04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"31" березня 2016 р. Справа№ 911/2709/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015
у справі № 911/2709/15 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Новопетрівської сільської ради
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4
про визнання права оренди та визнання недійсним рішення Новопетрівської сільської ради
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2015 в задоволенні позовних вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новопетрівської сільської ради про визнання права оренди та визнання недійсним рішення Новопетрівської сільської ради відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у справі №911/2709/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 у справі № 911/2709/15 поновлено строк на апеляційне оскарження справи, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.02.2016.
15.02.2016 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло електронне повідомлення № 9685 з проханням про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.
Представники сторін 16.02.2016 в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було відкладено на 01.03.2016, залучено ОСОБА_4 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та зобов'язано Новопетрівську сільську раду надати інформацію щодо поштової адреси ОСОБА_4.
В судове засідання, призначеному на 01.03.2016, представники відповідача та третьої особи не з'явились. Новопетрівська сільська рада не виконала вимог ухвали від 16.02.2016. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав свої пояснення та усно заявив клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було відкладено на 17.03.2016, зобов'язано Новопетрівську сільську раду надати рішення сільської ради від 04.07.2014 року щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4, додатки до рішення сільської ради від 04.07.2014 року, та відповідні документи Державного земельного кадастру.
02.03.2016 через відділ документального забезпечення суду від Новопетрівської сільської ради надійшов лист з повідомленням, що відповідач не в змозі надати інформацію щодо поштової адреси ОСОБА_4 так, як рішення з додатками до них були передані на строкове депоноване зберігання до ТОВ „Юридична Агенція „ЮР-Аспект", яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.
Представником позивача 17.03.2016 через відділ документального забезпечення суду надано клопотання про витребування документів, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.
В судове засідання, призначеному на 17.03.2016, представник третьої особи не з'явився. Позивач та представник позивача підтримали клопотання про витребування доказів та надали пояснення по справі. Представник відповідача, в судовому засіданні, надав відзив на апеляційну скаргу та не заперечував проти клопотання про витребування доказів. Представники позивача та відповідача подали клопотання про продовження строку розгляду справи, яке колегією суддів було задоволено та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 продовжено строк розгляду спору, відкладено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов'язано Новопетрівську сільську раду надати рішення сільської ради від 04.07.2014 року щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4, додатки до рішення сільської ради від 04.07.2014 року, копію рішення сільради про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 з додатками до нього, відповідні документи Державного земельного кадастру. Повторно зобов'язано Новопетрівську сільську раду надати інформацію щодо поштової адреси ОСОБА_4. Розгляд справи відкладено на 24.03.2016.
24.03.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи а саме копії рішення № 782-33-6 від 04.07.2014 та №799-34-6 від 04.08.2014, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи. При огляді даного клопотання колегією суддів було з'ясовано, що відповідач виконав вимоги лише ухвали від 01.03.2016, натомість вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 відповідач взагалі не виконав.
В судове засідання, призначеному на 24.03.2016, представники відповідача та третьої особи не з'явилися. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав свої пояснення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 розгляд справи відкладено на 31.03.2016 та зобов'язано Новопетрівську сільську раду надати додатки до рішення сільської ради від 04.07.2014 року про надання громадянину ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки для ОСГ площею 0,2726 га, клопотання ОСОБА_4 про передачу земельної ділянки у власність, копії його ідентифікаційних документів та графічні матеріали, які додавались до клопотання, додатки до рішення сільради про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4, відповідні документи Державного земельного кадастру.
30.03.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення, яке колегією суддів були оглянуто та долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 31.03.2016 позивачем було подано письмові пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи та надав усні пояснення по суті спору. Повноважні представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016, 16.02.2016, 01.03.2016, 17.03.2016 та 24.03.2016 у справі № 911/2709/15 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, та опубліковані на сайті суду що підтверджується роздруківкою з сайта суду та відміткою суду на зворотній стороні ухвал.
Вислухавши думку представника позивача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача та третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а саме, що участь, в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).
