"05" квітня 2016 р. Справа № 920/1762/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю представників:
першого відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю № 05-5/96 від 24 грудня 2015 року;
позивача - не з'явився,
другого відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 409 С/1-6) на рішення Господарського суду Сумської області від 25 січня 2016 року у справі № 920/1762/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Демпург-М”, м. Суми;
до 1. Публічного акціонерного товариства “БМ-Банк”, м. Київ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумський завод гумотехнічних виробів”, м. Суми;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання “Гумотехніка”, м. Суми;
про визнання поруки припиненою
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд визнати поруку ТОВ “Демпург-М” за договором поруки № 2013-02/36DC-2 від 28 березня 2013 року, укладеним між ПАТ “БМ Банк” в особі директора відділення № 36 АТ “БМ Банк” ОСОБА_2, ТОВ “Демпург-М” в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ “Сумський завод гумотехнічних виробів” в особі генерального директора ОСОБА_4 припиненою відповідно до ч. 1 статті 559 Цивільного кодексу України, у зв'язку із підписанням відповідачами без згоди позивача додаткових угод № 13 та № 14 до договору відновлюваної кредитної лінії № 2013-02/36/DC від 28 березня 2013 року, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 25 січня 2016 року у справі № 920/1762/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лугова Н.П., суддя Жерьобкіна Є.А., суддя Яковенко В.В.) в позові відмовлено.
Позивач - ТОВ “Демпург-М”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 25 січня 2016 року у справі № 920/1762/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує, зокрема, на те, що судом не в повному обсязі були досліджені матеріали справи, оскільки, згідно вимог чинного законодавства, збільшення обсягу відповідальності у поручителя є безумовною підставою для припинення поруки; нові умови щодо збільшення процентної ставки були передбачені додатковими договорами №13 та №14 до Кредитного договору, згоду на яких позивач не надавав.
29 лютого 2016 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від першого відповідача - ПАТ “БМ Банк” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відхилити апеляційну скаргу позивача, а рішення Господарського суду Сумської області від 25 січня 2016 року у справі № 920/1762/15 залишити без змін (вх. 2348).
У відзиві на апеляційну скаргу, перший відповідач вважає, що позивачем не доведені факти порушення його прав внаслідок укладення додаткових договорів №13 та №14 до Кредитного договору, оскільки із розрахунку заборгованості убачається факт відсутності у поручителя збільшення обсягу відповідальності.
Розгляд справи відкладався.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності (вх.3605 від 04.04.2016 р.).
Через канцелярію суду представником першого відповідача подано суду клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових договорів до договору відновлювальної кредитної лінії № 2013-02/36/DC від 28 березня 2013 року та договору поруки № 2013-02/36/DC-2 від 28 березня 2013 року з додатковими договорами №1-9 (вх. 3676 від 05.04.2016 р. ), яке задоволено колегією суддів.
У призначене судове засідання представники ТОВ “Сумський завод гумотехнічних
виробів” та ТОВ Виробниче об'єднання “Гумотехніка” не з'явились, конверти із судовою кореспонденцією повернулись на адресу суду із позначками: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що ТОВ “Сумський завод гумотехнічних виробів” та ТОВ Виробниче об'єднання “Гумотехніка”, а також ТОВ «Демпург-М» були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності їх представників.
У зв'язку із відпусткою судді Івакіної В.О. для розгляду цієї справи, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04 квітня 2016 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Пелипенко Н.М.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
Місцевий господарський суд, встановивши відсутність у відповідності до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України правових підстав для визнання поруки припиненою, відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як убачається із матеріалів справи, 28 березня 2013 року між ПАТ «БМ Банк» та ТОВ «Сумський завод гумотехнічних виробів» укладений договір відновлюваної кредитної лінії № 2013-02/36/DС, за умовами якого перший відповідач зобов'язався надати, а другий відповідач зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені Договором строки Кредит в розмірі 550000,00 євро та сплатити проценти за користуванням Кредитом в порядку та на умовах, визначеним цим Договором. Строк повернення кредиту - 27 березня 2015 року.
Сторонами вносилися зміни до кредитного договору шляхом підписання додаткових договорів: № 1 від 11 квітня 2013 року, № 2 від 18 квітня 2013 року, № 3 від 19 квітня 2013 року, № 4 від 10 грудня 2013 року, № 5 від 23 грудня 2013 року, № 6 від 03 квітня 2014 року, № 7 від 14 квітня 2014 року, № 8 від 18 квітня 2014 року, № 9 від 29 квітня 2014 року, № 10 від 06 травня 2014 року, № 11 від 13 травня 2014 року, № 12 від 15 серпня 2014 року, № 13 від 30 січня 2015 року, № 14 від 16 червня 2015 року.
Згідно пункту 1.1. договору відновлювальної кредитної лінії в редакції додаткового договору № 13 від 30 січня 2015 року ПАТ «БМ Банк» зобов'язується надавати на умовах цього договору, а ТОВ «Сумський завод гумотехнічних виробів» зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 785 000,00 євро та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору відновлювальної кредитної лінії в редакції додаткового договору № 13 від 30 січня 2015 року Кредит надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з позичкового рахунку № 2063302300700 на поточний рахунок ТОВ «Сумський завод гумотехнічних виробів» в безготівковому порядку на ведення поточної діяльності та на придбання обладнання, але не більш ніж 100 000,00 євро ( Цільове призначення). У разі , якщо ліміт кредитування буде вичерпано, ТОВ «Сумський завод гумотехнічних виробів» не має право отримати наступний транш в межах ліміту кредитування навіть за умови погашення попередньої заборгованості за договором.
28 березня 2013 року між ПАТ «БМ Банк», ТОВ «Сумський завод гумотехнічних виробів» та ТОВ «Демпург-М» укладений договір поруки № 2013-02/36/DC-2, згідно умов якого, ТОВ «Демпург-М» поручився перед ПАТ «БМ Банк» за своєчасне та повне виконання ТОВ «Сумський завод гумотехнічних виробів» зобов'язань за кредитним договором № 2013-02/36/DC від 28 березня 2013 року, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
В пункті 1.2 Договору поруки зазначено що у разі порушення ТОВ «Сумський завод гумотехнічних виробів» зобов'язань за кредитним договором, другий відповідач і позивач відповідають перед ПАТ «БМ Банк», як солідарні боржники.
Згодом, сторони вносили зміни до умов договору поруки № 2013-02/36/DC-2 від 28 березня 2013 року, шляхом укладення додаткових договорів до нього: № 1 від 10 грудня 2013 року, №2 від 23 грудня 2013 року, №3 від 03 квітня 2014 року, №4 від 14 квітня 2014 року, № 5 від 18 квітня 2014 року, №6 від 29 квітня 2014 року, №7 від 06 травня 2014 року, №8 від 13 травня 2014 року додаткового договору та №9 від 15 серпня 2014 року.
Предметом спору у даній справі є визнання поруки припиненою.
В п.4.1.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зазначено, що у разі невизнання кредитором припинення поруки згідно із статтею 559 ЦК України поручитель має право звернутись до господарського суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена.
Підставою для подання позову до господарського суду, як зазначає позивач, є те, що згоди на укладення додаткових договорів № 13 від 30 січня 2015 року та № 14 від 16 червня 2015 року ним (Поручителем) не надавалось, а цими додатковими договорами до договору № 2013-02/36/DC відновлюваної кредитної лінії від 28 березня 2013 року було змінено зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого обсяг відповідальності Поручителя збільшився, оскільки змінено графік повернення кредиту, збільшилась сума заборгованості в поточному періоді, розмір процентів за користування кредитом, а отже і відповідні штрафні санкції за прострочення повернення основної суми боргу та процентів. Так як штрафні санкції згідно пункту 6.1.1. договору прив'язані до облікової ставки НБУ, а остання була підвищена з 06 лютого 2015 року до 19,5% (з попередніх 14%), збільшення суми погашення в періодах лютий - березень 2015 року, на думку позивача, призвело до збільшення відповідальності позичальника, а отже і поручителя. Цими додатковими договорами були доповнені пункти Договору щодо права Банку на збільшення процентної ставки за користування кредитом на два процентних пункти та/або вимагати дострокового повернення кредиту, за умови невиконання другим відповідачем деяких додаткових зобов'язань (п.п. 4.3,16, 4.3.17, 4.3.18, 4.3.19).
