05 квітня 2016 року м. Київ
колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Болотова Є.В.,
суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Горбачовій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, Відділу реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Ліана Володимирівна, Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення батьківства, зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року,
встановила:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року названий позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В судовому засіданні представники ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримали.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечили.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що відповідно до актового запису про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Батьком дитини зазначений ОСОБА_7 Відомості про батька записані зі слів матері, згідно ст. 55 КпШС України.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є його батьком. За життя ОСОБА_8, мати позивача спільно проживали з ним, а сам ОСОБА_8 визнавав своє батьківство.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просив встановити факт, що ОСОБА_8 є його батьком; визнати право на спадщину, яка залишилась після смерті батька.
При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, застосовуються відповідні норми КпШС України.
Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Як вбачається з свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 17 т. 1).
Висновком Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 389 від 18 вересня 2014 року встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_8 відносно ОСОБА_1 складає величину не менш ніж 99,99% (а.с. 238-241 т.1).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає у рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно вважав, що позивачем не надано доказів на підтвердження спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю позивача та ОСОБА_8 до народження позивача, або спільне виховання чи його утримання ними, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_8 за життя свого батьківства щодо позивача.
При цьому, давши належну оцінку кожному представленому сторонами доказу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підтвердження біологічного батьківства, не є достатнім для задоволення вимог про встановлення батьківства на підставі ст. 53 КпШС України.
Порушення норм процесуального права при проведенні оцінки доказів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять будь-яких переконливих доказів на підтвердження спільного проживання та ведення спільного господарства матері позивача та ОСОБА_8 до народження позивача, або спільного виховання чи його утримання ними, або визнання ОСОБА_8 за життя свого батьківства відносно позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду від 21 грудня 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Є.В. Болотов
Судді: І.М. Білич
Н.В. Поліщук