Справа № 22а-7954 /2006 Головуючий- їй інстанції-Тимченко С.О.
Категорія -19 Доповідач - Прозорова М. Л.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКг АЇІІИ
18 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Прозорової М.Л.
суддів - Чубукова О .П., Гокова П.В.
при секретарі - Горобець К.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську- цивільну справу по апеляційній скарзі
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді про стягнення одноразової допомоги, -
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від І вересня 2006 року та відмовити позивачу7 в його позовних вимогах
Зазначеним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м.Павлограді стягнено на користь позивача неоплачену.
Як на підстави апеляційної скарги відповідач посилався на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального закону (а.с. 31-32/.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював на роботах з важкими умовами праці на шахтах вугільної промисловості. За час роботи на шахтах ВАТ , Пвлаградвутілля" позивач отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 16.10.2002 року йому вперше було встановлено 55% втрати працездатності, за яку він отримав одноразову допомогу. 04.11.2003 року позивач був повторно обстежений комісією МСЕК, де йому було встановлено сукупно 40% втрати професійної працездатності, з яких 20% первинно по профзахворюванням.
Постановою ВВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді НОМЕР_1 від 10.11.2003 року позивачу було призначено страхові виплати - одноразову допомогу із розрахунку-. 11866,70 х 20% = 23734 грн., але виплата була обмежена до 10640 грн., тобто чотирикратним розміром граничної плати ( доходу).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що таке обмеження виплати
позивачу одноразової допомоги не відповідає вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а тому стягнув з Фонду на користь позивача недоплачену одноразову допомогу в сумі 13094 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду7 в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу- необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закон). Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України,, Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" позивачу має бути виплачена одноразова допомога, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК без обмеження чотирикратним розміром граничної плати (доходу), із якої справляються внески до Фонду.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду7 по їх оцінці.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право доказів належить суду7, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному7 розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Крім того, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права, що протирічить діючому законодавству. Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2006 року залишити без змін. Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.