05 квітня 2016 року м. Київ К/800/5414/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015
у справі № 2а-8068/12/2670
за позовом Фірми «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фірма «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0003282360 від 02.12.2011.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014 відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки Фірми «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ щодо взаємовідносин з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за період з 01.07 по 31.07.2011, складено акт № 345/23-60/14073675 від 16.11.2011, в якому зафіксовано порушення: ст. ст. 203, 215, 216, 228, 236 ЦК України, оскільки правочини, укладені між позивачем та його контрагентом за липень 2011 року на суму 9 269 064, в т.ч. ПДВ 1 544 844 грн. визнано недійсними з моменту їх вчинення; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 1 544 844 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 02.12.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003282360 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 317 266 грн., в т.ч.: 1 544 844 грн. основного платежу та 772 422 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріалами справи встановлено, що 30.06.2011 Фірма «Т.М.М.» ТОВ (покупець) і ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (продавець) уклали договір № 3006С3, за умовами якого продавець зобов'язався передати в узгоджені сторонами терміни товар, а покупець прийняти та оплатити товар згідно з підписаними продавцем і покупцем специфікаціями до договору, які є додатками та невід'ємною частиною договору.
Згідно специфікацій від 01.07.2011 № 1, від 22.09.2011 № 2, від 03.10.2011 № 3, зазначено товар, що продається та купується за умовами вищезазначеного договору купівлі-продажу, а саме датчики тиску п'єзоелектричні, зазначена їх кількість, вартість та загальна вартість партій.
Відповідно до видаткових накладних, які долучено до матеріалів справи, постачальником ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» передано, а Фірма «Т.М.М.» ТОВ отримано датчики тиску п'єзоелектричні, зазначено їх кількість та вартість.
Всі вищезазначені документи оформлені у відповідності до вимог закону, містять прізвища осіб, найменування посад осіб, що підписали документи, мокрі печатки.
01.07.2011 між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (зберігач) та Фірма «Т.М.М.» ТОВ (поклажодавець) укладено договір зберігання, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання та зобов'язується повернути поклажодавцеві у схоронності майно за переліком згідно актів передачі на зберігання. Право власності на майно до зберігача не переходить. Зберігання за цим договором є безоплатним.
Згідно виписки із балансу по бухгалтерському рахунку Фірма «Т.М.М.» ТОВ станом на 25.07.2012 на рахунку 28 обчислюються матеріали, отримані у липні 2011 року: назва постачальника НВО Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» ТОВ, назва матеріалу - датчики тиску п'єзоелектричні, кількість 2 226 шт., ціна без ПДВ 3 470 грн., сума в грн. без ПДВ 7 724 220 грн.
Згідно пояснень позивача, товар фактично перебував на зберіганні у продавця ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» відповідно до умов договору.
Позивач повністю оплатив поставлений ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» відповідно до договору № 3006С3 від 30.06.2011 товар на суму 9 269 064 грн. (ПДВ 1 544 844 грн.) шляхом перерахування коштів у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, в яких чітко зазначено, що оплата здійснена за датчики п'єзоелектричні за договором № 3006С3 від 30.06.2011, а також виписками банківської установи.
24.10.2011 між ТОВ «НПП «Вітактум» (комісіонер) та Фірма «Т.М.М.» ТОВ (комітент) укладено договір комісії № К-2410, за умовами якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені одну чи більше зовнішньоекономічних угод по продажу датчиків тиску п'єзоелектричних у кількості і по цінам, вказаним в специфікації та контракту на суму 27 083 000 грн. Поставка товару здійснюється згідно специфікації. Комісіонер зобов'язався закінчити роботи по продажу товару у формі висновку та виконання відповідних контрактів по транспортуванню товарів за місцем продажу товару, зберігання товару і зовнішньоекономічного контракту з іноземним покупцем. Комісіонер приймає на себе відповідальність за виконання контракту покупцем та виконання послуг по транспортуванню, зберіганню товару.
У подальшому ТОВ НВП «Вітактум» надав звіт № 1 від 14.12.2012 про виконання комісійного доручення за договором комісії від 24.10.2011 та митну декларацію № 807100000/2012-430957 від 17.08.2012. Крім того між позивачем та даним товариством 14.12.2012 підписано акт здачі-приймання робіт. З даного акта вбачається, що комісіонером укладено зовнішньоекономічний контракт з продажу датчиків тиску п'єзоелектричних в кількості 1 696 штук по ціні 3 596,85 грн. (без ПДВ), здійснено митне оформлення товару та надані послуги з транспортування товару.
31.01.2013 між Фірмою «Т.М.М.» ТОВ (комітент) і ТОВ НВФ «Екостар МК ЛТД» (комісіонер) укладено договір комісії № КОМ-1 та у подальшому укладено додаткові угоди № 1 від 22.03.2013 та № 2 від 27.12.2013, предметом якого є вчинення угод з продажу товарів комітента за межі митної території України. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, переданого на комісію, вказана в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до специфікацій та актів приймання-передачі позивач передав ТОВ «НВФ «Екостар МК ЛТД» датчики тиску п'єзоелектричні.
ТОВ НВФ «Екостар МК ЛТД» було надано звіт № 1 про виконання комісійного доручення за договором комісії № КОМ-1 від 31.01.2013, в якому зазначено, що комісіонер здійснив правочини з продажу за митними деклараціями № 205070000/2014/015384 від 12.05.2014, № 205070000/2013/015422 від 20.03.2013; № 205070000/2013/048346 від 16.09.2013; № 205070000/2014/014204 від 05.05.2014.
04.08.2014 між позивачем та ТОВ НВФ «Екостар МК ЛТД» підписано акт здачі-приймання робіт, з якого вбачається, що комісіонером укладено зовнішньоекономічний контракт з продажу датчиків тиску п'єзоелектричних у кількості 530 штук по ціні 5 150,71 грн. без ПДВ, 530 штук по ціні 5 217,22 грн. без ПДВ; 2 226 штук по ціні 3 596,85 грн. без ПДВ; 4 442 штуки по ціні 3 596,85 грн. без ПДВ, здійснено митне оформлення товару та надані послуги з транспортування товару.
Виробником зазначених датчиків у митних деклараціях зазначено ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».
16.03.2007 ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» було розроблено умови ТУ У 33.2-33067821-002:2007, які затверджені Держспоживстандартом України 11.06.2007 за №04725906/01118. Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики державної системи сертифікації УкрСЕПРО видано Сертифікат відповідності серії ВВ, зареєстрований в Реєстрі за №UА1.096.0139631-10, яким підтверджена відповідність технічним умовам ТУ У 33.2-33067821-002:2007 датчиків тиску п'єзоелектричних, які виготовляються серійно з 16.11.2010 по 16.11.2012.
Податковий орган, з посиланням на акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкові від 13.10.2011 № 1983/23-306/33067821 про результати зустрічної звірки ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів Фірма «Т.М.М.» ТОВ, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07 по 07.2011, зробив висновок про відсутність господарських операцій під час укладення та виконання договору з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 у справі № 2а-483/12/2070 визнано протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» щодо документального підтвердження господарських відносин із Фірмою «Т.М.М.» ТОВ за період з 01.07 по 31.07.2011, за наслідками якої складено акт від 13.10.2011 № 1983/23-306/33067821.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази зберігання та оплати товару.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що відсутність контрагента ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за місцезнаходженням чи за юридичною адресою не може свідчити про відсутність господарської діяльності у позивача за договором № 3006С3 від 30.06.2011; позивач не повинен нести відповідальності за порушення з боку контрагентів його контрагента та перевіряти їх місцезнаходження; факт прийняття на зберігання свічок ТОВ «НВО Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» підтверджується договором зберігання від 01.07.2011 та актами від 01,07, 04.07, 05.07 та 06.07.2011, тощо; оплата за зберігання товару відповідно до умов договору не здійснювалась; товар взагалі не вивозився за межі території продавця та відповідно до умов договору зберігання залишився на зберіганні в останнього; відсутня необхідність в оформленні товарно-транспортних документів на товар відповідно до договору від 30.06.2011, оскільки після придбання товару, останній був документально переданий позивачу, проведений по бухгалтерському обліку у позивача, проте згідно з умовами договору зберігання від 01.07.2011 залишився на зберіганні у ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»; оплата товару позивачем у 2014 році , а не у 2011 році, не є порушенням вимог чинного законодавства України та умов договору від 30.06.2011; згідно податкової декларації з ПДВ ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за липень 2011 року, додатку № 5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за липень 2011 року податкові зобов'язання товариства за липень 2011 року на суму 2 503 745 грн., в т.ч. податкові зобов'язання за операціями з постачання товарів Фірмою «Т.М.М.» ТОВ (індивідуальний податковий номер 140736726572) в сумі 1 544 844 грн. відповідають сумі задекларованого позивачем податкового кредиту у відповідний період.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Також, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Матеріалами справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - Фірми «Т.М.М.» ТОВ, підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний