79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" квітня 2016 р. Справа № 921/1143/15-г/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді М.І. Хабіб суддів О.В. Зварич
Я.О. Юрченка
при секретарі Угриновська І.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Онікс», б/н від 04.03.2016 (вх. №01-05/1346/16 від 18.03.2016)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016
у справі № 921/1143/15-г/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр-Галичина», м.Тернопіль
до відповідача: Приватного підприємства «Онікс», смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області
про стягнення 129 145, 54 грн заборгованості
за участю представників:
позивача: Каневської М. О. (довіреність №09/15-1 від 21.09.2015);
відповідача: не з'явився (належно повідомлений)
У грудні 2015 року ТОВ «Агроцентр-Галичина» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП «Онікс» про стягнення 129 145,54грн. В подальшому позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, вих. № 18 від 18.01.2016, в якій просив стягнути з відповідача 98 371,74 грн, в т.ч. 93 557,71 грн заборгованості за товар, 4 497,94 грн пені та 316,09 грн 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору купівлі-продажу №28ч/1 від 28.06.2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 62 289,68 грн, що згідно з додатками -специфікаціями до договору в еквіваленті до курсу долара США становить 7 642,90 дол. США. Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що протягом дії договору грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплату вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору (специфікаціях), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ «Державний ощадний банк України» на відповідну дату на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Відповідач оплатив товар частково в сумі 55 000 грн, що в еквіваленті до курсу долара США, встановленого ПАТ «Державний ощадний банк України» на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни, становить 3 981, 15 дол. США. Сума боргу становить 3 661, 75 дол. США, що станом на 30.11.2015 становить 93 557, 71 грн. На підставі ст. 551, 625 ЦК України та п.п. 7.2.1. договору позивач просить стягнути з відповідача 4 497,94 грн пені та 316,09 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 у справі №921/1143/15-г/14 (суддя Руденко О.В.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПП «Онікс» на користь ТОВ «Агроцентр-Галичина» 93 374, 62 грн вартості товару, 4 497,94 грн пені та 316,09 грн 3% річних та 1 823,60 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване ст. ст. 11, 509, 526, 599, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 232 ГК України, ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
При частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач поставив відповідачу у червні-серпні 2013 року товар на суму 62 289,68 грн, що в еквіваленті по курсу долара США становить 7 642,90 дол. США. Відповідач оплатив товар частково, його заборгованість становить 3 661, 75 дол. США. Розглянувши поданий позивачем розрахунок боргу, суд встановив, що курс долара США станом на 30.11.2015 становив 25,50 грн /дол. США, а не 25, 55 грн/дол. США, як вказав позивач. Відтак суд дійшов висновку, що сума заборгованості, яка підлягає до задоволення, становить 93 374, 62 грн. Суд також перевірив на відповідність вимогам п. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» нарахування пені в сумі 4 497,94 грн та 3% річних в сумі 316,09 грн за період з 01.12.2014 по 30.11.2015 та дійшов висновку, що що нарахування проведені в межах встановлених законодавством строків, їхній розмір не перевищує максимально допустимого.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 у справі №921/1143/15-г/14 скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник вважає, що розрахунок залишку зобов'язання за курсом зобов'язань, визначених на час розгляду спору, спричинив до необгрунтованого збільшення суми грошових коштів, які стягуються з відповідача через курсову різницю коливання гривні до долара, при цьому вказує, що поставка товару здійснена позивачем ще у 2013 році. Також вказує, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги як беззаперечний доказ здійснення позивачем поставок специфікації до укладеного договору, оскільки в специфікаціях зазначено перелік продукції, що може бути поставлена покупцю з зазначенням її ціни, вони не є доказами фактичної поставки. Тому вважає помилковим висновок суду про наявність заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, просить залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема вказує, що ст. 533 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Стверджує, що сторонами грошовий еквівалент в іноземній валюті визначено в додатках-специфікаціях і ціна, зафіксована в у додатках-специфікаціях, не змінювалась. Вказує, що розмір грошових зобов'язань розрахований відповідно до п. 2.3 договору.
04.04.2016 на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі (вх. №01-05/1685/16 від 04.03.2016), яке обгрунтоване тим, що 14.03.2016 Господарським судом Тернопільської області у справі №921/148/16-г/7 порушено провадження за позовом ПП «Онікс» до ТОВ «Агроцентр-Галичина» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №28ч/1 від 28.06.2013, тобто того самого договору, який є підставою для стягнення заборгованості у даній справі.
