Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/4478/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Коробенко С.В.
Доповідач - Кабанченко О.А.
29 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Рубан С.М.,
Желепи О.В.
при секретарі - Перетятько А.К.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2016 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги ,-
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі представник порзивача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи. Зазначає, що в порушення вимог закону відповідачем не були запропоновані позивачу вакантні посади, наявність яких підтверджується формою №3-ПН, поданою відповідачем у Солом'янський центр зайнятості 4 лютого 2015 року, 16 лютого 2015 року, 27 лютого 2015 року, 6 березня 2015 року, 18 березня 2015 року, 1 квітня 2015 року, 8 квітня 2015 року. Відповідачем не були запропоновані позивачу 11 посад, а пропозиції щодо 6 вакантних посад, які були наявні у відповідача, були зроблені неналежним чином, оскільки не містили достатньої інформації щодо умов оплати праці. Вказує на те, що засідання профкому, на якому надавалась згода на звільнення позивача, відбулось 24 березня 2015 року, позивач не була присутня на засіданні, оскільки знаходилась на лікарняному, згоди на вирішення питання про надання згоди на її скорочення у її відсутність не надавала, тобто питання профкомом було вирішене з порушенням вимог ч.З ст. 43 КЗпП України.
У судове засідання апеляційного суду позивач та її представник не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. 29 березня 2016 року позивачем ОСОБА_2 до канцелярії Апеляційного суду м. Києва було подано заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із хворобою апелянта ОСОБА_2 Проте, дана заява була передана судовій колегії після закінчення розгляду справи, яка відповідно до положень ст. 305 ч. 2 ЦПК України була розглянута у відсутність позивача та її представника. До того ж, до заяви про відкладення розгляду справи доказів на підтвердження поважності причин неявки позивачем не долучено.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
Наказом № 692-П від 06 листопада 2012 року позивач ОСОБА_2 була прийнята на роботу в ПАТ АБ «Укргазбанк» (т. 1, а.с.68).
Рішенням Наглядової ради від 19 листопада 2014 року (протокол №14) було затверджено Принципи побудови організаційної структури АБ «Укргазбанк» та визначено принципи оптимальної чисельності персоналу, уніфікації та стандартизації структурних підрозділів банку (т. 1, а.с.70-71).
Протоколом Правління АБ «Укргазбанк» №3 від 19 січня 2015 року прийнято рішення про приведення організаційної структури у відповідність до Принципів побудови організаційної структури АБ «Укргазбанк» (т. 1, а.с.73-78).
На виконання вказаного рішення Правління банку було створено нові департаменти, управління, відділи, а також змінено назви та частково скорочено деякі служби банку.
03 лютого 2015 року Правлінням АБ «Укргазбанк» було прийнято рішення №8 про скорочення після фактичного вивільнення працівників деяких структурних підрозділів, у тому числі управління маркетингових комунікацій, де працювала ОСОБА_2 (т. 1, а.с.83-84).
Цього ж дня, наказом №65 від 03 лютого 2015 року у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченням структурних підрозділів головної установи банку, значним зменшенням обсягів робіт та операційного завантаження працівників було прийнято рішення про скорочення з 03 квітня 2015 року штату працівників головної установи (т. 1, а.с. 79-82).
03 лютого 2015 року ОСОБА_2 була письмово попереджена про майбутнє вивільнення (т. 1, а.с. 85).
На виконання вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України у день попередження про майбутнє вивільнення позивачу були запропоновані для працевлаштування 134 вакантні посади, від яких вона відмовилась, що не заперечувала ОСОБА_2
Протягом двох місяців після попередження про вивільнення позивачу неодноразово пропонувалися вакантні посади, які з'являлися в банку, і від яких вона також відмовилась.
