1[i]
Справа № 11кп/796/148/2016 Головуючий у суді 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
29 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
за участю прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Побухське Голованівського району Кіровоградської обл., громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 1) 21.06.2007 року Ленінським районним судом м. Луганська за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 304, ст.ст. 69, 70, 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців; 2) 25.03.2008 року Артемівським районним судом м. Луганська за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць,
- визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно вироку, стороною обвинувачення ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що він 07 грудня 2014 року приблизно о 20 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу станції метрополітену «Академмістечко» в м. Києві по пр. Академіка Палладіна, вирішив заволодіти майном наглядно знайомої ОСОБА_12 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_10 , знаходячись поблизу станції метрополітену «Академмістечко», приблизно о 20 год. 05 хв., з метою подолання можливого опору ОСОБА_12 , застосовуючи фізичне насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, умисно наніс останній удар в область задньої частини голови, після чого ОСОБА_12 впала на землю, а ОСОБА_10 продовжив наносити удари руками в область голови. Після чого, ОСОБА_10 скориставшись тим, що ОСОБА_12 втратила свідомість і не може чинити опір, заволодів майном останньої, а саме: мобільним телефоном «Samsung Duos GT-C52121», згідно із висновком спеціаліста від 23.01.2015, вартістю 466 грн., золотим ланцюжком з хрестиком, згідно із висновком спеціаліста від 23.01.2015, вартістю 1613 грн., золотим ланцюжком з ладанкою із зображенням «Святої Ірини», згідно з висновком спеціаліста від 23.01.2015, вартістю 1612 грн., золотим кільцем з камінням зеленого кольору, згідно із висновком спеціаліста від 23.10.2015, вартістю 1613 грн., золотим кільцем у вигляді літери «Z», згідно із висновком спеціаліста від 23.10.2015, вартістю 806 грн., а всього майном на загальну суму 6110 грн. Після чого, ОСОБА_10 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, проте згодом був затриманий працівниками міліції.
Згідно висновку експерта № 3615 від 08.12.2014 року, при огляді ОСОБА_12 виявлено тілесні ушкодження: синець на повіках - відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я); забійна рана тім'яної ділянки - відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинила короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я); струс головного мозку - відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинив короткочасний розлад здоров'я ( за критерієм розладу здоров'я).
Вказані дії ОСОБА_10 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_11 не оспорюючи фактичні обставини та юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України, посилаючись на невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості та даним про особу обвинуваченого внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_10 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор вказує на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_10 не дав належної оцінки даним про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі, проте, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний корисливих злочин, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи. Також зазначає, що судом належним чином при призначенні покарання обвинуваченому не було враховано, що ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, наявність обтяжуючих покарання обставин - рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та відсутність пом'якшуючих покарання обставин.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 , які є фактично тотожними за змістом, посилаючись на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять вирок суду скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Мотивуючи свої вимоги апелянти посилаються на те, що вирок суду є незаконним, оскільки ґрунтується на неналежних і недопустимих доказах, які не можуть доводити винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину. При цьому, обвинувачений зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було взято до уваги, що він свою вину в інкримінованому злочині не визнав і такі докази в матеріалах справи відсутні.
Також захисник ОСОБА_9 вказує на те, що судом безпідставно та без наведення відповідних мотивів були перекваліфіковані дії ОСОБА_10 з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки зазначивши у вироку, що в судовому засіданні правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 187 КК України не знайшла свого підтвердження, суд повинен був прийняти рішення про виправдання ОСОБА_10 , а не приймати рішення про перекваліфікацію дій останнього та подальшого його засудження без жодних доказів винуватості.
На апеляційну скаргу прокурора обвинуваченим ОСОБА_10 та захисником ОСОБА_9 подані заперечення, в яких вони не погоджуються з доводами апеляційної скарги та просять задовольнити апеляційні скарги сторони захисту, скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані ними апеляційні скарги та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва та заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, дослідивши докази по кримінальному провадженню, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однак цих вимог закону суд першої інстанції не дотримав.
Зміст вироку детально регламентовано ст. 374 КПК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку має бути зазначено, зокрема: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
В мотивувальній частині обвинувального вироку мають бути точно описані обставини справи із зазначенням об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак.
Проте, суд першої інстанції на порушення вказаної норми закону, у мотивувальній частині обвинувального вироку щодо ОСОБА_10 виклав обвинувачення, яке було сформульовано в обвинувальному акті, при цьому, перекваліфікувавши дії обвинуваченого з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, взагалі не виклав у вироку формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_10 не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.
Вказане порушення кримінального процесуального закону, відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним порушенням, оскільки воно перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни вироку, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України.
Оскільки вирок не містить формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним, а також інших обставин, які істотно впливають на вирішення питань про наявність в діях обвинуваченого складу того чи іншого кримінального правопорушення, щодо відповідальності особи за вчинення конкретного кримінального правопорушення, покарання за нього, тощо, колегія суддів, дійшла висновку, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При вирішенні питання щодо рішення, яке може бути прийнято апеляційною інстанцією, колегія суддів, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, вважає, що після скасування вироку щодо ОСОБА_10 , слід призначити новий розгляд у суді першої інстанції, виходячи з таких підстав.
Так, ч. 1 ст. 407 КПК України передбачено три варіанти вирішення справи апеляційним судом після скасування вироку у справі:1) ухвалення нового вироку; 2) закриття кримінального провадження; 3) призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
За наслідками розгляду апеляційних скарг прокурора, обвинуваченого та його захисника, апеляційний суд не може постановити новий вирок щодо ОСОБА_10 чи прийняти рішення про закриття кримінального провадження, оскільки у вироку не зазначено формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним.
Оскільки апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті кримінального провадження згідно з апеляційними скаргами, а пунктом 6 частини 1 статті 407 КПК України апеляційному суду надано право призначити новий розгляд у суді першої інстанції, колегія суддів приймає рішення про скасування вироку щодо ОСОБА_10 з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України не вправі наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосуванням судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей розглянути доводи, викладені в апеляційних скаргах, і, дотримуючись вимог КПК України, прийняти законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Оскільки судове рішення підлягає скасуванню з інших підстав, ніж зазначено в апеляційних скаргах, то апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи те, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину, який законом віднесено до категорії тяжких, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не зайнятий суспільно корисною працею, колегія суддів вважає, що інший вид запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, і вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_10 на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 412, 415, 376 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року стосовно ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Строк тримання під вартою ОСОБА_10 продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 травня 2016 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4