво банку, та в позивача були відсутні юридичні та кредитні справи клієнтів Банку, довіреність яка видавалася йому 07.11.2008 року, розповсюджувалася тільки на відділення банку в м. Дніпропетровськ № 2, але дані посилання судом не беруться до уваги та спростовуються матеріалами справи, а саме як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується самим позивачем 07.11.2008 року позивачу ОСОБА_1 була видана довіреність, якою ВАТ Банк «Демарк» уповноважив директора відділення Банку «Демарк» у м. Дніпропетровськ № 2 ОСОБА_1 укладати та підписувати від імені банку кредитні договори, договори застави, іпотеки, поруки та інші. Крім того, як вбачається зі службової записки позивача від 20.11.2008 року, жодного посилання щодо неможливості виконання плану у зв'язку з відсутністю юридичних та кредитних справ клієнтів Банку, не має. Доказів щодо обмеження повноважень ОСОБА_1 довіреністю відносно конкретного відділення позивачем та його представником надано не було, а тому судом не беруться до уваги посилання позивача, щодо неможливості виконання даного розпорядження у зв'язку з відсутністю довіреності та відсутністю юридичних та кредитних справ клієнтів Банку.
У відповідності до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно й сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно роз'яснення п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року зазначено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Як встановлено в судовому засіданні при здійснені планової тематичної перевірки відділення Банку «Демарк» у м. Дніпропетровськ, у якому директором відділення до 07.11.2008 року працював ОСОБА_1, відповідно до звіту про результати планової тематичної перевірки (а.с. 106-115) були встановленні наступні порушення та недоліки у роботі відділення: порушення рішення кредитного комітету щодо умов надання кредиту; відсутність договорів змін до договорів забезпечення за кредитними проектами в зв'язку зі зміною ставки за кредитами; порушення наказу Банку «Демарк» № 167 від 03.04.2008 «Щодо реєстрації пов'язаності контрагентів в АБС «Барс»; нецільового використання кредитних коштів по кредитній справі № 19-056 від 25.04.2008 рок; існує чітка тенденція до зростання показника прострочених кредитів та відсотків у кредитному портфелі відділення. Кредитний ризик у відділенні є високим. За виявлення даних порушень позивача з роботи не звільняли та не застосовували дисциплінарне стягнення, а лише постановили розпорядження, яким затвердили план по усуненню недоліків виявлених за результатами перевірки. З даним планом позивача було ознайомлено 14.11.2008 року, що вбачається з самого розпорядження (а.с. 10). У встановлений строк дане розпорядження виконано не було.
Посилання позивача про наявність причин, щодо неможливості виконання даного розпорядження не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та не беруться судом до уваги, оскільки вони спростовуються наданими у матеріали справи доказами. Крім того, якщо б існувала така перешкода, яка начебто унеможливлювала виконання даного розпорядження, то позивач повинен був повідомити відповідача заздалегідь, а не лише після закінчення наданого строку для виконання. Ці факти свідчать лише про грубе порушення та недбале відношення позивача до виконання своїх трудових обов'язків. За несвоєчасне внесення або не внесення змін до договорів, які укладені в забезпечення виконання зобов'язань (договори іпотеки, застави тощо) у банку збільшуються ризики щодо повернення кредитних коштів, що є грубим порушенням вимог постанови Правління НБУ від 28.08.2001 року, а за порушення банківського законодавства або здійснення банком ризикових операцій, Національним банком можуть бути застосовані заходи впливу, наприклад, позбавлення ліцензії, штрафні санкції. Тому невиконання позивачем даного розпорядження могло бути підставою для настання тяжких наслідків для банку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина позивача ОСОБА_1 у невиконанні розпорядження Голови правління ВАТ банку «Демарк» від 14.11.2008 року № 39 (Р) про усунення порушень, виявлених плановою тематичною перевіркою відділень банку у м. Дніпропетровськ у судовому засіданні встановлена та доказана. Дія позивача щодо невиконання розпорядження є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, що підпадає під дію частини 1 ст. 41 КЗпП України, а тому вимоги позивача щодо поновлення на роботі, визнання недійсним запису у трудовій книжці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України - за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Згідно ст. 147-1 КЗпП України - дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України - до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Що стосується посилань представника позивача на той факт, що до позивача було фактично застосовано два стягнення за одне й теж саме порушення, догана та звільнення, то дані посилання не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, та спростовуються тим, що 25.11.2008 року наказом № 496 (а.с. 59) було відмінено наказ № 492 від 24.11.2008 року про оголошення позивачу догани.
Посилання представника позивача на той факт, що відповідач не мав права скасовувати наказ про догану, оскільки статтею 151 КЗпП України встановлений особливий порядок скасування догани є помилковими, оскільки зазначена норма регулює порядок зняття дисциплінарного стягнення, а винесення та скасування наказів з особового складу це є переважним правом власника.
Також, судом не приймаються до уваги доводи представника позивача про порушення начебто відповідачем вимог ст. 149 КЗпП України щодо відібрання пояснень від порушника трудової дисципліни, оскільки дані посилання спростовуються наявною в матеріалах справи доповідною запискою від 20.11.2008 року (а.с. 12), яка фактично і є поясненням позивача щодо причини допущення дисциплінарного проступку.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений їм орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральнихстраждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини. Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення. Крім того, в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки в судовому засіданні не встановлено неправомірних дій відповідача і не доведено факту спричинення такими діями моральної шкоди, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Відповідно до ст. 79, ч. 3 ст. 81 ЦПК України з позивача в дохід держави необхідно стягнути витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 41, 139, 147, 147-1, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 57-61, 79, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Демарк» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.О. Дубіжанська