05 квітня 2016 року м. Київ К/800/1828/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представників сторін:
позивача - Ніколаєва О.С.
відповідача - Перепелюка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014
у справі № 826/2682/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.10.2013 № 0004132203 та № 0004142203.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сервіс Столиця» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з Приватним підприємством «Женевьєва» та ТОВ «Лінктехсервіс» за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року, складено акт № 1501/26-56-22-03-09/32420423 від 07.10.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 589 471 грн.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2 466 162,00 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 24.10.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0004132203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 699 243 грн., т.ч.: 2 466 162 грн. основного платежу та 1 233 081 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0004142203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 884 207 грн., в т.ч.: 2 589 471 грн. основного платежу та 1 294 736 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Висновки акту перевірки ґрунтуються на матеріалах актів перевірок податковими органами контрагентів позивача, а саме: акта Західної МДПІ м. Харкова Харківської області № 421/22-417/37093017 від 26.09.2012 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Женевьєва» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 по 30.06.2012; акта Західної МДПІ м. Харкова Харківської області № 424/22-417/37461181 від 26.09.2012 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лінктехсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 30.06.2012.
Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Сервіс Столиця» (замовник) та ПП «Женевьєва» (виконавець) укладено Договір № 1-01/10 від 01.10.2011, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виготовлення та монтажу спеціальних рекламних конструкцій, демонтажу спеціальних рекламних конструкцій, реконструкції, ремонту та модернізації спеціальних рекламних конструкцій.
Згідно Додатку № 4 від 19.12.2011 до Договору № 1-01/10 від 01.10.2011 позивач замовив у ПП «Женевьєва» виготовлення виробів - «Стійка Сеньйор». Загальна вартість даних послуг визначена Сторонами у сумі 487 500 грн.
На підтвердження виконання вищевказаних робіт, позивачем надано наступні первинні документи: акт використання матеріалів замовника, акт приймання-передачі матеріалів, акт приймання-передачі технічної документації «Стійка Сеньйор Престиж», акт приймання-передачі готової продукції, акт приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 487 500 грн. та податкову накладну від 11.01.2012 № 30 на суму 487 500 грн.
Пунктом 2.1.1 Договору № 1-01/10 передбачено, що виконавець зобов'язується виготовити спеціальні рекламні конструкції згідно креслення, що затверджується замовником у строк, що не перевищує 30 календарних днів.
Матеріалами справи встановлено, що потреба в укладенні вищевказаного Договору виникла у зв'язку з необхідністю виконання замовлень перед ТОВ «Біг Борд» та АТ «РТС Деко».
Так, виконання позивачем замовлень ТОВ «Біг Борд» щодо виготовлення та постачання спеціальних рекламних конструкцій, в тому числі «Стійки Сеньйор Престиж», підтверджено договором № 1 від 02.01.2007, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2012 ОУ-0010 та ОУ-0018, податковою накладною № 11 від 17.01.2012.
Виконання замовлень АТ «РТС Деко» (Казахстан) щодо поставки стійок до рекламної конструкції «Сеньор» підтверджено Договором № 35 від 07.12.2011, специфікацією до договору № 35 від 07.12.2011, вантажно-митними деклараціями та товарно-транспортними накладними.
Матеріалами справи встановлено, що актом приймання-передачі технічної документації від 19.12.2011 підтверджено, що ТОВ «Сервіс Столиця» (замовник) передав, а ПП «Женевьєва» (виконавець) прийняв технічну документацію по виробу - «Стійка Сеньйор Престиж».
Відповідно до Додатку № 5 від 28.12.2011 до Договору № 1-01/10 від 01.10.2011 позивач замовив у ПП «Женевьєва» монтаж 15 спеціальних рекламних конструкцій у містах Харків, Донецьк, Київ та Львів. Загальна вартість даних послуг становила 179 073 грн.
Так, пунктом 2.2.1 Договору № 1-01/10 передбачено обов'язок замовника надати виконавцю за 4 години до початку виконання робіт по монтажу або демонтажу спеціальних рекламних конструкцій необхідну дозвільну документацію.
Згідно умов Договору № 1-0110 від 01.11.2011 сторонами передбачено комплексне обслуговування мережі спеціальних рекламних конструкцій по визначених у додатках адресах та встановлених цінах за відповідний вид рекламної конструкції.
Фактичне виконання даним контрагентом робіт по монтажу рекламних конструкцій підтверджено актом приймання-передачі виконаних робіт, податковою накладною, фото-звітами та банківськими виписками.
Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, між ТОВ «Сервіс Столиця» (замовник) та ТОВ «Лінктехсервіс» (виконавець) укладено Договір № 1-02 від 01.02.2012 на обслуговування спеціальних конструкцій, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик зі своїх матеріалів і своїми засобами виконати/надати комплекс робіт/послуг по обслуговуванню спеціальних конструкцій, розміщених на території України в місцях, узгоджених в адресних програмах, в об'ємі і на умовах оплати, обумовлених в цьому Договорі.
