Справа: № 749/1046/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Валевич М.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
05 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шостака О.О.,
суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
при секретарі Лебедєвій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Щорської міської ради, третя особа - державний реєстратор Сокол Є.І. про визнання дій протипрвними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулася до Щорського районного суду Чернігівської області з позовом до Щорської міської ради, третя особа - державний реєстратор Сокол Є.І. про визнання протиправною бездіяльності щодо невчинення дій по виконанню рішення Щорського районного суду від 12 вересня 2014 року; зобов'язання видати розпорядження про зняття з реєстрації незаконно створене КП «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» і надати його державному реєстратору для зняття КП «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» з реєстрації.
Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права при невідповідності висновків суду обставинам справи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 лютого 2012 року Щорською міською радою Чернігівської області було прийнято рішення щодо реорганізації Щорського міського парку культури і відпочинку, відповідно до якого, у зв'язку з дефіцитом бюджету та неможливістю утримувати за кошти місцевого бюджету комунальну організацію «Щорский міський парк культури і відпочинку», було доручено розробити план заходів щодо законності процедури реорганізації.
В подальшому, а саме 30 березня 2012 року відповідачем прийнято рішення про реорганізацію комунальної організації «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» у комунальне підприємство «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» та створення ліквідаційної комісії на підприємстві.
Крім того, 22 серпня 2012 року Щорська міська рада на виконання вищезазначеного рішення від 30 березня 2012 року затвердила передавальний акт, відповідно до якого правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків комунальної організації «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» стало комунальне підприємство «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області»; затвердила звіт ліквідаційної комісії з реорганізації; припинила діяльність комунальної організації «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» шляхом перетворення її у комунальне підприємство; створила КП «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області»; затвердила статут КП «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області»; доручила виконавчому комітету Щорської міської ради здійснити заходи щодо реорганізації нового комунального підприємства згідно вимог чинного законодавства України з урахуванням специфіки галузі та укласти трудовий контракт з директором КП «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області».
Не погоджуючись з вказаним вище рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з позовом про його скасування.
Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2014 року по справі №749/209/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, визнано незаконним рішення двадцятої сесії шостого скликання Щорської міської ради Чернігівської області від 22 серпня 2012 року «Про реорганізацію комунальної організації «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області».
09 лютого 2015 року позивач звернулася до державний реєстратор Сокол Є.І. з заявою про зняття з реєстрації КП «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» на виконання постанови Щорського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2014 року по справі №749/209/13-а.
Проте, листом від 12 лютого 2015 року № 02.3-24/13 у задоволенні вказаної заяви позивачу було відмовлено.
Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи протоколу тимчасової контрольної комісії Щорської міської ради з питань діяльності КП «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» № 1 від 25 грудня 2015 року та рішення п'ятої сесії сьомого скликання Щорської міської ради від 18 лютого 2016 року «Про підтвердження необхідності та доцільності існування КП «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» сесія міської ради підтвердила доцільність і необхідність існування КП «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області», яке створене на підставі рішення двадцятої сесії шостого скликання від 22 серпня 2012 року.
Вважаючи бездіяльність відповідача, яка виявилась у невиконанні постанови Щорського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2014 року по справі №749/209/13-а протиправною, позивач звернулася до суд з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмов у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 3 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
За змістом статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.
Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факт їх порушень.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.
Відповідно до частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Отже, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права та інтереси осіб, а задоволенню ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем, в даній ситуації, не надано жодного доказу, що свідчив би про наявність порушень саме її прав з боку відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
При цьому, колегія суддів зазначає, захист порушеного права особи, на користь якої ухвалено судове рішення, що не виконується, повинен здійснюватися в порядку, визначеному ст. 267 КАС України.
Таким чином, позивач під час звернення до суду обрав неправильний спосіб захисту порушенного права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Мамчур Я.С
Желтобрюх І.Л.