05 квітня 2016 року м. Київ К/800/387/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області
на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014
та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2014
у справі № 813/3221/14
за позовом Приватного підприємства Торгово-виробничої фірми «Технобудмат»
до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Приватне підприємство Торгово-виробнича фірма «Технобудмат» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000292200 від 07.04.2014.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Також, до суду касаційної інстанції надійшло клопотання відповідача про реорганізацію Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд касаційної інстанції, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку про його задоволення.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПП ТВФ «Технобудмат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, складено акт № 1063/17-2012/196751 від 24.03.2014, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 656 493,20 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 07.04.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 073 234 грн., в т.ч.: 2 656 493,20 грн. основного платежу та 416 740,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріалами справи встановлено, що видами діяльності ПП ТВФ «Технобудмат», згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до довідки АБ № 482081, є: кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Актом перевірки від 24.03.2014 встановлено, що у період з 01.04.2011 по 31.12.2012 ПП ТВФ «Технобудмат» здійснювало виробництво та торгівлю металопрофілями в асортименті, торгівлю товаром (факровікна), торгівлю сировиною, тощо.
В судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що позивач здійснював продаж товарів на підставі публічного договору, що підтверджено рекламними матеріалами та рекламними буклетами.
В статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно зі ст. 699 зазначеного Кодексу пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.
Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
В судовому порядку встановлено, що договори купівлі-продажу товарів здійснювалися усно. Продавець передав у власність Покупцям товари відповідно до рахунків-фактур та видаткових накладних.
На підтвердження виконання договірних зобов'язань, надано примірники первинних документів (рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні) щодо фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і такі містять номер та дату, прізвище, ім'я та по-батькові покупця, назву продукції, її кількість і ціну.
Аналіз даних рахунків-фактур та видаткових накладних здійснювався під час перевірки, а тому позивачем, за згодою сторін, до матеріалів справи долучено звіт виписаних рахунків-фактур та видаткових накладних за період з 01.04.2011 по 31.12.2012.
ПП ТВФ «Технобудмат» у свою чергу, виписав покупцям податкові накладні, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за квітень - грудень 2011 року та січень - грудень 2012 року.
Оплата придбаних товарів підтверджена банківською випискою про рух коштів по рахунку за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, з якої вбачається, що фізичними особами, при оплаті придбаного товару, сплачувався податок на додану вартість.
Суми податку на прибуток по взаємовідносинах з фізичними особами відображено у податковій звітності ПП ТВФ «Технобудмат», про що свідчать копії декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 2011 року, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, за ІІ квартал 2011 року, за 2012 рік, за ІІІ квартал 2013 року, за півріччя 2012 року, за І квартал 2012 року та копій податкових декларацій з ПДВ за квітень - грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року.
Судами попередніх інстанцій вірно відхилені доводи податкового органу щодо продажу товару без складання договорів купівлі-продажу, оскільки для таких не передбачена обов'язковість письмової форми, а підтвердженням доводів позивача про вчинення господарських операцій ПП ТВФ «Технобудмат» з реалізації товарів та продукції фізичним особам є представлені рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки, декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Одночасно слід зазначити, що ціна товару узгоджується між продавцем і покупцем в момент укладення договору (виписки рахунку) і може бути різною в залежності від фізичних характеристик товару, виробника, конкуренції на ринку та інших факторів.
Так, відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно зі ст. 706 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.
В судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи та не спростовано відповідачем, що в приміщенні офісу є цінники на товар, кожен покупець може ознайомитись із продукцією і цінами на неї.
Позивач здійснював продаж товару на підставі публічного договору, оплата за проданий товар здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджено банківською випискою.
Пунктом 70.12 ст. 70 Податкового кодексу України визначені підстави для обов'язкового використання юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм реєстраційних номерів облікової картки платників податків. Зазначений перелік не містить обов'язку ідентифікації фізичних осіб у випадку укладення договорів, предметом яких є об'єкти, щодо яких не виникає обов'язку сплати податків і зборів.
Відповідно до п. 1.3 розд. IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за № 790/19528, касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.
Отже, вказаною Інструкцією не передбачено права та обов'язку банківських установ вимагати від платника (в даному випадку покупця) продукції будь-яких інших відомостей, що ідентифікують платника, крім його імені (найменування).
Тому, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що є безпідставними висновки податкового органу про вчинення підприємством гуртового продажу товару неідентифікованим фізичним особам.
З урахуванням специфіки товару, продаж його здійснювався в офісному приміщенні підприємства, яке використовується на підставі договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01.01.2012 № 1, за умовами якого ФОП ОСОБА_5, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 03.07.2001 і є платником єдиного податку для фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності (орендодавець) передає, а ПП ТВФ «Технобудмат», в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту (орендар) бере в тимчасове володіння офісні приміщення загальною площею 205,9 кв. м. дільниці з виготовлення металодахівки по АДРЕСА_1. Вищевказані споруди надаються в оренду для здійснення статутної діяльності орендаря.
На підтвердження перебування у власності ФОП ОСОБА_5 нерухомого майна по АДРЕСА_1 надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9163056 від 05.12.2005, № 13762619 від 02.03.2007, технічні паспорти на об'єкти нерухомого майна від 01.08.2005, від 25.10.2006, від 01.08.2005.
За статутом ПП ВТФ «Технобудмат» засновник підприємства вправі передавати підприємству у тимчасове безкоштовне користування основні фонди та оборотні засоби.
При цьому, судами обох інстанцій спростований висновок податкового органу, що отримані позивачем грошові кошти, які поступали від покупців є безповоротною фінансовою допомогою, зважаючи на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Згідно з п. 137.10 ст. 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
Податковим органом в акті перевірки не зазначено про укладення підприємством, перелічених у ст. 14 Податкового кодексу України, договорів, а отримання коштів відображено як оплата за реалізовані товари покупцям - фізичним особам, внаслідок чого, розрахунок за отриманий товар не може розглядатися як безповоротне надання коштів.
Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).
Згідно положень п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.
Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Факт реального придбання товарів фізичними особами підтверджено первинними документами встановленої форми, які мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ПП ТВФ «Технобудмат».
Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний