Справа 22-11040 \2006
Категорія 21 (1 У) Доповідач Карнаух В.В.
Іменем України
2006 року грудня 21 дня колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Михайлів Л.В.
суддів Карнаух В.В., Митрофанової Л.В.
при секретарі Кобзєвій Е.І.
за участю: позивача ОСОБА_1, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості про щомісячним страховим виплатам, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( далі - Фонду соціального страхування) про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам, і просив суд стягнути з Фонду соціального страхування заборгованість по щомісячним страховим виплатам в сумі 16901. 36 грн. за період з 01.04.2001 року по 01.07.2004 року і щомісячно по 670.67 грн., починаючи з 1.07.2004 року, до зміни обставин, які впливають на перерахунок щомісячних страхових виплат.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2005 року позов задоволений в повному обсязі. З відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Кривому Розі стягнута заборгованість по щомісячних страхових платежах у розмірі 16901.36 грн. за період з 01.04.2001р. по 01.07.2004р., і щомісячно з 01.07.2004 року по 670 грн. 67 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок таких виплат.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду, оскільки суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування для участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи; судом не дана належна оцінка економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок. Крім того, суд стягнув суми за термін, що перевищує термін позовної давності.
Позивач ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги. Вважає, що рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права і просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача на шахті імені «Орджонікідзе» ІНФОРМАЦІЯ_1 з повним робочим днем в підземних умовах. Висновком МСЕК від 23.06.1966 року позивачу встановлено 100% втрати професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, висновком МСЕК від 14.03.1994 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково.
Наказом НОМЕР_1 від 23.03.1994 року позивачу визначений середній заробіток за січень-квітень 1992 року в розмірі 9695 крб., з якого провадились виплати відшкодування втраченого заробітку.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2 до щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 4.07.1994 року « Про збільшення частини тарифів і заробітної платні працівників виробничих галузей народного господарства»,
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2,5 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_2 від 26.01.1996 року при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, які погіршують положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
З цих же підстав судом першої інстанції правильно зроблений висновок про необхідність застосування коефіцієнта 1,25 для перерахунку сум відшкодування шкоди з 01 червня 1997 року, оскільки тарифні ставки і оклади на підприємстві були збільшені в 1,25 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_3 від 21 травня 1997 року, а розмір відшкодування збитку потерпілим відповідачем не переглядався.
Доводи Фонду соціального страхування про незаконність застосування коефіцієнту 2 з 01.07.1994 року, та про те, що судом не дана належна оцінка економічному обґрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди", розмір відшкодування збитку перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «КЗРК» не надав суду доказів зміни структури заробітної плати, а з 01.07.1994 року в 2 рази підвищив тарифні ставки, посадові оклади відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 4.07.1994 року « Про збільшення частини тарифів і заробітної плати працівників виробничих галузей народного господарства», 1.01.1996 року - в 2.5 рази підвищив тарифні ставки ( посадові оклади) на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій відповідача від 26.01.1996 року НОМЕР_2 і з 01.06.1997 року в 1.25 рази на підставі спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_3 від 21 травня 1997 року без будь-яких змін в структурі заробітної плати.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування для участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи, є безпідставними і спростовуються висновками суду.
Однак, стягуючи заборгованість по щомісячним страховим виплатам в межах, які перевищують строк позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ст. 76 ЦК України в редакції 1963р.).
На думку колегії суддів, такий висновок суду є невірним .
Суд першої інстанції не звернув увагу на норми ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року, з урахуванням правила п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року та роз'яснення, викладені в п.п. 1, 1-1, 1-2, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року ( з подальшими змінами), «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права ( позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадках, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем( у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволені позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох років, які передували моменту звернення особи до суду.
Відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1У "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особам, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з моменту передачі відповідними підприємствами в установленому порядку документів, що підтверджують право цих працівників на такі послуги.
Однак, правильно встановивши розмір щомісячних страхових виплат, які належало сплачувати позивачу за оспорюваний період, суд першої інстанції, стягуючи з Фонду соціального страхування щомісячні страхові платежі за період з 01 квітня 2001 року до 01.07.2004 року, не звернув уваги на це правило, і не встановив, чи дотримано позивачем строк позовної давності при звернені до суду з зазначеним позовом з урахуванням наведених мотивів.
За таких обставин, на думку колегії суддів, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 15.06.2001 року по 15.06.2004 року в розмірі 16034 грн. 36 коп., у зв'язку з чим, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої суми заборгованості по щомісячним страховим виплатам з 16902 грн. 36 коп. до 16034 грн. 36 коп.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2005 року в частині стягнутої суми заборгованості по щомісячним страховим виплатам змінити. Зменшити розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі суми заборгованості про щомісячним страховим виплатам з 16902 грн. 36 коп. до 16034 грн. 36 коп..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.