03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 759/11726/15-ц Головуючий у 1 інстанції Кириленко Т.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/4483/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
30 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача Антоненко Н.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Юрченко А.С.,
за участю відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
представника позивача ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини без згоди батька.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини без згоди батька відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 3 лютого 2007 року по 17 лютого 2015 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Виходячи з положень ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» щодо рівності прав і обов'язків батька і матері відносно своїх дітей, а також необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити у повному обсязі.Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просила задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Відповідач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які відповідають встановленим обставинам справи і вимогам закону та правильно застосував норми матеріального права.
Предметом спору у даній справі є надання дозволу на виїзд до АР Крим малолітньої дитини у супроводі матері без згоди батька для оздоровлення в санаторно-оздоровчому комплексі «Маяк-Євпаторія».
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. Особа, яка досягла шістнадцяти років, відповідно до ч. 3 ст. 313 ЦК має право на вільний самостійний виїзд за межі України, а до досягнення шістнадцяти років має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до постанови КМУ №367 від 4 червня 2015 року «Про затвердження порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» виїзд малолітніх дітей на тимчасово-окуповану територію АР Крим прирівнюється до порядку виїзду дітей за кордон.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України встановлено, зокрема, і Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.
Відповідно до пункту 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених батьками.
Крім того, відповідно до пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України та виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Правильно встановлено судом першої інстанції, що належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності короткочасного виїзду дитини на тимчасово-окуповану територію АР Крим позивач у порядку ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надала.
Батько дитини не заперечує проти будь-якого іншого санаторно-курортного оздоровлення дитини в інших містах України та виїзду сина до будь-якої іншої країни, а свої заперечення проти виїзду до АР Крим обґрунтовує тим, що внаслідок численних фактів порушення прав та законних інтересів громадян України на тимчасово окупованій території Криму дає йому підстави передбачати загрозу для безпеки, здоров'я та життя його сина.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Інтереси дитини різні: триваючі і скороминучі; нематеріальні, духовні і матеріальні; ті, які заслуговують на увагу, та ті, які не сприяють розвиткові дитини або можуть навіть зашкодити їй. Статтями 8, 9, 20 Конвенції про права дитини вживається термін «найкращі» інтереси дитини, а у ст. 3 Конвенції зобов'язано усі державні та приватні установи, які займаються питаннями соціального забезпечення у всіх діях щодо дітей приділяти першочергову увагу «якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».
З огляду на викладене правильним є висновок суду першої інстанції про те, що за таких обставин та у відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди ОСОБА_3 як батька малолітнього ОСОБА_7 виїзд дитини на тимчасово-окуповану територію може бути дозволено на підставі рішення суду виключно за наявності належних та допустимих доказів на підтвердження місця перебування, часу перебування та умов перебування дитини на тимчасово-окупованій території України. За відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість заперечень батька проти від'їзду дитини.
Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що мати ОСОБА_8 спроможна забезпечити належний рівень відпочинку та оздоровлення дитина або будь-яких об'єктивних та достовірних даних на підтвердження інших обставин, які б дали суду підстави вважати, що ОСОБА_6 як мати малолітнього сина діє в його інтересах, а не у власних інтересах, суду у передбаченому ст.ст. 10, 60 ЦПК України порядку не надано. Інші доводи, на які посилається позивач та її представник як на підставу своїх заперечень проти позову, не стосуються суті даного спору.
За таких обставин висновок суду, викладений в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на вимогах закону і підтверджується матеріалами справи. Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка на підставі довіреності діє в ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О. Антоненко
Судді А.М. Стрижеус
О.І.Шкоріна