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У частині 1 статті 554 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статтею 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто, Закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору.
Підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.
Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.
За приписами статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 4.1.6 постанови «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24 листопада 2014 року №1, відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Цивільний кодексу України не віднесено до підстав припинення зобов'язання закінчення строку дії договору. Відтак припинення строку дії основного договору, забезпеченого порукою, не є підставою припинення поруки. Зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.
Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо.
Господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди. Не є збільшенням основного зобов'язання надання чергового траншу за договором про відкриття кредитної лінії, що забезпечений договором поруки.
У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 Цивільного кодексу України.
Свою правову позицію щодо застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання висловив Верховний Суд України в «Аналізі законодавства, яке регулює поруку».
Так, при вирішенні справ цієї категорії судам рекомендується керуватися позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові у справі № 6-20цс11 від 21 травня 2012 р., згідно з якою збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо. Відповідно до положення ч. 1 статті 559 ЦК припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Подібна позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від: 21 травня 2012 р. у справі № 6-18цс11; 18 червня 2012 р. у справі № 6-73цс12.
Також, у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11 зазначено, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.
Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.
Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.
Як вже було зазначено в цій постанові, 15 серпня 2014 року, АТ «БМ БАНК» та ТОВ «Демпург-М» уклали додатковий договір № 9 до договору поруки, яким виклали абзац № 5 розділу «ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБА_5 ТЕРМІНІВ» договору поруки у наступній редакції: «Зобов'язання» - це зобов'язання Боржника перед Кредитором, що випливає з Кредитного договору, а саме: здійснити погашення кредиту у розмірі 800 000,00 євро до 27 березня 2017 року, сплатити Кредитору проценти за користування кредиту, у розмірі та на умовах зазначених у Кредитному договору, штрафи, пені, комісійні винагороди в розмірі та в строки, визначені Кредитним договором, та інші платежі у розмірі, порядку та на умовах зазначених у Кредитному договорі. Зазначена додаткова угода до договору поруки була укладена уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплена їх печатками.
Відповідно до умов пункту 1.1 договору поруки, виходячи з редакції додаткового договору № 9 до договору поруки, позивач поручився перед Кредитором за своєчасне та повне виконання Боржником ОСОБА_6 - «здійснити погашення кредиту у розмірі 800 000,00 євро до 27 березня 2017 року, сплатити Кредитору проценти за користування кредиту, у розмірі та на умовах зазначених у Кредитному договору, штрафи, пені, комісійні винагороди в розмірі та в строки, визначені Кредитним договором, та інші платежі у розмірі, порядку та на умовах зазначених у Кредитному договорі», за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Тобто, позивач - TOB «Демпург-М» зобов'язався відповідати перед AT «БМ БАНК» за невиконання TOB «Сумський завод гумотехнічних виробів» усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору на умовах зазначених у ньому.
Колегія суддів зазначає, що саме ця умова договору поруки обумовлює обсяг відповідальності Поручителя.
Крім того, п. 2.1 договору поруки свідчить про те, що поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед Відповідачем за виконання зобов'язання згідно з умовами кредитного договору.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається, як умовами договору поруки, так і умовами основного договору.
З врахуванням наведеного, при вирішенні спору, судова колегія оцінює вжитий у додатковій угоді № 9 до договору поруки термін «Зобов'язання» з врахуванням, його значення та змісту в контексті умов договору поруки, а саме п.п. 1.1.,2.1.