Зокрема, 03 лютого 2015 року позивачу було запропоновано 8 посад, 10лютого 2015 року - 24 посади, 13 лютого 2015 року - 7 посад, 02 березня 2015 року - 14 посад, 04 березня 2015 року - 6 посад, 11 березня 2015 року - 12 посад, 17 березня 2015 року - 5 посад, 23 березня 2015 року - 12 посад, 31 березня 2015 року - 17 посад, 20 квітня 2015 року - 47 посад. Крім того, позивачу було запропоновано 20 вакантних посад, які виникли під час перебування позивача на лікарняному, проте позивач після ознайомлення з вакансіями відмовилась повертати підписані нею пропозиції, про що було складено відповідний акт в день звільнення 20 квітня 2015 року. (т. 1, а.с. 88-108).
Судом встановлено, що відповідачем було виконано вимоги ч. ч. 2 та 3 ст. 49-4 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо завчасного надання професійній спілці інформації про наступне скорочення чисельності або штату працівників шляхом направлення 29 грудня 2014 року повідомлення первинній профспілковій організації АБ «Укргазбанк», яка будь-яких заперечень щодо цього не висловила.
Відповідачем було дотримано вимог ст.43 КЗпП України, відповідно до яких розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
18 лютого 2015 року адміністрація АБ «Укргазбанк» звернулась до профспілки з листом, в якому зазначила, що у зв'язку з скороченням структурних підрозділів банку, значним зменшенням обсягів робіт та операційного завантаження працівників адміністрація просить надати згоду на вивільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України працівників, перелік яких наведено в додатку. В даному переліку містилась інформація про посаду позивача.
20 березня 2015 року відбулось засідання профкому працівників АБ «Укргазбанк» (протокол №3 - а.с. 25-34). У зв'язку з неявкою ОСОБА_2 на засідання профкому, розгляд питання надання згоди на її звільнення було перенесено.
24 березня 2015 року відбулось наступне засідання профкому працівників АБ «Укргазбанк» (протокол №4). Керуючись ст. 43 КЗпП України профком надав згоду адміністрації АБ «Укргазбанк» на звільнення ОСОБА_2 з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 35-38).
У період з 02 квітня 2015 року по 17 квітня 2015 року позивач була тимчасово відсутня на роботі у зв'язку з хворобою, а тому її було звільнено в перший робочий день після закриття листка непрацездатності на підставі наказу №162-П від 20 квітня 2015 року за п.1 ч.І ст.40 КЗпП України. (т.1 1, а.с. 39).
У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, просила ухвалити рішення про скасування наказу № 162-П від 20 квітня 2015 року та поновлення її на роботі на посаді начальника відділу підтримки корпоративних сайтів та внутрішніх комунікацій управління маркетингових комунікацій департаменту інформаційної політики, маркетингу та реклами; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2015 року до дня поновлення на роботі та компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що її звільнення на підставі п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України є незаконним, оскільки, на її переконання, ліквідація чи реорганізація АБ «Укргазбанк» в розумінні ст. 40 КЗпП України не відбувалась, а сам наказ є дискримінаційним. Зазначала, що в АБ «Укргазбанк» 19 січня 2015 року було створено нові структурні підрозділи (управління, відділи) у складі Департаменту інформаційної політики, маркетингу та реклами, що є фактично реорганізацією департаменту інформаційної політики, маркетингу та реклами, і це підтверджується тим, що більшість працівників цього департаменту були переведені до нових структурних підрозділів цього ж департаменту, окрім тих співробітників, що були попереджені про наступне скорочення, тобто тих, з якими нове керівництво банку не бажало працювати. Зазначала, що кількість працюючих працівників банку фактично збільшилась. В порушення вимог чинного законодавства позивачу не було запропоновано
переведення на вакантні посади до новостворених структурних підрозділів. Зокрема, не було запропоновано вакантні посади у департаменті інформаційної політики, маркетингу та реклами, на які були прийняті інші працівники: ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також ті, що стали стали вакантними після звільнення працівників: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Вважає, що відповідачем не було дотримано вимог ст. 42 КЗпП України - не було враховано її права на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, оскільки пропонувались посади кур'єра, касира, економіста, охоронника, що не відповідали її кваліфікації або пропонувались посади в іншій місцевості. Посилалась також на порушення відповідачем вимог ст. 49-4 КЗпП України щодо строків погодження рішення про скорочення працівників із виборним органом первинної профспілкової організації. Вважає, що заходи відповідача по скороченню штату та звільнення працівників суперечать вимогам ст. ст. 22, 36, 43, 49-2 КЗпП України, ним не дотримано вимог ст. 42 КЗпП України, а також ст. ст.7, 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Також зазначала, що головою профспілкового комітету банку є заступник голови правління, тобто роботодавець, що заборонено Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а тому законність рішення профспілки про надання згоди на її звільнення викликає у неї сумнів.
Відповідач позов не визнав, його представник посилався на те, що звільнення позивача з роботи було проведено з дотриманням усіх необхідних процедур, передбачених законом, з попередженням про вивільнення не менш ніж за два місяці, з наявністю згоди профспілкової організації, позивачу протягом строку від дня попередження про наступне звільнення і до дня звільнення було запропоновано 306 вакантних посад, і від усіх запропонованих посад позивач письмово відмовилась.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає встановленим обставинам справи, наданим доказам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача не було підстав для звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, судова колегія відхиляє, зважаючи на наступне.
Відповідно до положень п.1 ч.І ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в т.ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як встановлено судом, рішенням Наглядової ради АБ «Укргазбанк» від 19 листопада 2014 року було затверджено Принципи побудови організаційної структури та визначено принципи оптимальної чисельності персоналу, уніфікації та стандартизації структурних підрозділів банку, а 19 січня 2015 року Правлінням АБ «Укргазбанк» №3 від 19 січня 2015 року прийнято рішення про приведення організаційної структури у відповідність до Принципів побудови організаційної структури АБ «Укргазбанк», на виконання даного рішення правління банку було створено нові департаменти, управління, відділи, а також змінено назви та частково скорочено деякі служби банку.
На підстави вказаних рішень Наглядової ради та правління банку, в АБ «Укргазбанк» фактично відбулась зміна виробничого процесу надання банківських послуг - було здійснено перепідпорядкування підрозділів, перерозподіл функціоналу, вдосконалено процес надання банківських послуг, скорочено структурні підрозділи, які не залучені до основних функцій банку, тощо. Відповідно, організація нового процесу надання послуг і вплинула на скорочення працівників, які не були задіяні в цьому процесі. Наведене свідчить про часткове перепрофілювання підприємства - зміну технології виробничого процесу для випуску нової продукції, виконання робіт, надання послуг.
Твердження позивача про те, що при скороченні штату працівників фактична кількість працівників банку збільшилась не відповідають даним, які містяться у досліджених судом витягах зі штатного розкладу департаменту, де працювала позивач, станом на 19 січня 2015 року та станом на 01 травня 2015 року
Таким чином, доказами, які містяться у матеріалах справи, підтверджено та не спростовано позивачем, що в АБ «Укргазбанк» відбулись зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників.
Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було порушено вимоги ст. 40 ч. 2, ст. 49-2 ч. 3 КЗпП України, оскільки позивачу при звільненні не було запропоновано всі вакантні посади, а саме 11 посад, які зазначені у довідках, поданих відповідачем до центру зайнятості, а також посади, з яких були звільнені у лютому-березні 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а 6 посад було запропоновано неналежним чином, оскільки у пропозиціях не було належної інформації щодо умов оплати праці.
Так, судом було встановлено і не заперечувалось позивачем, що на виконання вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України у день попередження про наступне звільнення позивачу були запропоновані для працевлаштування 134 вакантні посади, від яких вона відмовилась.
В подальшому, протягом двох місяців після попередження про вивільнення позивачу неодноразово пропонувалися вакантні посади, які з'являлися в банку, і від яких вона також відмовилась. Загалом до 20 квітня 2015 року позивачу було запропоновано 172 посади, від яких вона також відмовилась.
Працівники банку ОСОБА_9 , ОСОБА_6, ОСОБА_10, дійсно звільнились у лютому і березні 2015 року, проте на наступний день після їх звільнення їх посади було скорочено, у зв'язку з чим вони не могли бути запропоновані позивачу.
Після звільнення ОСОБА_7 з посади директора департаменту по роботі з УІР-клієнтами наступного дня на цю посаду було переведено заступника директора департаменту ОСОБА_8, а посаду останнього в цей же день також було скорочено.
Зазначені обставини були встановлені і судовими рішеннями, які набрали законної сили, в справах за позовами працівників, звільнених з АБ «Укргазбанк» у зв'язку з скороченням штату, а саме ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 08 жовтня 2015 року в справі №22-ц/796/12904/2015 за позовом ОСОБА_11, від 29 жовтня 2015 року в справі №22- ц/796/13934/2015 за позовом ОСОБА_12, від 26 листопада 2015 року в справі №22-ц/796/14279/2015 за позовом ОСОБА_13).
11 посад, вакансії про які зазначені у звітах АБ «Укргазбанк» до центру зайнятості, не були запропоновані позивачу, оскільки вони були вакантними у період тимчасової непрацездатності позивача, порядок пропозиції вакантних посад відсутнім працівникам законом не визначений, а відповідно до п. 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 31 травня 2013 року №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Таким чином, із наявних у матеріалах справи письмових пропозицій вбачається, що позивачу були запропоновані усі наявні у відповідача вакантні посади, в тому числі посади, що можуть бути зайняті на умовах строкового трудового договору.
Не є підставою для задоволення позову посилання позивача на те, що 6 посад було запропоновано їй неналежним чином, оскільки у пропозиціях не було належної інформації щодо умов оплати праці, зважаючи на те, що позивач не була позбавлена права на отримання такої інформації, докази про те, що у наданні цієї інформації відповідачем було відмовлено, відсутні.
Доводи скарги про те, що при звільненні позивача було порушено вимоги ст. 43 КЗпП України, оскільки подання адміністрації щодо надання згоди на звільнення позивача було розглянуте профкомом банку з порушенням встановленого законом 15-денного строку та у відсутність позивача., судова колегія відхиляє, зважаючи на наступне.
Відповідно до обставин справи 18 лютого 2015 року адміністрація АБ «Укргазбанк» звернулась до профспілки банку з листом, в якому просила надати згоду на вивільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України позивача.
20 березня 2015 року відбулось засідання профкому працівників АБ «Укргазбанк», у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 на засідання, розгляд питання надання згоди на її звільнення було перенесено.
24 березня 2015 року відбулось наступне засідання профкому працівників АБ «Укргазбанк», на якому також була відсутня позивач, профком надав згоду адміністрації АБ «Укргазбанк» на звільнення ОСОБА_2 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 35-38).
Порушення строку розгляду профкомом подання адміністрації про надання згоди на звільнення працівника не є підставою для поновлення працівника на роботі, а розгляд даного питання профкомом у відсутність працівника у разі його повторної неявки на засідання профкому не є порушенням закону, оскільки ст.43 КЗпП України та ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» надано право профспілковому органу перенести розгляд питання про надання згоди на вивільнення за відсутності працівника лише один раз в межах 15 денного строку, а у випадку повторної неявки працівника розгляд цього питання відбувається за його відсутності.
Судова колегія не погоджується і з доводами апеляційної скарги про те, що відповідачем в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» не було вжито заходів для працевлаштування позивача, зважаючи на кількість посад, що були запропоновані їй для працевлаштування у зв'язку із звільненням, від яких позивач відмовилась.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: