29 березня 2016 року м. Київ К/800/20282/15
К/800/20475/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Лосєва А.М.
Маринчак Н.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційні скарги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Закритого акціонерного товариства «Нікопольський завод сталевих труб» «ЮТіСТ»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 року
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року
у справі № 804/6375/14
за позовом Закритого акціонерного товариства «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ»
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень
Закрите акціонерне товариство «Нікопольський завод сталевих труб» «ЮТіСТ» (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ») звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 року скасовано в частині задоволених вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2010 року № 0000401720/0/10329, № 0000152200/0/10330, від 05.05.2010 року № 0000401720/1/19000, № 0000152200/1/19011, від 31.05.2010 року № 0000152200/2/22330, № 0000401720/2/22376 в частині нарахування штрафних санкцій та в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2010 року № 0000152200/3, № 0000401720/3 та прийнято нову постанову, в цій частині, якою відмовлено в задоволенні позову. В іншій частині - залишено без змін.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того, позивач надіслав на адресу Вищого адміністративного суду України клопотання, в якому просить здійснити розгляд справи за відсутності представника ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ».
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2010 року № 357/232/30926951.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено податок на прибуток на суму 1 532 986,83 грн., пунктів 13.1, 13.5 статті 13, пункту 16.13 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із заниженням податку з доходів на суму 14 947,23 грн., підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 7.3 статті 7 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо правильності утримання та своєчасності нарахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 538,23 грн., підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» у зв'язку зі заниженням податок на додану вартість на загальну суму 4 374 262,87 грн., залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 477 177,28 грн. та заниженням від'ємне значення податку на додану вартість, що відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного на суму 203 808,05 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 13.03.2010 року №0000152200/0/10330, яким ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 14 947,23 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 29 894,46 грн., № 0000282320/0/10331, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними санкціями в розмірі 56 008,15 грн., № 0000292320/0/10332, яким ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 3 658 969,85 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 829 484,93 грн., № 0000302320/0/10333, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2 361 172,72 грн. (з них відшкодовано на момент перевірки 277 716,45 грн.) та за штрафними санкціями в розмірі 138 858,23 грн., № 000401720/0/10329, яким ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» визначено суму податкового зобов'язання з податну з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 538,23 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 076,46 грн.
За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 05.05.2010 року № 0000282320/1/19010, № 0000292320/1/19008, № 0000302320/1/19009; №0000401720/1/19000, № 0000152200/1/19011, від 31.05.2010 року № 0000282320/2/22323, № 0000292320/2/22325, №0000302320/2/22327; №0000152200/2/22330, № 0000401720/2/22376, від 12.08.2010 року № 0000302320/3, № 0000292320/3, № 0000282320/3, №0000152200/3, № 0000401720/3.
Суд апеляційної інстанції визнав частково необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2009 року позивачем було здійснено коригування за 2008 рік валових доходів на 13 697 111, 00 грн. та валових витрат на 13 045 087,00 грн. ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік на 26 742 198,00 грн., що склало після коригування 59 972 819,00 грн.
Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються. Це правило не застосовується, якщо: а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем зроблено всі необхідні коригування податку на прибуток підприємства, що в свою чергу унеможливлює нарахування податковим органом штрафних санкцій.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем з квітня 2008 року по вересень 2009 року зроблено коригування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з реалізації продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості.
Крім того, позивачем в декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року здійснено донарахування самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та нараховано суму штрафу у розмірі 214 099,00 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що платником податків застосовано вільні ціни з метою реалізації продукції по договірним цінам та самостійно у податковому обліку з податку на прибуток та податок на додану вартість на різницю між цінами реалізації та собівартості реалізованої продукції донараховано валові доходи та податкові зобов'язання.
Також, у зв'язку з використанням позивачем Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції (робіт та послуг) у промисловості, затверджених Наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 року № 373, відповідно до яких, всі витрати на виробництво включаються у собівартість видів продукції (робіт та послуг), за період з квітня 2008 року по вересень 2009 року ЗАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 126 691,38 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 362 048,00 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності формування платником податків даних податкового обліку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, які визначено податковими повідомленнями-рішеннями від 13.03.2010 року № 0000401720/0/10329, № 0000152200/0/10330 та податковими повідомленнями-рішеннями, які прийняті за результатами адміністративного оскарження, з огляду на наступне.
З матеріалі справи вбачається, що вищевказані податкові повідомлення-рішення прийнятті ОДПІ у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2008 року.
Відповідно до статей 1 та 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказані норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Вказана правова позиція міститься також в постановах Верховного Суду України від 26.02.2013 року та 02.12.2014 року.
Також, суд апеляційної інстанції, правомірно вказав, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом не взято до уваги обсяг заявлених позивачем вимог щодо оскаржених податкових повідомлень-рішень, своїм рішенням суд першої інстанції скасував у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 12.08.2010 року № 0000152200/3, № 0000401720/3, якими застосовано штрафні санкції та визначено податкові зобов'язання, правомірність донарахування яких позивачем не оскаржувалось.
Отже, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд правомірно скасував податкові повідомлення рішення від 13.03.2010 року № 0000401720/0/10329, № 0000152200/0/10330; від 05.05.2010 року № 0000401720/1/19000, № 0000152200/1/19011; від 31.05.2010 року № 0000152200/2/22330, № 0000401720/2/22376 - в частині нарахування штрафних санкцій та в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2010 року № 0000152200/3, № 0000401720/3.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
В свою чергу, доводи касаційних скарг не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для їх задоволення.
За таких обставин, касаційні скарги позивача та відповідача підлягають залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Нікопольський завод сталевих труб» «ЮТіСТ» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді А.М. Лосєв
Н.Є. Маринчак