Зі змісту додаткових договорів № 13 від 30 січня 2015 року та № 14 від 16 червня 2015 року вбачається, що до них не вносились будь-які зміни, що призвели, або могли призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя оскільки, встановлення процентної ставки у розмірі 11,5 % процентів річних за користування кредитом було погоджено з Позивачем у п.1 додаткового договору № 9 від 15 серпня 2014 року до договору поруки); зміни до основного зобов'язання в частині відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за яких нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами не вносились, а умова погашення кредиту в строк до 27 березня 2015 року була погоджена з Позивачем у п.1 додаткового договору № 2 від 23 грудня 2013 року до договору поруки); ліміт кредитування і розмір основного зобов'язання в сумі 800000,00 євро погоджений з поручителем додатковим договором № 2 від 23 грудня 2013 року не збільшувався, а був зменшений до 785000,00 євро, у відповідності до додаткового договору № 13 від 30 січня 2015 року до кредитного договору.
Крім того, слід зазначити що в розділі 4.3 Додаткового договору №13 від 30 січня 2015 року не міститься обов'язок Поручителя щодо сплати ним підвищеної процентної ставки, а лише зазначено, що Банк має право збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом на 2% річних, якщо Позичальник не надасть Банку копію договорів оренди нерухомості протягом 30-днів з дати їх підписання; копію договорів з основними постачальниками та покупцями (п. 4.3.11, 4.3.12).
В п. 4.3.13 та 4.3.14 передбачено право Банку збільшити проценту ставку за користування кредитом на 3 процентні пункти таабо вимагати дострокового повернення кредиту, якщо Позичальник не підпише договір наступної іпотеки на об'єкт нерухомості, не надасть у додатку заставу виробниче обладнання з укладенням договору застави, що належить позичальнику або майновому поручителю на праві власності та використовується позичальником для виробничої діяльності.
Так само і в п.п. 3, 4, 5 Додаткового договору №14 від 16 червня 2015 року до договору відновлювальної кредитної лінії передбачено саме право Банку на підвищення процентної ставки, обов'язок Поручителя щодо сплати такої підвищеної процентної ставки також відсутній.
Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо визнання необґрунтованими твердження позивача щодо підвищенням розміру 2-ох щомісячних платежів з 10 000,00 євро до 17 500,00 євро, а відтак і обсяг його відповідальності збільшився або міг збільшитись, оскільки єдиною підставою для зміни сум погашення щомісячних платежів у лютому та березні 2015 року стало існування простроченої заборгованості за грудень 2014 року в сумі 7 500, 00 євро та січень 2015 року в сумі 7 500,00 євро, оплата якої була включена до суми погашення в дані періоди. При цьому, штрафні санкції за несвоєчасне погашення вищевказаних сум не застосовувались, що підтверджується п.1.3. кредитного договору.
Саме за рахунок перенесення строків погашення заборгованості за грудень 2014 року та січень 2015 року з включенням цих сум до погашення в лютому, березні 2014 року та одночасним зменшенням ліміту кредитування з 800 000,00 євро до 785 000,00 євро зменшилась база для нарахування процентів за кредитом, оскільки у відповідності з положеннями п.1.6.1.2. кредитного договору нарахування процентів здійснюється на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком і які ще не повернуті.
До того ж ПАТ «БМ Банк» листом № 30-36-01/761 від 30 січня 2015 року повідомив ТОВ «Демпург-М» про внесення змін в умови кредитування ТОВ «Сумський завод гумотехнічних виробів» та укладання додаткового договору № 13 від 30 січня 2015 року до договору відновлюваної кредитної лінії № 2013-02/36/DC від 28 березня 2013 року (а.с. 114).
Умови кредитного договору та договору поруки, передбачають можливість внесення змін до основного договору в частині надання додаткової застави, страхування об'єктів застави, підтримання середньомісячного кредитового обороту, а також сплати на користь кредитора всіх інших платежів передбачених кредитним договором.
Як зазначалось вище, у разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України.
В п. 1.1.договору поруки №2013-02/36/DC сторони погодили, що Поручитель поручається перед Кредитором за своєчасне та повне виконання Боржником ОСОБА_6 за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків, викладених в судовому рішенні від 25 січня 2016 року у цій справі, оскільки позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує визнання поруки такою, що припинена.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 25 січня 2016 року у справі № 920/1762/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
Повна постанова складена 11.04.2016р.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Пелипенко Н.М.