За приписами статті 31 Закону України «Про оренду землі» та п.п. «а» пункту 8.2. Договору договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є договори та інші правочини. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2005 року між ним - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Новопетрівською сільською радою Київської було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди).
Згідно з пунктом 1.3 Договору оренди вищевказана земельна ділянка передавалась на підставі рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області 24 сесії 4-го скликання № 231 від 19.07.2005 року.
Пунктом 1.1 Договору оренди передбачено, що Новопетрівською сільською радою було передано позивачу в користування земельну ділянку площею 0,2512 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована на території села Нові Петрівці на вул. Леніна, 322.
У відповідності до п. 1.2 Договору оренди цільове призначення земельної ділянки визначалось під розміщення СТО та кафе-магазину.
Згідно з п.2.2 Договору оренди нормативна оцінка орендованої земельної ділянки складає 43 969,80 грн.
Договір укладено на 25 років та передбачено, що орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п.3.1 Договору оренди).
Договір оренди у день його укладення нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного округу Київської області Левчук О.Б. (запис у реєстрі № 16821).
Даний Договір оренди зареєстрований в установленому законом порядку згідно законодавства, яке діяло у цей період. Державна реєстрація здійснена у Вишгородському районному відділі № 11 Київської регіональної філії центру ДЗК зі здійсненням відповідного запису в Книзі реєстрації договорів оренди за № 0406344200031 від 13.09.2006 року.
Таким чином, передача земельної ділянки в оренду фактично відбулась на підставі підписаного сторонами Договору оренди та Акту прийняття-передачі земельної ділянки від 20.12.2005 року.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Крім того, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач в своїх поясненнях зазначає, що після отримання земельної ділянки в оренду, він приступив до оформлення документації для побудови об'єктів, які передбачались цільовим призначенням. Зазначив, що необхідна для будівництва документація оформлялась протягом 2006-2008 років, внаслідок чого, було отримано всі містобудівні технічні умови та погодження, замовлено та забезпечено отримання ескізного проекту будівництва кафе-магазину та СТО. Також був замовлений ТОВ "Енергобуд" та виготовлений у 8 томах робочий проект будівництва. Проект будівництва також був погоджений на усіх рівнях. Будівництво СТО та кафе-магазину планувалось в 2009 році, чому завадило розгортання з 2008 року світової економічної кризи.
Крім того, позивач зазначає, що Новопетрівська сільська рада у 2013 році звернулась до Господарського суду Київської області з позовом про розірвання Договору оренди з підстав порушення землекористувачем екологічних норми та невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, який розглядався у справі № 911/2845/13. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2013 року у позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року відхилена апеляційна скарга. Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року скасовані рішення Господарського суду Київської області, постанова Київського апеляційного господарського суду та прийнято нове рішення, яким позов задоволено і розірвано Договір оренди земельної ділянки від 20.12.2005 року.
Постановою Верховного Суду України від 11.11.2014 року постанова Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року скасована, а матеріали справи скеровані на розгляд суду касаційної інстанції. Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2014 року касаційна скарга Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області відхилена, а постанова Київського апеляційного суду від 26.11.2013 року залишена без змін.
Враховуючи вищевикладене вбачається, що за наслідками розгляду позову про розірвання Договору оренди у справі № 911/2845/13, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, Договір оренди не розірвано та визнано чинним.
Проте, позивач в своїх поясненнях зазначає, що Новопетрівська сільська рада не визнає його права на оренду земельної ділянки за Договором оренди, що полягає в прийнятті 04.07.2014 року Новопетрівською сільською радою рішення про виділення орендованої позивачем земельної ділянки гр-ну ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства. Зокрема, позивач стверджує, що гр-ну ОСОБА_4 виділено 0,2726 га з орендованих позивачем 0,2512 га і його ділянка охоплює всю орендовану позивачем земельну ділянку.