В судове засідання 05.04.2016 скаржник явки свого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце був повідомлений належним чином.
Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав усні пояснення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Проти клопотання скаржника про зупинення провадження у справі заперечив.
Розглянувши клопотання скаржника про зупинення провадження у справі, колегія суддів апеляційного суду відхиляє його з огляду на те, що апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції з урахуванням обставин, які існували на момент його прийняття (18.01.2016), в той час як провадження у справі №921/148/16-г/7 за позовом ПП «Онікс» до ТОВ «Агроцентр-Галичина» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №28ч/1 від 28.06.2013 порушено 14.03.2016, тобто, після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відтак не може враховуватися апеляційним судом та не може бути підставою для зупинення апеляційним судом провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.06.2013 ТОВ"Агроцентр-Галичина" (постачальник) та ПП "Онікс" (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 28ч/1, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у визначені строки передати у власність покупця засоби захисту рослин та/або мікродобрива, стимулятори росту рослин (регулятори росту), насіння (товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість (а.с. 19-20).
Ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно з відповідними специфікаціями), переданих постачальником у власність покупцю (п. 2.1. договору).
Згідно з п. 2.2 договору розрахунки за вказаним правочином здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.
Пунктом 2.3 договору встановлено, що протягом дії договору грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплату вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору (специфікаціях) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ «Державний ощадний банк України» на відповідну дату на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ «Державний ощадний банк України» на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) курсу, який був встановлений на день підписання договору, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент підписання договору.
За умовами п. 3.2.1., 3.2.2. покупець зобов'язаний прийняти товар в строки, які вказані в специфікаціях та оплатити вартість товару в терміни, вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п.2.3. договору.
Відповідно до п. 5.1. укладений сторонами договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками останніх і діє до остаточного виконання сторонами свої зобов'язань.
За затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар покупець сплачує штраф у розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 7.2.1).
Згідно з п.7.4 договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 7 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов' язання повинно було бути виконане.
28.06.2013 сторони уклали додаток №1 до договору № 28ч/1, в якому визначено назву, кількість та вартість товару на суму 40 714 грн, що еквівалентно 4 995,65 дол. США (комерційний курс долара США до гривні станом на 28.06.2013 становить 8,15 грн/дол. США), строк його поставки - до 05.07.2013 та строк його оплати - до 20.07.2013 (а.с. 21).
03.07.2013 сторони уклали додаток №2 до договору № 28ч/1, в якому визначено назву, кількість та вартість товару на суму 12838,30 грн, що еквівалентно 1580,16 дол. США (комерційний курс долара США до гривні станом на 03.07.2013 становить 8,15 грн/дол. США), строк його поставки - до 15.07.2013 та строк його оплати - до 20.07.2013 (а.с. 22).
26.07.2013 сторони уклали додаток №3 до договору № 28ч/1, в якому визначено назву, кількість та вартість товару на суму 8 696,380 грн, що еквівалентно 1067,04 дол. США (комерційний курс долара США до гривні станом на 26.07.2013 становить 8,15 грн/дол. США), строк його поставки - до 30.07.2013 та строк його оплати - до 30.07.2013 (а.с. 23).
Згідно з видатковими накладними №118 від 27.06.2013 на суму 40 715 грн, № 144 від 05.07.2013 на суму 12 878,30 грн, № 179 від 02.08.2013 на суму 8 696,38 грн позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 62 289,68грн. Накладні підписані двома сторонами, підписи представника відповідача на накладних №118та №144 скріплені печаткою відповідача, а до накладної №179 додана довіреність№20 від 02.08.2013 на представника відповідача Самотка О.В.( а.с.24-26).
Станом на момент поставки вартість поставленого товару 62 289,68грн по курсу долара США становить 7642,90 дол. США.
У встановлений договором строк відповідач не оплатив товар, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з вимогами від 10.02.2014 №4 та від 14.05.2015 №260 оплатити заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи, з 17.01.2014 по 12.01.2015 відповідач перерахував позивачу за товар 55 000 грн, а саме: 17.01.2014 - 10 000,00 грн, що становить 1 206,27 дол. США по курсу 8,29 грн/дол. США на час сплати; 28.11.2014 - 5 000,00 грн, що становить 322,58 дол. США по курсу 15,50 грн/дол. США на час сплати; 01.12.2014 - 5 000,00 грн, що становить 322,58 дол. США по курсу 15,50 грн/дол. США на час сплати; 10.12.2014 - 5 000,00 грн, що становить 314,47 дол. США по курсу 15,90 грн/дол. США на час сплати; 06.01.2015 - 20 000,00 грн, що становить 1 209,92 дол. США по курсу 16,53 грн/дол. США на час сплати; 12.01.2015 - 10 000,00 грн, що становить 605,33 дол. США по курсу 16,52 грн/дол. США на час сплати, що разом становить - 55 000 грн, що еквівалентно - 3 981,15 дол. США.
Отже, заборгованість відповідача становить 3 661,75 дол. США.
З розрахунку позивача (а.с.50-52) вбачається, що пеня та 3% річних нараховані на суму боргу, визначену по кожній видатковій накладній окремо, яка існувала в період, за який нараховуються пеня та річні:
по накладній № 118 від 27.06.2013 нараховано 468, 51 грн пені та 50, 19 грн 3% річних за період з 01.12.2014 по 05.01.2015;
по накладній № 144 від 05.07.2013 нараховано 395, 20 грн пені та 42, 35 грн 3 % річних за період з 01.12.2014 по 11.01.2015;
по накладній № 179 від 02.08.2013 нараховано- 3 634, 23 грн пені та 223,55 грн 3% річних за період з 01.12.2014 по 30.11.2015.
Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору купівлі-продажу № 28ч/1 від 28.06.2013 позивач в червні-серпні 2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 62 289,68грн, що в еквіваленті по курсу долара США до гривні на момент поставки згідно з специфікаціями становить 7 642, 90 дол. США. Строк оплати товару встановлений в додатках 1,2,3 до договору. При цьому договором встановлено, що оплата товару здійснюється у гривнях. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом долара США на день платежу. У встановлений договором строк відповідач не оплатив товар, за період з 17.01.2014 по 12.01.2015 відповідач перерахував позивачу за товар 55 000 грн, що за курсом долара США на день перерахування коштів становить 3 981,15 дол. США. Заборгованість відповідача становить 3 661,75 дол. США ( 7642,90 - 3981,15).
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу,пені).
Договором купівлі-продажу ( п.7.2.1) встановлено сплату пені за прострочення оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договором купівлі-продажу встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 7 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов' язання повинно було бути виконане ( п.7.4)
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлений обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного та враховуючи умови договору щодо оплати вартості товару у гривнях, яка визначається за офіційним курсом долара США на день платежу, щодо строків оплати товару ( за умовами договору оплата мала бути здійснена до 20.07.2013 та до 30, 07.2013) та щодо припинення нарахування штрафних санкцій (пені) через 3 роки від дня, коли зобов' язання повинно було бути виконане, апеляційний погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає правомірним часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 93 374, 62 грн вартості товару, 4 497,94 грн пені, 316,09 грн 3% річних та 1 823,60 грн судового збору.
Доводи відповідача про необґрунтоване завищення судом першої інстанції залишку зобов'язання за курсом зобов'язань, визначених на час розгляду спору, та збільшення суми боргу, яка стягується з відповідача, колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать фактичним обставинам справи та закону, оскільки ст.533 ЦК України надано право сторонам визначити в договорі грошовий еквівалент в іноземній валюті та встановити, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Саме такі положення викладені в пункті 2.3 договору купівлі-продажу та додатках №№1,2,3 до нього. Відтак, визначення суми боргу на підставі п.2.3 договору та додатків №№1,2,3 до договору з урахуванням курсу долара США до гривні на день платежу відповідає умовам договору та закону.
Як зазначено вище, факт поставки товару позивачем підтверджений видатковими накладними №118 від 27.06.2013 на суму 40 715 грн, № 144 від 05.07.2013 на суму 12 878,30 грн, № 179 від 02.08.2013 на суму 8 696,38 грн, які підписані представником відповідача та скріплені печаткою відповідача. Ці видаткові накладні були додані позивачем до позовної заяви та зазначені в додатку до неї. Відтак доводи скаржника про те, що як беззаперечний доказ поставки товару суд першої інстанції взяв до уваги лише специфікації( додатки №№ 1,2,3 до договору), апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
Інші доводи скаржника не беруться до уваги, оскільки не спростовуються висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 у справі № 921/1143/15-г/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Постанова підписана 07.04.2016.
Головуюча-суддя М.І. Хабіб
Суддя О.В. Зварич
Суддя Я.О. Юрченко