33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"04" квітня 2016 р. Справа № 903/961/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Демидюк О.О.
судді Павлюк І. Ю. ,
судді Савченко Г.І.
при секретарі Головченко Д.М.
За участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 17.03.2016 року)
відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (довіреність від 16.11.2015 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_4 на рішення господарського суду Волинської області від 10.02.2016р. у справі №903/961/15
Позивач: Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_4
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотрансбудінвест"
про стягнення 317 501, 31 грн.
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.02.2016р. у справі №903/961/15 (суддя Якушева І.О.) у задоволенні позову ПАТ "Дельта банк" відмовлено.
Рішення господарського суду Волинської області мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності протягом якого він міг звернутися до суду за захистом своїх занонних прав, а також, у встановленому законом порядку не доведено порушення відповідачем умов договору.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Волинської області позивач оскаржив його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі та поясненнях ПАТ "Дельта банк" просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №903/961/15 від 23.03.2016 року поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_4 на рішення господарського суду Волинської області від 10.02.2016р. у справі №903/961/15.
04.04.2016 року представником відповідача подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В судове засідання 04.04.2016 року з'явились представники позивача та відповідача.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та товариством з обмеженою відповідальністю “Екотрансбудінвест” як позичальником було укладено кредитний договір № 28/КВ-70, згідно з п.1.1 якого, в редакції змін, внесених додатковим договором №28/4 від 22.10.2008р., банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 85 000 дол. США з розрахунку 12 % річних для придбання авто кранової установки, встановивши строк кредитної лінії з 07 травня 2007р. по 06 травня 2010р.
До кредитного договору №28/КВ-70 від 07.05.2007р. між сторонами були укладено додаткові договори №28/1 від 11.05.2007р., № 28/2 від 14.09.2007р., №28/3 від 18.04.2007р., №28/4 від 22.10.2008р.
Згідно з п. 2.1. кредитного договору 2.1. для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №2063201300239 у Волинській філії ТОВ "Укрпромбанк", код банку в системі електронних платежів (МФО) 303008 (надалі - позичковий рахунок).
Відповідно до п. 2.5 договору 2.5. кредит надається на підставі поданої позичальником письмової заяви, підписаної уповноваженою (-ними) особами позичальника та завіреної печаткою позичальника, тільки після виконання вимог п. п. 3.1., 3.2. цього договору щодо умов забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором.
Згідно з п. 4.1 кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка по заборгованості (додаток №1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не буде укладений - не пізніше кінцевої дати повернення кредиту, передбаченої п.1.1. цього договору.
Таким чином, з врахуванням положень п.1.1. кредитного договору, кінцевою датою повернення кредиту є 06.05.2010р. включно.
Згідно з п.п. 3.1. кредитного договору в редакції змін, внесених додатковим договором №28/2 від 14.09.2007р., п.3.2 договору виконання позичальником зобов'язань за договором (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечується, зокрема, але не виключно: заставою вантажного автокрана 10-20T марки КАМАЗ, модель 53215КТА1801, 2006 року випуску, кузов № ХТС53215R62281901, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позичальнику на праві власності на підставі свідоцтва, про реєстрацію транспортного засобу серії АСС № 031219, виданого РЕГ Луцького МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області 30 серпня 2007 р. заставною вартістю 510000 гривень.
На виконання умов п.п. 3.1., 3.2 кредитного договору №28/КВ-70 від 07.05.2007р. товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” як заставодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю “Екотрансбудінвест” як заставодавцем було укладено договір застави транспортного засобу № 28/Zкв-07-1 від 14.09.2007р., згідно з п.1.1 якого застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя за кредитним договором (в іноземній валюті) № 28/КВ-07 від 07 травня 2007р. (а також будь-якими змінами та доповненнями до нього.
Заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет застави; витрат на утримання і збереження предмета застави; витрат на страхування предмета застави; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.
12.03.2011р. між публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” та товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” було укладено договір про передачу активів ТзОВ “Укрпромбанк” в рахунок погашення заборгованості, згідно з п. 3.1 якого в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, ТзОВ “Укрпромбанк” цим передає (відступає) ПАТ “Дельта Банк” права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ “Дельта Банк” замінює ТзОВ “Укрпромбанк” як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору про передачу активів від 12.03.2011р. внаслідок передачі ТзОВ “Укрпромбанк” ПАТ “Дельта Банк” прав вимоги до боржників, ПАТ “Дельта Банк” переходить (відступається) право вимагати (замість ТзОВ “Укрпромбанк”) від боржників і належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
ПАТ “Дельта Банк” у власність переходять (відступаються) права вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з п. 4.1 договору про передачу активів від 12.03.2011р. передача прав вимоги за цим договором на користь ПАТ “Дельта Банк” здійснюється наступного робочого дня після набрання чинності цим договором. Факт передачі прав вимоги підтверджується відповідним актом звірки, що підлягає підписанню уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 1.2 договору про передачу активів від 12.03.2011р. термін “кредитні та забезпечувальні договори” означає кредитні та забезпечувальні договори (договори застави (іпотеки), поруки), укладені ТзОВ “Укрпромбанк” з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу ПАТ “Дельта Банк” та перелік яких наведений в додатку № 1 до цього договору.
Згідно з додатком №1 до договору про передачу активів ТзОВ “Укрпромбанк” в рахунок погашення заборгованості від 12.03.2011р. ПАТ “Дельта Банк” передано право вимоги, зокрема, до ТзОВ “Екотрансбудінвест” за кредитним договором №28/КВ-70 від 07.05.2007р. в розмірі 11220,94 дол. США.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Таким чином, до позивача - ПАТ “Дельта Банк” перейшло право вимоги за кредитним договором №28/КВ-70 від 07.05.2007р., укладеним між ТзОВ “Український промисловий банк” та відповідачем - ТзОВ “Екотрансбудінвест”, кінцевий строк повернення якого - 06.05.2010р. включно.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2010 року Відділом ДВС Луцького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №ВП23106581 про стягнення з ТОВ "Екотрансбудінвест" заборгованості за рішенням суду від 21.09.2010 року та наказом №2-119-1 від 27.10.2010 року.
23.08.2011 року господарським судом Волинської області було замінено сторону у виконавчому провадженні №ВП23106581 ТОВ "Український промисловий банк" на йоно правонаступника - ПАТ "Дельта Банк".
Позивач посилається на те, що в липні 2015 року йому стало відомо про повернення Державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ 26.06.2015 року виконавчого документу ПАТ "Дельта Банк" про стягнення боргу з відповідача, а тому, в даному випадку, порушення права позивача потрібно відраховувати не з моменту закінчення строку дії договору, а з 26.06.2015 року.
Відповідно до ст.ст.256, 257, 261 Цивільного кодексу України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно п.1.1. кредитного договору в редакції змін, внесених додатковим договором №28/4 від 22.10.2008р., ТОВ "Укрпромбанк" про неповернення кредиту відповідачем стало відомо 07.05.2010р.
З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2011 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було підписано акт звірки розрахунків №1 до договору про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" від 12.03.2011 року з метою підтвердження факту переведення права вимоги ТОВ "Укрпромбанк" та фактичної заборгованості позичальників за кредитними договорами, в тому числі і ТОВ "Екотрансбудінвест", в якому містяться відомості щодо заборгованості відповідача.
Позовна заява ПАТ “Дельта Банк” була зареєстрована в господарському суді 28.08.2015р. (а.с.73), а відповідач в процесі розгляду справи в суді першої інстанції заявив про застосування позовної давності (а.с.170-172).
У відповідності із ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Враховуючи вище викладене та беручи до уваги п. 4.1. договору про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" від 12.03.2011 року та акт звірки №1 від 14.03.2011 року колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 247036,79 грн. заборгованості за кредитом до задоволення не підлягає.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 19 464,52 грн. пені нарахованої за період з 13.03.2011 року по 11.09.2011 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З вищевикладеного вбачається, що позивачем нараховано пеню поза межами строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, а тому вищезазначена вимога задоволенню не підлягає.
Також, позивачем на підставі п. 5.4 договору застави транспортного засобу № 28/Zкв-07-1 від 14.09.2007р. заявлено до стягнення 51000 грн. штрафу
Згідно з п. 5.4 договору застави у випадку невиконання заставодавцем умов п. 3.1.1.2. цього договору, заставодержатель має право вимагати, а заставодавець зобов'язаний сплатити заставодержателю штраф у розмірі 10% процентів від погодженої сторонами вартості предмету застави за кожний з випадків.
Підпунктом 3.1.1.2. п.3.1. договору застави передбачено, що у разі якщо строк дії кожного з договорів страхування предмету застави за цим договором закінчиться раніше строку дії договору, заставодавець зобов'язаний не пізніше, ніж за 5 робочих днів до дати закінчення строку дії кожного з укладених договорів страхування предмету застави за цим договором, забезпечити подальше страхування предмету застави на період закінчення строку дії цього договору на умовах, погоджених із заставодержателем, та надати заставодержателю протягом 5 робочих днів з дати укладення відповідних договорів копії такого договору страхування та/або страхового полісу або інший документ, що підтверджує факт страхування предмету застави за цим договором, копію платіжного документу, що підтверджує сплату страхового платежу відповідно до умов договору страхування з відміткою банку про проведення платежу, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою заставодавця - юридичної особи.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог апелянта про стягнення з відповідача 51 000 грн. штрафу, оскільки заявляючи до стягнення 51000 грн. штрафу, позивачем у встановленому законом порядку не доведено порушення відповідачем цієї умови договору.
А тому, посилання апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, є документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Волинської області від 10.02.2016 року у справі №903/961/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_4 на рішення господарського суду Волинської області від 10.02.2016р. у справі №903/961/15 - залишити без задоволення.
2. Справу №903/961/15 повернути до господарського суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Павлюк І. Ю.
Суддя Савченко Г.І.