У зв'язку з чим, позивачем з урахуванням уточнень, заявлені вимоги про визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право оренди земельної ділянки площею 0,2512 га, (кадастровий номер НОМЕР_4), розташованої на території АДРЕСА_1, відповідно до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого 20.12.2005 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О.Б. (запис у реєстрі №16821). та визнання недійсним рішення Новопетрівської сільської ради Київської області від 04.08.2014 № 799-34-VI про затвердження ОСОБА_4 проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3) площею 0,2726 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 на умовах власності та передачу ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,2726 га (кадастровий номер НОМЕР_3) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_4 в частині земельної ділянки яка перебуває у користуванні Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на праві договору оренди земельної ділянки від 20.12.2005.
Новопетрівська сільська рада у відзиві на апеляційну скаргу проти позову та апеляційної скарги заперечувала, оскільки Договір оренди є чинним і свідчить про наявність у позивача права оренди, яке не заперечується. Також, відповідач зазначив, що жодних рішень про передачу в оренду належної позивачу земельної ділянки не приймалось.
Судом першої інстанції було лише досліджено пояснення сторін та наявні у справі докази, що позивач орендує земельну ділянку на підставі Договору оренди, який на момент розгляду справи не розірваний і не визнаний недійсним, його державна реєстрація не скасована.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з рішення Новопетрівської сільської ради 33 сесії шостого скликання від 04.07.2014 року, п. 782 якого гр-ну ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: гр-ну ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2726 га в селі Нові Петрівці по вулиці Свято-Покровська для ведення особистого сільського господарства на умовах власності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Пунктом 19 статті 43 Закону України „Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР від 21.05.1997 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії обласної ради, за дорученням відповідних рад, вирішуються питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку.
Частинами 5, 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Зі змісту ст. 118 Земельного кодексу України вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи № 4 і № 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи № 2 і № 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію („Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Виходячи зі змісту пунктів 53-55 рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 „Войтенко проти України" щодо неспроможності державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду в аспекті порушення, констатованого ЄСПЛ та пунктів 55-56 рішення Європейського суду з прав людини від 22.11.2007 „Україна-Тюмень проти України" щодо дотримання „справедливого балансу" при втручанні в право на мирне володіння майном, у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
Даними рішеннями суду з прав людини встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце „непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже подальше позбавлення особи цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Матеріалами справи та поясненнями позивача і його представника підтверджується, що спірна земельна ділянка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці по вулиці Свято-Покровській (Леніна), 322, на момент її передачі у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, належала на праві користування згідно договору оренди позивачу.
Новопетрівська сільська рада обґрунтованих пояснень та належних доказів для спростування доводів позивача не надала.
Беручи до уваги, що відповідачем на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, так і не було виконано вимоги ухвал Київського апеляційного господарського суду та не надано доказів того, що рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 04.07.2014 №782-33VI та рішенням від 04.08.2014 № 799-34-VI не порушуються права позивача на користування земельною ділянкою. Та беручи до уваги, що Договір оренди є чинним, не розірваним та не скасована його державна реєстрація, такий Договір оренди посвідчує право позивача на землекористування.
Враховуючи вищенаведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при укладенні правочину не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів недійсними.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами.
Зокрема судом першої інстанції безпідставно ігнорувалося ряд клопотань про витребування доказів, а саме, додатків до рішення сільської ради від 04.07.2014 та остаточного рішення, яким передано земельну ділянку у власність ОСОБА_9
Що в свою чергу призвело до не повного та об'єктивного розгляду справи в порушення приписів ст. 43 ГПК України.
Проте, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм процесуального права, що, в свою чергу, позбавило права орендаря на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.
В силу п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права являється підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у випадку, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Також на думку колегії суддів, щодо недобросовісності відповідача вказує й той факт, що позивач не може скористатися своїм правом згідно умов договору оренди та побудувати СТО та кафе магазин.
Оскільки Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області в 2013 році звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання згаданого вище договору оренди.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2013 у справі № 911/2845/13 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 було відхилено апеляційну скаргу Новопетрівської сільської ради а рішеня суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради було задоволено. Відповідно скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/2845/13 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено і розірвано Договір оренди земельної ділянки від 20.12.2005.
Постановою Верховного суду України від 11.11.2014 постанову Вищого господарського суду України було скасовано, а матеріали справи скеровані на розгляд суду касаційної інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2014 касаційну скаргу Новопетрівської сілької ради Вишгородського району Київської області відхилено, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 залишено без змін.
Проте як вбачається з матеріалів справи Новопетрівська сільська рада вирішила не виконувати вимоги Верховного суду України та Рішенням від 04.07.2014 надала дозвіл на розробку технічної документації ОСОБА_4 для оформлення земельної ділянки площею 0,2726 га для ведення особистого селянського господарства. А вже 04.08.2014 рішенням Новопетрівської сільської ради зазначену земельну ділянку було передано у власність громадянину ОСОБА_4 дана земельна ділянка за твердження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 охоплює його 0,2512 га орендовану земельну ділянку, та унеможливлює її подальше використання, в матеріалах справи відсутні докази, щодо спростувань даних тверджень та на момент винесення постанови відповідачем не спростовані.
Відповідно до статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Момент видачі дозволу на розробку технічної документації рішенням Новопетрівської сільської ради від 04.07.2014 та момент виділення земельної ділянки в натурі площею 0,2726 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_4, в суді першої інстанції не досліджувався.
Питання щодо залучення громадянина ОСОБА_4, в якості третьої особи, судом першої інстанції не порушувалося.
Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача не з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що з правом особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі „Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" („Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішений господарським судом у строк не більше 2-х місяців від дня одержання позовної заяви та він може бути продовженим на строк не більше 15 днів.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі „Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання „розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 строк розгляду спору продовжувався, з урахуванням продовження строку останнім днем розгляду апеляційної скарги, є 01.04.2016.
Крім того колегія суддів зазначає, що відповідач не виконує належним чином вимоги ухвал суду, представник відповідача в судове засідання з'явився лише один раз для дачі пояснень після чого подає клопотання про відкладення в яких зазначає що виконання вимог ухвал Київського апеляційного господарського суду потребує значного часу, проте не обґрунтовує в чому саме полягає складність отримання додаткових документів, що перебувають на зберіганні у ТОВ „Юридична Агенція „ЮР-Аспект", які неодноразово витребовувалися у Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області ухвалами Київського апеляційного господарського суду.
Отже, враховуючи все вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що постійне відкладення, ігнорування відповідачем вимог ухвал суду, зловживання відповідачем своїми процесуальними правами по даній справі, з підстав, викладених в клопотаннях та листах представника відповідача, розцінюється як затягування судового процесу, що потягне за собою порушення прав та законних інтересів позивача, права якого є порушеними.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи вищевикладені обставини колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015 підлягає скасуванню оскільки не відповідає фактичним обставинам справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, а апеляційна скарга в свою чергу підлягає задоволенню
Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги з відповідача підлягають стягненню на користь апелянта витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 436,00 грн. за подання позовної заяви та 3 031,60 грн. за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015 року у справі № 911/2709/15 задовольнити.
Рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015 року у справі № 911/2709/15 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення Новопетрівської сільської ради Київської області від 04.08.2014 № 799-34-VI про затвердження ОСОБА_4 проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3) площею 0,2726 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 на умовах власності та передачу ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,2726 га (кадастровий номер НОМЕР_3) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_4 в частині земельної ділянки яка перебуває у користуванні Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на праві договору оренди земельної ділянки від 20.12.2005.
Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право оренди земельної ділянки площею 0,2512 га, (кадастровий номер НОМЕР_4), розташованої на території АДРЕСА_1, відповідно до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого 20.12.2005 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О.Б. (запис у реєстрі №16821).
Стягнути з Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Леніна (Свято-Покровська), 171, код ЄДРПОУ 04359620) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (07354, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2 436,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Видати наказ.
Стягнути з Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Леніна (Свято-Покровська), 171, код ЄДРПОУ 04359620) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (07354, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 031,60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
Матеріали справи № 911/2709/15 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська