1[1]
05 квітня 2016 року Апеляційний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Чорного О.М.,
за участю
особи, яка подала
апеляційну скаргу ОСОБА_1,
представника скаржника ОСОБА_2,
особи, щодо якої
закрито провадження ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої в АДРЕСА_1, -
20.12.2015 року відносно ОСОБА_3 складено протокол серії АП2№ 325616 про адміністративне правопорушення, оскільки остання, в порушення вимог п.п. 1.5, 15.13 ПДР України, 20.12.2015р. о 16 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Червоноткацькій, 48 під час посадки в автомобіль, номерний знак НОМЕР_2, створила перешкоду дорожньому руху, а саме: відчинила двері автомобіля НОМЕР_2, чим створила перешкоду у русі автомобілюНОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, в результаті чого стався наїзд на автомобіль, д.н.з. НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП стосовно ОСОБА_3 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та грубе порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та постановити нову, якою ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнути її до адміністративної відповідальності.
Крім того, в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження вказаного рішення мотивоване тим, що він участі у розгляді справи не брав так як взагалі не був повідомлений, а про результати розгляду справи дізнався лише 28.02.2016 року.
Вказує, що районний суд не взяв до уваги та не дослідив того факту, що ОСОБА_5 під час здійснення посадки в автомобіль д.н.з. НОМЕР_2, мала статус пасажира, у якого відповідно до ПДР України є обов'язки.
Вважає, що порушення пасажиром ОСОБА_3 п.п.1.5., 5.1., 5.2, 5.3. та 15.13 ПДР України знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП, оскільки остання могла уникнути пошкодження автомобіля д.н.з.НОМЕР_3 шляхом виконання вказаних пунктів ПДР.
Заслухавши пояснення особи, яка оскаржує рішення та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу, особу щодо якої закрито провадження ОСОБА_3 та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови та апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступного.
В матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, наявна розписка від 18.02.2016 року про отримання копії постанови (а.с. 8), у зв'язку з чим пропущений строк на апеляційне оскарження постанови слід визнати поважним та поновити його.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вище зазначених вимог закону та залишив поза увагою те, що ОСОБА_3 є учасником дорожнього руху та під час посадки в автомобіль своїми діями спричинила перешкоду дорожнього руху автомобілю д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, данні про траєкторію руху автомобіля д.н.з. НОМЕР_3 в момент наїзду, характер і локалізацію пошкоджень на обох транспортних засобах та місце зіткнення транспортних засобів.
За змістом п.п. 1.4, 1.5 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Як вбачається зі схеми ДТП та інших матеріалів справи, ОСОБА_3 здійснюючи посадку до автомобіля д.н.з. НОМЕР_2, який стояв з боку суміжної смуги для руху, всупереч вимогам п.5.1 ПДР України, не переконавшись, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху, своїми діями спричинила перешкоду дорожнього руху автомобілю д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1
Так, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 20.12.2015 року близько 16 год. 10 хв. виїжджав з паркінгу «Дарринку», проїжджаючи автомобіль НОМЕР_2, який стояв неправильно припаркований згідно дорожньої розмітки, і коли його автомобіль д.н.з. НОМЕР_3 порівнявся з автомобілем д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3 відкрила передню праву пасажирську дверку та відбувся контакт, внаслідок якого утворились механічні пошкодження автомобілів.
Згідно пояснень ОСОБА_3 наданими в судовому засіданні, перебуваючи на території «Дарринку» 20.12.2015 року близько 16 год. 15 хв. здійснюючи посадку до автомобіля д.н.з .НОМЕР_2, на переднє пасажирське сидіння, раптово почула удар в передню праву дверку автомобілем Хюндай д.н.з. НОМЕР_3, який здійснював обгін автомобіля, в який вона здійснювала посадку.
Вважає, що вона не порушувала правил дорожнього руху та не повинна нести адміністративну відповідальність за ст. 124 КУпАП, оскільки вона є пасажиром та в тій ситуації, що склалась не була водієм автомобіля, а тому не є учасником дорожнього руху.
Свідок ОСОБА_6 в ході судового засідання пояснив, що 20.12.2015 року був водієм автомобіля НОМЕР_2 та перебуваючи на паркину ТЦ «Дарринок» під час зупинки автомобіля, який зупинив з лівого боку проїжджої частини так як з правого боку було не зручно здійснював посадку пасажира ОСОБА_3.. В цей час з правої сторони здійснював об'їзд автомобіль НОМЕР_3 та зачепив лівою стороною свого автомобіля праву передню дверку автомобіля НОМЕР_2. В який саме момент відбулось зіткнення автомобілів сказати не може.
Відповідно до ПДР України пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, також пасажирам забороняється відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару, посадкового майданчика, краю проїзної частини чи на узбіччі.
Вирішуючи питання про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_3.і зіткненням автомобілів, суд апеляційної інстанції виходить з того, що, дотримавшись правил розміщення на проїжджій частині та вживши належних заходів, зокрема дотримавшись вимог п.15.13 ПДР України, згідно яких заборонено відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, остання могла попередити створення аварійної обстановки на дорозі та можливо уникнути зіткнення транспортних засобів, а тому приходить висновків про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Такий висновок відповідає представленим в матеріалах адміністративної справи даним, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії АП№ 325616від 20.12.2015 року, письмовим поясненням учасників події, протоколу огляду місця події, схемі ДТП, яка підписана обома учасниками пригоди та іншим даним, що містяться в матеріалах справи.
При цьому, твердження ОСОБА_3. про відсутність в її діях складу правопорушення з посиланням на недотримання водієм автомобіля «Хюндай» безпечного інтервалу не є ґрунтовними, оскільки кожен учасник дорожнього руху розраховує на те, що й інший учасник виконує ці Правила.
Отже, враховуючи наведене про необґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з постановленням нового рішення, яким слід визнати ОСОБА_3. винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Разом з тим, враховуючи положення ст. 38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_3. до адміністративної відповідальності, на підстав п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 02.02.2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_3 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, - скасувати, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрити відносно неї провадження по справі, на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Чорний
Справа №33/796/360/2016
Категорія КУпАП:ст. 124 КУпАП
Головуючий у першій інстанції - Лобанов В.А.
Доповідач: Чорний О.М.