Водночас, на підтвердження виконання Договору № 1-02 від 01.02.2012 позивачем надано наступні документи: додатки до Договору № 1-02 від 01.02.2012, акти здачі-прийняття робіт, розрахунки вартості обслуговування, податкові накладні та фото-звіт.
Відповідно до п. 1.2 Договору № 1-02, в комплекс робіт/послуг по обслуговуванню спеціальних конструкцій входять наступні роботи (послуги): поклейка (нанесення), підклейка, підфарбовування плакатів на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, ліквідація брудних плям та сторонніх надписів на сюжеті плакатів, виправлення механічних ушкоджень на плакатах (порізів, подряпин та ін.), поточне фарбування спеціальних конструкцій, заміна елементів освітлення в освітлювальних приладах, прибирання території, прилеглої до спеціальної конструкції, інші роботи (послуги), пов'язані з підтримкою спеціальних конструкцій і плакатів, розміщених на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, в належному технічному та естетичному стані.
Розрахунки з ТОВ «Лінктехсервіс» позивач здійснював у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками.
Матеріалами справи встановлено, що потреба в укладенні Договору № 1-02 була зумовлена необхідністю виконання позивачем замовлень перед ТОВ «Біг Медіа» щодо робіт (послуг) по обслуговуванню спеціальних конструкцій, розміщених на території України.
Так, виконання позивачем замовлень перед ТОВ «Біг Медіа» щодо виготовлення та постачання спеціальних рекламних конструкцій, в тому числі «Стійка Сеньйор Престиж», підтверджено Договором № 291010/8 від 29.10.2010, додатковою угодою до Договору від 30.12.2011, податковими накладними, розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунками вартості обслуговування спеціальних конструкцій, виписками з банківських рахунків.
Банківськими виписками підтверджено надходження коштів на рахунок позивача за виконання умов вищевказаних правочинів з ТОВ «Біг Борд Група», ТОВ «Постер», АТ «РТС Деко», ТОВ «Біг Медіа».
В судовому порядку також встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 (набрала законної сили) в адміністративній справі № 2а-11874/12/2070 за позовом ТОВ «Лінктехсервіс» до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області про визнання неправомірними дій Західної МДПІ м. Харкова Харківської області щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лінктехсервіс» в результаті якої складено акт № 424/22-417/37461181 від 26.09.2012 - позов задоволено.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 (набрала законної сили) в адміністративній справі № 2а-11452/12/2070 за позовом ПП «Женевьєва» до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області про визнання неправомірними дій Західної МДПІ м. Харкова Харківської області щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Женевьєва» в результаті якої складено акт № 421/22-417/37093017 від 26.09.2012 - позов задоволено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на ненадання позивачем креслень, за якими мали бути виготовлені вироби на виконання умов додатку № 4 від 19.04.2011 до договору № 1-01/10 від 01.01.2011, а також не надання доказів передачі виконавцю дозвільної документації для забезпечення виконання ним робіт на виконання умов додатку № 5 від 28.12.2011 до договору № 1-01/10; позивачем не надано доказів передачі ПП «Женевьєва» спеціальних рекламних конструкцій, які останній мав встановити за узгодженими адресами; недоведеність позивачем підстав видання податкової накладної від 09.04.2012 № 12, виданої позивачу ПП «Женевьєва» з посиланням на Договір № 1-0110 від 01.11.2011; неможливість встановити: які саме послуги (роботи) були надані ТОВ «Лінктехсервіс» на виконання договору, яким чином було визначено об'єм, кількість та вартість таких послуг, скільки матеріалів та ресурсів було затрачено, що свідчить про відсутність наміру між контрагентами на настання реальних наслідків при укладанні правочинів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що в матеріалах справи міститься ліцензія Серії АВ № 591986 на здіснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Приватному підприємству «Женевьєва» терміном дії з 12.10.2011 по 12.10.2014; первинні документи дають змогу стверджувати про реальність намірів між позивачем та ПП «Женевьєва» на настання дійсних наслідків при укладенні правочинів; зміст Договору дає змогу чітко встановити предмет договірних правовідносин між ТОВ «Сервіс Столиця» та ПП «Женевьєва»; надані позивачем первинні документи дають змогу стверджувати про реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Лінктехсервіс»; матеріали справи підтверджують вчинення позивачем дій спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, надання послуг, оплату їх вартості, використання їх у подальшій господарській діяльності з третіми особами; відповідачем не надано доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними у судовому порядку, або доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача, так і його контрагентів; на момент укладення договорів з позивачем, ПП «Женевьєва» та ТОВ «Лінктехсервіс» були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Також, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Матеріалами справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «Сервіс Столиця», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний