"05" квітня 2016 р. Справа № 917/2568/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М. , суддя Россолов В.В.,
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 5 від 01.09.2015 року;
відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 17.02.2016 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 742 П/1-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року у справі № 917/2568/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія", м. Полтава,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп", м. Полтава,
про стягнення пені в сумі 456554,78 грн.,
У грудні 2015 р. позивач - ТОВ "Полтавська бурова компанія" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "Хімагростеп", відповідача, про стягнення 456554,78 грн. пені, з посиланням на неналежне виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу № 160107 від 17.01.2015 р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.02.2016 р. у справі № 917/2568/15 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача 456554,78 грн. пені та 6849,00 грн. судового збору.
Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що обидві сторони у квітні-травні 2015р. здійснили фактичні дії, направлені на виконання домовленостей, зафіксованих в договорі № 1604-02 від 16.04.2015 р., який залишився неукладеним з причини непідписання позивачем протоколу розбіжностей, тобто сторони не домовились про істотну умову договору - ціну і вказане свідчить про те, що перерахування позивачем грошових коштів в сумі 1 485 689, 62 грн. та поставка товару, яка здійснювалась в період з 25 травня по 03 червня 2015 р., мають статус окремих правочинів і не регулюються умовами договору № 160107 від 17.01.2015 р., а всі дії сторін по оплаті та поставці товару в кількості 160 тон, які мали місце у квітні-червні 2015 року, носили характер окремих правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України і не підпорядковувались умовам договору № 160107 від 17.01.2015 року.
Також вказує на те, що товар вивозився позивачем самовивозом із залученням водіїв, які працюють у позивача на умовах трудового договору. Таким чином позивач самостійно вирішував питання про те, коли саме вивозити товар.
При цьому, як зазначає відповідач, протягом квітня 2015 р. позивач не надавав заявок на відвантаження товару, 75% якого було оплачено 24.04.2015 р. Лише 25 травня 2015 року ТОВ “Полтавська бурова компанія” оформила і надала на адресу ТОВ “ХІМАГРОСТЕП” довіреність 1103 від 25.05.2015 р. на ім'я ОСОБА_3 на право отримання від ТОВ “ХІМАГРОСТЕП” калію хлористого білого дрібнозернистого у кількості 210 тон і саме починаючи з 25.05.2015 р. ТОВ “Полтавська бурова компанія” почала направляти свій транспорт на перевезення товару. Факт надання цієї довіреності був розцінений відповідачем як заявка на відвантаження товару і саме з цієї дати позивач почав здійснювати отримання товару.
Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що прострочення поставки з боку відповідача не мало місце і що застосовувати до поставки умови договору № 160107 від 17 січня 2015 р. про відповідальність сторін є протиправним.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 05.04.2016 року .
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні зазначили, що сторони під час розгляду справи, почали процес врегулювання спірної ситуації шляхом укладення 24.03.2016 року додаткової угоди до договору № 160107 від 17 січня 2015 року, якою погодили строки та умови поставки і оплати калію хлористого дрібнозернистого білого у кількості 160 тон, що був фактично поставлений у травні-червні 2015 р. та якою, з врахуванням норм ст. 180 ч. 7 ГК України, статті 631 частини З Цивільного кодексу України врегулювали відносини, які мали місце до її укладання.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, доводи відповідача та позивача, заслухавши усні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 17.01.2015 р. ТОВ “Полтавська бурова компанія” та ТОВ “Хімагростеп” уклали договір купівлі - продажу № 160107 (далі договір) відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язавався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступний компонент бурового розчину: калій хлористий дрібнозернистий (білий, фасування в тарі по 1000 кг, сорт 1, ГОСТ 4568-95) в орієнтовній кількості 206,7 тон за ціною, що є гривневим еквівалентом 370 євро, з урахуванням ПДВ за 1тону, з розрахунку курсу продажу 18,856 грн. за 1 євро, що склався на Міжбанківському валютному ринку на дату укладення договору.
У пункті 2.2 договору сторони визначили строк поставки товару, а саме: не пізніше 3-х календарних днів з моменту отримання продавцем попередньої оплати згідно з пунктом 4.2 договору.
З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2015 року, 13.02.2015 року, 24.02.2015 року, 03.03.2015 року, 16.03.2015 року, 26.03.2015 року сторонами укладалися додаткові угоди до договору №160107 від 17.01.2015 (а.с. 19-24).
Відповідно до додаткової угоди №6 від 26.03.2015 (п. 1.3) товар поставляється в термін до 27.03.2015 року.
Відповідно до пункту 2.3 договору датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної (в інших випадках - відмітка про отримання на товаросупровідних документах).
Згідно з пунктом 3.1 договору ціна товару, зазначеного в пункті 1.1 даного договору становить 9 047,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 1507,33 грн.) за одну тону товару, що на дату підписання договору є еквівалентом 415доларів США.
Орієнтовна вартість договору визначається загальною вартістю товару та становить суму 3 338 343,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 556 390,00 грн. (п. 3.2).
Пунктом 3.3 договору встановлено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість товару зазначаються сторонами у додатках до договору, які після підписання їх сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом договору покупець проводить попередню оплату товару протягом 3 банківських днів з дати подання заявки на поставку партії товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця у розмірі 50% вартості партії товару. Залишок оплати в розмірі 50% вартості партії товару - протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару.
Як зазначає позивач, відповідно до чергової заявки, покупець замовив 210 тон калію хлористого дрібнозернистого білого (фасування в тарі по 1000 кг, сорт 1, ГОСТ 4568-95).
Про прийняття заявки свідчать конклюдентна дія продавця - факт виставлення відповідачем рахунку №151 від 21.04.2015 про оплату повної вартості замовленого товару в сумі 1980919,50 грн. (з ПДВ) за 210 тон товару (а.с. 56).
ТОВ “Полтавська бурова компанія” у строк визначений договором, 24.04.2015 року оплатило 75% вартості товару, перерахувавши на рахунок відповідача 1485689,62 грн., з ПДВ (копія платіжного доручення № 4863 від 24.04.2015 року у матеріалах справи, а.с. 55).
Таким чином, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, ТОВ “Полтавська бурова компанія” належним чином виконані умови договору купівлі - продажу.
Отже, з урахуванням пункту 2.2 договору, обумовлений договором товар мав бути поставленим протягом трьох календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати в розмірі 50% , тобто кінцевим терміном поставки товару є 28.04.2015 року.
Відповідач прострочив терміни поставки товару. Зокрема, перша часткова поставка товару в кількості 20 тон відбулася на об'єкт Покупця лише 25.05.2015 року, тобто через місяць після проведеної оплати, з простроченням у 27 днів.
Далі товар відвантажувався частинами в наступній послідовності:
Дата відвантаженняПідставаКількість та ціна за тону Вартість партії товару
25.05.2015ТТН№РОЧ437від 25.05.201520 тон х 9432,95 грн.188 659,00
25.05.2015ТТН № РОЧ440 від 25.05.201510 тон х 9432,95 грн.94 329,50
25.05.2015ТТН №441 від 25.05.2015 10 тон х 9432,95 грн.94 329,50
26.05.2015ТТН №442 від 26.05.201520 тон х 9432,95 грн.188 659,00
27.05.2015ТТН№РОЧ443від 27.05.201520 тон х 9432,95 грн.188 659,00
29.05.2015ТТН № РОЧ449 від 29.05.201520 тон х 9432,95 грн.188 659,00
29.05.2015ТТН№РОЧ450 від 29.05.201520 тон х 9432,95 грн.188 659,00
02.06.2015ТТН № РОЧ452 від20 тон х 9432,95 грн.188 659,00
02.06.2015
03.06.2015ТТН № РОЧ456 від20 тон х 9432,95 грн.188 659,00
03.06.2015
Як зазначає позивач, відповідач відмовився надати специфікації на товар, які передбачені пунктом 3.5 договору, а також видаткові накладні на товар.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ТОВ “Полтавська бурова компанія” надіслана відповідачем додаткова угода до договору № 160107 купівлі-продажу від 17.01.2015 року, відповідно до якої, п. 2.2 договору викладено в наступній редакції: “Товар поставляється партіями згідно заявок Покупця. Строк поставки кожної партії Товару сторони оговорюють окремо. Граничний строк поставки всього обсягу Товару, передбаченого цією угодою - не пізніше 30.10.2015 року”.
Однак, зазначена додаткова угода позивачем не підписана, що свідчить про те, що зміни в договір в частині строків поставки не внесені.
У пунктах 6.2, 6.3 договору сторони передбачили, що у разі прострочення продавцем термінів поставки товару він сплачує покупцю штрафну санкцію у розмірі 1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару. Позивачем, з посиланням на вказані вище обставини, заявлено до стягнення 456554,78 грн.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, визнав встановленою обставину прострочення позивачем строку поставки товару по договору та погодився із здійсненим позивачем розрахунком штрафних санкцій (пені) у розмірі 1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару.
Однак, господарський суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивачем суму штрафної санкції нараховано від вартості всього поставленого товару - в кількості 259 тон, тоді як по договору товар мало бути поставлено у меншій кількості - 206, 7 тон., тобто судом не враховано, що позивачем здійснено розрахунок штрафної санкції за умовами договору №160107 від 17.01.2015 року та безпідставно до вартості поставленого з простроченням товару, включено вартість 52,3 тон понаддоговірної кількості товару, на яку не можуть поширюватись умови п. 6.2 договору щодо відповідальності за прострочення термінів поставки.
Вказана обставина свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, що потягло за собою висновки суду, які не відповідають обставинам справи та призвело до порушення норм матеріального права.
Отже, враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто суму штрафної санкції(пені), виходячи з вартості товару у договірній кількості - 206, 7 тон. за кожен день прострочення поставки товару, що дорівнює 287799,09 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід змінити в частині стягнення з відповідача 456554,78 грн. пені та стягнути з відповідача на користь позивача пеню сумі 287799,09 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що сторони у квітні-травні 2015 р. здійснили фактичні дії, направлені на виконання домовленостей, зафіксованих в договорі № 1604-02 від 16.04.2015 р., який залишився неукладеним з причини непідписання позивачем протоколу розбіжностей, тобто сторони не домовились про істотну умову договору - ціну договору. А тому, за висновком відповідача, перерахування позивачем грошових коштів в сумі 1 485 689, 62 грн. в період з 25 травня по 03 червня 2015 р. не охоплювалось умовам договору № 160107 від 17.01.2015 року, у зв'язку з чим застосування передбаченої цим договором санкції є протиправним.
Однак колегія суддів не може погодитися із таким посиланням, оскільки сторони договору № 160107 від 17.01.2015 . дійшли згоди щодо такої істотної умови цього договору, як ціна, встановивши порядок її визначення в майбутньому, що не суперечить принципу свободи договору, встановленому статтями 3 та 6 Цивільного кодексу України.
До того ж, як вже зазначалося, відповідач здійснив конклюдентну дію щодо ціни поставленого товару, виставивши рахунок № 151 від 21.04.2015 р. про оплату повної вартості замовленого товару в сумі 1980919,50 грн. (з ПДВ) за 210 тон товару.
Також здійснення відповідачем вказаної дії спростовує його посилання на неотримання останнім протягом квітня 2015 р. заявок на відвантаження товару, 75% якого було оплачено 24.04.2015 р .
Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на укладення 24.03.2016 року додаткової угоди до договору колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана угода була укладена сторонами вже після прийняття оскаржуваного рішення у справі (18.02.16 р.), у зв'язку з чим вказаний документ не міг бути предметом дослідження в суді першої інстанції і його наявність не впливає на підстави для скасування або зміни судового рішення встановлені статтею 104 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.16 у справі № 917/2568/15 змінити в частині стягнення 456554,78 грн. пені. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія" пеню в сумі 287799,09 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (вул. Котляревського будинок 1/27, офіс 610, м. Полтава, 36020,ЄДРПОУ 39291937, р/р 26006054611961 в ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, МФО 331401 ІПН 392919316016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія" ( вул. Харчовиків, 27, м. Полтава, 36014, п/р 26004498756002 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, ЄДРПОУ 39117280) 4317,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія" (вул. Харчовиків, 27, м. Полтава, 36014, п/р 26004498756002 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, ЄДРПОУ 39117280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммагростеп" (вул. Котляревського будинок 1/27, офіс 610, м. Полтава, 36020,ЄДРПОУ 39291937, р/р 26006054611961 в ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, МФО 331401 ІПН 392919316016) 4748,70 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 11.04.2016 року.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Россолов В.В.